Курсова робота “Розвиток українського спорту у міжвоєнний період 1918-1939.рр”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК СПОРТУ НА ГАЛИЧИННІ 

1.1. Українські спортивні клуби 

1.2. Українські спортивні організації товариства і союзи 

1.3. Визначні діячі 

РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК СПОРТУ НА БУКОВИННІ ТА ЗАКАРПАТТІ 

2.1. Українські спортивні клуби 

2.2. Українські спортивні товариства та організації 

2.3. Визначні діячі 

РОЗДІЛ ІІІ. РОЗВИТОК СПОРТУ В УРСР 

3.1. Українські спортивні клуби 

3.2 Українські спортивні організації 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Масовий спортивний рух у країнах Європи почав розгортатися в ХІХ ст., коли відбулися успішні спроби повернення до олімпійських традицій від часів античної Греції. В західно-европейському суспільстві спорт поступово перетворився на засіб модернізації, був усвідомлений як важливий чинник повсякденного життя. Дещо іншою ситуація була в народів Центрально-Східної Європи, де спорт як один із засобів суспільного об’єднання набув національного прочитання, а на організаторів спортивного руху одночасно були покладені завдання розвитку національних рухів.

Демонстрація українського спортивного життя у світлі історії повсякдення дає змогу наочно показати повсякденне влаштування спортивного життя українців Галичини з усіма його здобутками та недоліками, сформувати оцінку того, яким насправді був масштаб залучення людности до участи в спортивних заходах .

Розвиток фізичної культури в Україні з кінця ХІХ століття значно змінювався залежно від політичної ситуації. Становлення фізичної культури відбувалося в умовах бездержавності. Територія України була розділена між різними імперіями: східна частина входила до складу царської Росії, а західна – до складу Австро-Угорщини, Польщі та Румунії. Наприкінці ХІХ століття була розроблена система фізичного виховання, від дитячих садків з медико-педагогічним наглядом до навчальних закладів і різних спільнот для дорослих, почали створюватися специфічні структури.

Дану тематику досліджували дані науковці: Ю. Бідзілі, О. Гриценко, В. Демченка, В. Здоровеги, Н. Зелінської, В. Іванова, В. Качкана, О. Коновця, С. Костя, І. Крупського, В. Лизанчука, О. Мелещенка, І. Михайлина, О. Мукомели, М. Нечиталюка, О. Пономарева, Н. Сидоренко, Б. Чернякова, Ю. Шаповала, В. Шкляра, О. Школьної.

Метою курсової роботи є повний і всебічний розгляд розвитку й проблем вітчизняного спортивного руху і фізичної культури, їх історико-функціональний аналіз, а також вивчення структури, проблемно-тематичних аспектів, особливостей висвітлення та відтворення спортивних подій як локального, так і світового значення.

Відповідно до поставленої мети визначено наступні завдання:

1. визначити українські спортивні клуби в Галичині;
2. дослідити спортивні організації і товариства Галичини;
3. охарактеризувати визначних спортивних діячів Галичини;
4. визначити українські спортивні клуби на Закарпатті та Буковині;
5. визначити українські спортивні товариства та організації на Закарпатті та Буковині;
6. охарактеризувати визначних спортивних діячів на Закарпатті та Буковині;
7. визначити українські спортивні клуби УРСР;
8. визначити українські спортивні товариства та організації УРСР;
9. охарактеризувати визначних спортивних діячів УРСР.

Об’єкт дослідження – українські спортивні організації, спортивні клуби та визначні діячі.

Предмет дослідження – структура, функції, цільове призначення, змістові моделі, проблемно-тематична специфіка і характерні особливості виходу українських спортивних видань Галичини зазначеного періоду.

Методи дослідження для вирішення поставлених завдань дослідження використані такі загальнонаукові методи пізнання: історико-правовий, порівняльно-правовий метод, формально-логічний та системно-структурний метод.

Хронологічні рамки роботи обумовлені предметом дослідження й охоплюють період від 1918 – до 1939 р. Нижня межа обумовлена формуванням та розвитком українського спорту після закінчення Першої світової війни. Верхня межа збігається з початком Другої світової війни.

Структура роботи визначена завданням, характером та метою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів з підпунктами, висновків тасписку використаних джерел.

 

РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК СПОРТУ НА ГАЛИЧИННІ

1.1. Українські спортивні клуби

 

На становлення організації фізкультурно-спортивного руху позначилися історичні та соціально-політичні особливості розвитку Західної України. Специфіка розвитку фізичної культури визначалася різним статусом титоріїв, які в певні історичні періоди перебували під владою різних держав: Австро-Угорської імперії, Польщі, Румунії, Чехословаччини, СРСР. Особливістю західноукраїнського спорту була його міжнародна відособленість і бездержавність. Слід зазначити, що кінець ХХ – початок ХХ століття в Західній Україні ознаменувався піднесенням національно-культурного життя українців. Однією з характерних рис цього процесу було те, що гімнастичний рух став важливою складовою культурно-національного та політичного життя.

Структурно до нього входили Сокольська, Січева (пізніше Лугова), пластичні організації та спортивні товариства. Розвиваючись самостійно, але об’єднуючись навколо української державної ідеї, ці товариства складалися, з одного боку, з потужного спортивно-гімнастичного руху, а з іншого – були стрижнем національно-виховного процесу [1]. Відмінною рисою спортивно-гімнастичних товариств Західної України була їх політична і яскраво виражена націоналістична позиція. Тут національним символом стали спортивні організації: польські, угорські, румунські, українські. Так, наприклад, польсько-український «Сокіл» одночасно діяв у Львові [2].

Ще одна особливість західноукраїнського фізкультурно-фізкультурного руху — поширення товариств у сільських поселеннях. Зокрема, саме серед сільського населення були поширені січові осередки. Такої тенденції не було ніде в Європі. У Західній Україні з кінця ХІХ століття зароджується новий спортивно-гімнастичний рух. Завданням цього руху було гармонійне, всебічне фізичне і розумове виховання українського народу у співпраці з формуванням характеру в дусі потреб української нації [3]. Усі заходи, що відбувалися у фізкультурно-спортивному русі Західної України, за прикладом інших європейських держав, мали аматорський характер і базувалися на спортивних секціях і товариствах. Центри розвитку спорту спочатку були створеними за національною ознакою іноземними спортивними клубами та окремими навчальними закладами. Незабаром виникають перші українські спортивні товариства, в яких починають розвиватися індивідуальні види спорту[4].

Характерною рисою українських клубів було прагнення залучити до спорту якнайбільшу кількість молоді, зацікавити її багатьма новими видами фізичних вправ. Керівники українського спортивного руху вбачали головне не в рекордах одного-двох спортсменів, а в масовості та комплексності спортивної роботи, вважаючи спорт одним із найважливіших елементів національної культури та національного відродження [5]. Першими видами спорту, обраними для навчання в УСК, були союзняк (футбол), легка атлетика та українська рухлива гра «Гілка». Були популярні гаки, лещата (лижні перегони), совги (катання на ковзанах), санкарство (спуск на санях), ситківка, плавання, веслування, верхова їзда (велосипедний спорт) тощо. При Гуртку були створені відповідні секції, кількість яких з року в рік змінювалася. У 1908/1909 навчальному році в структурі УСК діяло 7 відділів: копання м’яча, бігу, стрибків, списа та кухля, ситківки, боротьби, ходьби[6].

Популяризувалися різні види спорту шляхом проведення у Львові показових («публічних») змагань (29 травня 1910 р. – перші публічні змагання УСК з легкої атлетики на «Вульці»; 15 жовтня 1910 р. – другі на «майдані велосипедистів») та завдяки рухово-вокальним виступам (3.04.1909, 6.02.1910 у русі «Сокіл-Батько» та ін.). До діяльності секцій УСК було залучено багато старшокласників та студентів. У звіті академічної гімназії за 1909/1910 навчальний рік Іван Боберський писав, що «коли розставити види спорту за числом аматорів і почати від найбільшого числа, то отримаємо такий порядок: кичка — 544, їзда — 504, союзних – 417, плавання, розчісування – 341, совг верхова їзда – 317, танець – 163, велосипедний спорт – 111, легка атлетика – 60, ретина – 17, верхова їзда в лещатах – 14».

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!