Курсова робота “Розвиток зв’язного мовлення першокласників під час навчання грамоти”

ЗМІСТ

 

ВСТУП 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ 

1.1. Розвиток зв’язного мовлення першокласників у психолого-педагогічних дослідженнях 

1.2. Особливості мовленнєвого розвитку учнів початкових класів 

1.3. Методичні проблеми розвитку зв’язного мовлення учнів 1 класу 

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ  ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ ГРАМОТИ В СИСТЕМІ РОБОТИ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ 

2.1. Методика роботи над розвитком зв’язного мовлення учнів 

2.2. Діагностика стану сформованості в учнів початкових класів мовленнєвих умінь і навичок в системі ”зв’язного мовлення” 

2.3. Авторські пропозиції щодо ефективної організації розвитку зв’язного мовлення першокласників 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ 

 

ВСТУП

 

Актуальність проблеми дослідження обумовлена сучасними потребами суспільства в особистості, яка володіє розвиненими навичками переконливої аргументації та здатна виразно формулювати власні думки. Проте, необхідно зазначити, що вивчення цієї проблеми в контексті сучасної методичної літератури ще не є достатнім. Нажаль, сьогодні ми стикаємося з проблемою недостатньої сформованості вмінь і навичок у молодших школярів щодо побудови висловлювань, а також з низьким рівнем знань учнів про діалог як специфічну форму мовленнєвої діяльності.

Занепокоєння щодо розвитку мовленнєвих навичок дітей початкової школи зумовлене обмеженістю часу у батьків, що вимагає заміни цю прогалину якісною освітньою програмою. Розвиток шкільної програми нині дозволяє впроваджувати різноманітні вправи для стимулювання зв’язного мовлення дітей. Мовна освіта відіграє велику роль, оскільки вона формує правильне мовлення та розуміння діалогу як важливої складової спілкування. Нова українська школа прагне максимально інтегрувати діалогове мовлення в освітній процес.

Сучасний педагог повинен бути готовий до постійного навчання та усвідомлення відповідальності за розвиток своїх учнів. Метою освітньої програми є забезпечення всебічного розвитку дітей, що починається з початкової школи. Зв’язне мовлення найбільше розвивається через цікавий діалог. Хоча діти в початковій школі прагнуть спілкуватися, деякі з них можуть соромитись або мати внутрішні страхи, що є перепоною. Тому педагог має знаходити індивідуальний підхід до кожної дитини. Ці аспекти стали основною причиною вибору теми роботи.

Проблема розвитку зв’язного мовлення є надзвичайно актуальною, оскільки існує тривожна статистика, яка свідчить про недосконалість мовлення у дітей. Саме тому дослідженню цієї проблеми присвятили свої праці численні вчені, серед яких І. Бабій [1], О. Бондарчук [4], М. Вашуленко [7] та інші.

Об’єктом дослідження є процес розвитку зв’язного мовлення першокласників під час навчання грамоти.

Предметом дослідження є методика формування в першокласників умінь і навичок вільно будувати висловлювання.

Мета дослідження полягає у аналізі підходів до визначення суті та змісту поняття діалогу у сучасній педагогічній науці, а також у дослідженні можливих форм комунікативних вправ, що сприяють розвитку діалогічного мовлення.

Мета роботи зумовила наступні завдання:

1. проаналізувати особливості мовленнєвого розвитку учнів початкових класів;
2. розглянути Методичні проблеми розвитку зв’язного мовлення учнів 1 класу;
3. розглянути методику дослідження над розвитком зв’язного мовлення учнів у процесі експериментальних досліджень виявити найефективніші методи і прийоми роботи над розвитком в учнів початкових класів на уроках грамоти;
4. зробити висновки на основі експериментальних досліджень щодо ефективності діалогових вправ в плані розвитку мовлення.

Практичне значення дослідження. Отримані результати можуть бути корисними для педагогів шкільних закладів під час підготовки до уроків. Матеріали дослідження можуть бути застосовані як методичні рекомендації для вчителів початкових класів.

Методологічна основа дослідження  включає спостереження за навчально-виховним процесом на всіх етапах початкової освіти, проведення бесід з учителями та учнями з метою оцінки рівня сформованості комунікативно-мовленнєвих умінь учнів початкових класів, а також вивчення результатів мовленнєвої діяльності учнів і використання математичних методів для обробки даних.

Методи дослідження вивчення та аналіз педагогічної, психологічної, лінгвістичної та лінгво-дидактичної літератури, яка стосується проблеми дослідження, аналіз літературних джерел, навчальних програм, підручників з рідної мови, літературного читання та методичних посібників, а також теоретичний аналіз і синтез при вивченні об’єкта, предмета, мети і завдань дослідження.

 

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

1.1. Розвиток зв’язного мовлення першокласників у психолого-педагогічних дослідженнях

 

Інноваційні підходи до оновлення початкової освіти знову ставлять на порядок денний питання мовленнєвого розвитку учнів початкових класів. Наукові дослідження, присвячені цьому аспекту, були проведені такими вченими, як А.М. Богуш, Л.О. Варзацька, М.С. Вашуленко, В.Г. Горецький, А.П. Каніщенко, М.Р. Львов та іншими. Вони окреслили методи, техніки й прийоми, що сприяють розвитку мовлення дітей на етапах дошкільної та початкової освіти, зокрема під час навчання грамоти.

Питання розвитку усного мовлення розглядалося також психологами М. Жинкіним, О. Леонтьєвим, А. Марковою, І. Синицею, лінгвістами та лінгводидактами Ф.І. Буслаєвим, В.І. Капіносом, Н.І. Лепською, О.С. Мельничук, Л.В. Щербою, а також психолінгвістами І.О. Зимньою, О.Р. Лурія, О.О. Леонтьєвим, А.Г. Спіркіним, Р.М. Фрумкіною.

Мовлення є основним засобом комунікації між людьми, яке здійснюється через мову; воно є важливою складовою мовної діяльності. У процесі мовлення, використовуючи різноманітні мовні елементи (слова, словосполучення, речення), людина реалізує своє мислення. Мовлення виконує функції спілкування, передачі інформації, емоційного вираження, а також впливу на інших. Для учнів воно є також важливим інструментом успішного навчання в школі. Розвиток мовлення полягає в тому, щоб навчити дітей правильно, доцільно та згідно з нормами літературної мови використовувати всі засоби мови для побудови зв’язних висловлювань [22].

Один з основних завдань сучасної української освіти полягає в тому, щоб визначити рідну мову як джерело та інструмент здобуття знань, при цьому акцентуючи на її важливості як внутрішньої потреби учнів. Відомий психолог С. Рубінштейн зазначав, що свідомість людини охоплює не лише знання, а й переживання, пов’язані з тим, що є важливим для неї з огляду на особисті потреби та інтереси [35].

Головна роль мови в суспільстві — це забезпечення комунікації. Основною метою навчання є формування вмінь вільно користуватися мовою для ефективного спілкування. У Державному стандарті початкової освіти до ключових компетенцій віднесено «вільне володіння державною мовою», що передбачає здатність усно та письмово висловлювати свої думки, почуття, чітко та логічно пояснювати факти, а також розвивати любов до читання, відчуття краси слова, розуміння значення мови для успішного спілкування та культурного самовираження, а також готовність використовувати українську мову як рідну в різноманітних життєвих ситуаціях [10].

Дитина повинна оволодіти мовою, адже це є основою для успішного навчання. Якість засвоєних знань з різних предметів прямо залежить від здатності логічно і послідовно висловлювати ці знання словами. Спосіб, яким учень формулює свої думки, чіткість та правильність висловлювань – це індикатори загального розвитку дитини. В. Сухомлинський підкреслював, що основним завданням початкової школи є навчити дитину правильно навчатися. Уміння висловлюватися й говорити – це одні з найважливіших навичок, що відображають особливості розумової діяльності учня [31].

Читання та письмо є частинами мовленнєвих навичок, оскільки вони є різними видами мовленнєвої діяльності. Навчання основ читання має здійснюватися в тісному зв’язку з активним спостереженням за природним мовленням та виконанням різноманітних мовленнєвих вправ, таких як розповіді, бесіди, робота з загадками, скоромовками, прослуховування та відтворення аудіозаписів, а також інсценізація знайомих казок. Лінгводидакт М. Львов зазначав, що мова є важливим засобом пізнавальної діяльності школярів [35].

 

1.3 Методичні проблеми розвитку зв’язного мовлення учнів 1 класу

 

З початком шкільного навчання значення спілкування в житті дитини помітно зростає. Це пов’язано зі змінами її соціального статусу – вона стає учнем, що передбачає нові взаємини у системі “вчитель-учень”, а також розширює коло контактів із батьками, педагогами та однолітками. Тематика спілкування також змінюється: якщо раніше вона була здебільшого пов’язана з грою, то тепер на перший план виходить ділова взаємодія з дорослими, обговорення навчальних питань та шкільних справ. Особливо значущим стає діалог із вчителем, який для молодших школярів нерідко виступає взірцем для наслідування та еталоном поведінки.

У процесі комунікації школярі обирають різні типи діалогів залежно від поставлених завдань. Наприклад, у бесіді, що передбачає обмін думками, домінують стверджувальні та окличні репліки, а при обговоренні новин – питання та відповіді. Діалог-розмова, на відміну від бесіди, має швидший темп і включає як уточнювальні репліки, так і спонукальні висловлювання, що мотивують до певних дій. Виходячи з цих особливостей, мовленнєва діяльність учнів на уроках грамоти набуває не спонтанного характеру, а спрямовується вчителем для досягнення конкретних навчальних цілей, що визначають вибір мовленнєвих стратегій та способів їх реалізації в конкретних ситуаціях.

Важливою особливістю уроків грамоти є їхній тісний зв’язок із мовленнєвими ситуаціями, що значно перевищує рівень монологічного мовлення. Саме це визначає специфіку лінгвістичної структури діалогу. У цьому контексті процес розвитку комунікативно-діалогічних навичок у молодших школярів передбачає одночасне формування кількох складових цього багатогранного явища. Зокрема, йдеться про розвиток вербальних і невербальних умінь, інтерактивних навичок, а також рефлексивно-перцептивних компонентів, які забезпечують побудову змістовного, зв’язного мовлення. Важливе місце посідає також формування морально-етичних звичок у процесі спілкування, а також розвиток здатності учня оцінювати власні мовленнєві дії.

Ефективним інструментом для розвитку зв’язного мовлення є система комунікативних вправ, які можна використовувати як для індивідуальної, так і для групової роботи.

Ці вправи виконують кілька важливих функцій:

1. навчальну – розвиток уміння сприймати інформацію різної модальності;
2. релаксаційну – усунення емоційного напруження;
3. розвиваючу – гармонійний розвиток особистих якостей для активізації резервних можливостей;
4. виховну – психотренінг і психокорекція поведінки в ігрових моделях життєвих ситуацій.

Однією з ключових труднощів у формуванні зв’язного мовлення в учнів першого класу є недостатній рівень навичок активного слухання та здатності сприймати співрозмовника. Побутує думка, що вміння уважно слухати та правильно інтерпретувати сказане розвивається природним шляхом у процесі життєвого досвіду. Однак слухове сприйняття інформації відіграє важливу роль у сучасному освітньому процесі, адже нерідко педагоги перевіряють розуміння матеріалу, ставлячи лише стандартне питання: «Зрозуміли?», на яке школярі здебільшого відповідають ствердно, не завжди усвідомлюючи суть почутого.

 

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ  ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ ГРАМОТИ

2.1. Методика дослідження над розвитком зв’язного мовлення учнів

 

У межах експерименту були залучені загальноосвітні школи, до участі в якому долучилося 100 педагогів і 140 учнів, зокрема 120 учасників з експериментальних та 120 з контрольних груп. Робота над експериментом проходила в кілька етапів. Перший етап включав пошуково-розвідувальну та констатувальну частини дослідження. На цьому етапі ставилось завдання з’ясувати рівень розвитку зв’язного мовлення у першокласників.

Для дослідження ефективності вправ, спрямованих на формування комунікативних і мовленнєвих навичок у учнів 1-го та 3-го класів, було проведено первинний експеримент. Учням було запропоновано завдання на самостійне створення висловлювань на задану тему з використанням мовленнєвого етикету і ситуативних мовленнєвих форм.

Участь у експерименті взяли чотири класи першокласників. Для оцінки їх мовленнєвих здібностей та якості мовлення учні виконали завдання з написання розповіді на тему «За що я люблю Україну». Для того щоб діяльність учнів максимально відповідала реальним умовам, вони працювали в парах.

Інший клас отримав завдання на тему «Важливість домашніх улюбленців», де також було обов’язковим використання форм мовленнєвого етикету. Для полегшення виконання завдання, у разі складнощів з вимовою слів або формулюванням думок, учні могли отримати допомогу від вчителя.

Після проведення контрольного зрізу ми проаналізували отримані результати. Аналіз стосувався таких аспектів, як змістовність висловлювань, логічна структура розповіді, лексичне багатство та здатність використовувати форми мовленнєвого етикету.

 

2.2. Діагностика стану сформованості зв’язного мовлення в учнів першого класу

 

Експериментальне дослідження стану сформованості зв’язного мовлення проходило в три етапи на базі загальноосвітнього навчального закладу № 5 міста Львова. 

У дослідженні брали  участь 44 учні з двох перших класів. Для участі у дослідженні діти обиралися за бажанням. Метою діагностувального дослідження  було виявлення уміння учнів оперування словом, побудова словосполучень, уміння склладати зв’язний вислів. Матеріали для діагностування були складені у відповідності із вимогами типової навчальної програми для першого класу середнього загальноосвітнього закладу та сформовані у чотири блоки.

Завдання першого блоку передбачали уточнення значення слів та використання їх у усному мовленні: виділення слів з мовного угрупування, вилучення незрозумілих слів із текстів, побудова зі словами словосполучення і речення, застосування слів у зв’язному висловлюванні.

Завдання другого блоку передбачали роботу із словосполученням: поглиблення розуміння змісту слова,  уміння оперувати ним, утворення пари слів, добір словосполучень протилежних за значенням, заміна словосполучень близькими за значеннями, використання словосполученьдля побудови речень, зв’язних висловлювань. Завдання третього блоку передбачали роботу з реченнями: промовляння речень, підрахунок загальної кількості слів у реченні, побудова відповіді на запитання, поширення речень.

Завдання четвертого блоку передбачали роботу із зв’язним висловлюванням: побудова тексту за малюнком і початком. Констатувальні зрізи дали можливість встановити: знання учнями лексичного значення слів; рівень сформованості умінь складання словосполучень різних типів, роботи з реченнями та  умінь побудови текстів.

Сформованість даних лінгвістичних умінь проводилася у два етапи і містила виконання учнями групи завдань спрямованих на визначення вмінь добору слів-ознак, поширення речень словами, які були надані до завдання, побудова речень із визначеної кількості слів, складання текстів за малюнками і запропонованим початком.

За наслідками виконання цих завдань було виявлено ряд труднощів та помилок: невідповідність слів-ознак  (19%), неточний  добір слів (87 %) порядок слів у реченні (66%), визначення меж речення (27%), порушення змісту речення (34,3%), порушення зв’язку слів у реченні (31%), визначення основного змісту висловлювання (44%), порушення змісту висловлювання (48,1%), послідовність викладу думки (49%), неточність відтворення часових і просторових відношень (46%), вживання зайвих слів (51%). Детальний аналіз результатів констатуального дослідження дав можливість установити причини помилок учнів.

В результаті систематизації і узагальнення допущених учнями помилок були виділені причини:

1. бідність словникового запасу; коливання уваги у сприйманні нового слова, тексту, малюнка, змісту завдання; проблемність фонематичний слуху;
2. недостатня сформованість умінь побудови словосполучень, речень, зв’язних текстів відповідно до завдань учителя;
3. утруднення у здійсненні добору слів відповідно до змісту (застосуванні синонімів, антонімів,  багатозначності).

Очевидно, що у розвитку  мовленнєвої комунікації дітей переважає усвідомлення орфографічних  правил і їх практичне відпрацювання. Формування лексичної основи (словникового запасу) часто залишається поза увагою учителя та, як наслідок, негативно позначається на утворенні якісного досвіду комунікації учнів. 

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!