Курсова робота “Субʼєкти адміністративного права й адміністративно-правових відносин: питання співвідношення й систематизації”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І.  ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУБʼЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА TА СУБʼЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

1.1. Поняття субʼєктів адміністративного права, адміністративно-правових відносин та призначення

1.2. Співвідошення субʼєктів адміністративного права та субʼєктів адміністративно-правових відносин.

РОЗДІЛ ІІ. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СУБʼЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА TА СУБ’ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН 

2.1. Систематизація субʼєктів адміністративного права та субʼєктів адміністративно-правових відносин 

2.2. Проблемні аспекти адміністративно-правового статусу субʼєктів адміністративного права та субʼєктів адміністративно-правових відносин в умовах ді правового режиму воєнного стану 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

 

 ВСТУП

 

Актуальність теми. Поточні суспільні відносини характеризуються активністю світових геополітичних трансформацій, які називають «часом потрясінь». Для України період утвердження як держави синхронізувався з активними спробами відмовитися від радянських правових тенденцій, реформувати законодавство у напрямі, націленому на євроінтеграцію. Першим кроком до такого курсу став вступ України до Ради Європи у 1995 році, а з 2014 року українська спільнота спостерігає за розвитком відносин України та Європейського Союзу.

Однією із визначальних директив зміни поточного стану суспільних відносин є докорінна зміна системи адміністративного права України. На наше переконання, такі зміни не можуть відбуватися без комплексного дослідження суб’єктів адміністративного права та суб’єктів адміністративно-правових відносин як у практичній, так і в теоретичній площині, що зумовлює актуальність теми нашої наукової роботи.

Мета роботи полягає у вивченні суб’єктів адміністративного права та суб’єктів адміністративно-правових відносин у аспектах співвідношення та систематизації.

Досягнення означеної мети відбувалося шляхом розв’язання таких завдань:

1. установити поняття субʼєктів адміністративного права, адміністративно-правових відносин;
2. визначити призначення субʼєктів адміністративного права та адміністративно-правових відносин;
3. встановити співвідношення субʼєктів адміністративного права та адміністративно-правових відносин;
4. систематизувати субʼєктів адміністративного права та адміністративно-правових відносин;
5. виокремити проблемні аспекти адміністративно-правового статусу субʼєктів адміністративного права та субʼєктів адміністративно-правових відносин, в умовах дії правового режиму воєнного стану

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають при взаємодії суб’єктів адміністративного права.

Предмет дослідження –  Субʼєкти адміністративного права й адміністративно-правових відносин: питання співвідношення й систематизації

Методи дослідження: філософські: діалектичний, метафізичний синергетичний – дослідження субʼєктів адміністративного права та субʼєктів адміністративно-правових відносин як динамічної категорії розвитку, метафізичний – дослідження наукового поняття субʼєктів адміністративного права та субʼєктів адміністративно-правових відносин;. загальнонаукові: індукція і дедукція, абстрагування, узагальнення, моделювання, аналогія – при дослідженні ознак субʼєктів адміністративного права та субʼєктів адміністративно-правових відносин.

Ступінь дослідження. Дане питання досліджували такі вчені-адміністративісти, як В. Б. Авер’янов, Г. В. Атаманчук, О.М. Бандурка, Д. М. Бахрах, В.М. Гаращук, В.М. Горшенєв, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, І.С. Гриценко, Є.В. Додін, О.О. Дьомін, Ю.А. Дорохіна, А.І. Єлістратов, О.Ф. Євтихієв, Б.М. Лазарєв, Д.М. Лук’янець, О.Є. Луньов, С.В. Ківалов, В.Л. Кобалевський, Л.В. Коваль, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, М.В. Костів, Т.О. Мацелик, А.В. Пасічник, Н.Г. Саліщева, В.Ф. Сіренко, І.Й. Слубський, Ю.М. Старилов, М.С. Студенікіна, Ю.О. Тихомиров, О.В. Шоріна, О.М. Якуба, Ц.А. Ямпольська та інші.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, загальних висновків, списку використаної літератури. Обсяг основної частини роботи становить 25 сторінок.

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУБʼЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА TА СУБʼЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

1.1. Поняття субʼєктів адміністративного права, адміністративно-правових відносин та їх призначення

 

Поняття «суб’єкт»  наділене кількома значеннями та позначає:

1) людину як носія певних властивостей;

2) фізичну або юридичну особу як носія юридичних прав та властивостей» [2], у свою чергу, поняття «суб’єкт» також тлумачать як «особу чи організацію, які володіють певними правами та обов’язками» [2].

У тлумачному словнику української мови слово «суб’єкт» має сім різних значень. Основне значення цього терміну, яке зазначається в словнику, полягає у тому, що суб’єктом є визначена особа, група осіб або організація, які мають активну участь в певному процесі або акті. Також цей термін може мати юридичне значення, де суб’єкт права є учасником правовідносини, який наділений юридичними правами і обов’язками [3, с. 178].

Суб’єктом права, як визначено у Великому енциклопедичному юридичному словнику за редакцією Ю. С. Шемшученка, може бути як фізична, так і юридична особа, яка наділена правосуб’єктністю, що дає можливість і здатність бути учасником правовідносини з усіма правовими наслідками [4, с. 860]. Суб’єктом права є носій прав і обов’язків за законом , яким можуть бути як фізичні особи ( особи ), так і юридичні особи (підприємства, організації, установи).  Таким чином, фактично прирівнюється як і в довідковій літературі, поняття «суб’єкт» до поняття «особа» [1].

З приводу розуміння поняття «особа» треба назвати дві точки зори представників науки теорії права. Так, Г.Ф. Пухта зазначав, що поняття особи засновано на абстракції, вказував на охоплення цим поняттям якостей людини як суб’єкта волі. О. Ф. Скакун, яка є представницею науки теорії права, визначає суб’єктів права як осіб, які мають правосуб’єктність [5, с. 317]. Це практично прирівнює поняття «суб’єкт» до «особи» в довідковій літературі. Проте, щодо розуміння поняття «особа» наділене різними точками зору серед представників науки теорії права.

У радянські часи визначення поняття «суб’єкти права» презюмувало застосування поняття «особи» серед представників науки адміністративного права. Суб’єктами права були особи та організації, які наділені державою правами та обов’язками [2]. Особами вважалися громадяни, особи без громадянства та іноземці, а до іншої групи відносилися органи державного управління, їх структурні підрозділи, державні підприємства та установи, їх структурні підрозділи, а також органи громадських організацій, їх структурні підрозділи, громадські підприємства та установи, їх структурні підрозділи [2]. Однак у працях українських учених-адміністративістів можна знайти інший підхід. Наприклад, В. Б. Авер’янов вважає, що суб’єктами адміністративного права є учасники суспільних відносин, які мають суб’єктивні права та виконують юридичні обов’язки, встановлені нормами адміністративного права [6].

Інші українські учені-адміністративісти, такі як І. П. Голосніченко, М. Ф. Стахурський та Н. І. Золотарьова, також підтримували цю точку зору, розуміючи під суб’єктами адміністративного права учасників правовідносин, які мають суб’єктивні права та обов’язки, визначені нормами адміністративного права. Вони не використовували поняття «особи» та «організації» як критерій виокремлення серед суб’єктів права саме суб’єктів адміністративного права. Відповідно, вони розуміли під суб’єктами адміністративного права учасників суспільних відносин, які мають права та обов’язки, передбачені нормами адміністративного права [7].

Відповідно до досліджень Т. О. Мацелика щодо суб’єктів сучасного адміністративного права України, суб’єкт адміністративного права – це окрема правова особа (індивід або організація), яка діє незалежно в межах закону, має власні інтереси, мету та волю (що проявляється в адміністративній правосуб’єктності), та може вступати в адміністративно-правові відносини [8, с. 160].

Натомість, за визначенням С. Г. Стеценка, суб’єкт адміністративного права – це особа, яка має певні права та обов’язки, які сформульовані в нормах адміністративного права, та може вступати в адміністративно-правові відносини [9, с. 73]. При цьому, С. Г. Стеценко не використовує прикметник «правова» при описі суб’єкта адміністративного права.

В. К. Колпаков визначав суб’єктів адміністративного права як осіб, які мають права та обов’язки у сфері державного управління згідно з адміністративно-правовими нормами. Він розглядав суб’єкта права як носія прав та обов’язків і використовував два критерії для визначення суб’єктів адміністративного права. Водночас, В. К. Колпаков вважав, що для того, щоб особа мала можливість отримати суб’єктивні права та обов’язки, необхідно наявність певних соціальних передумов.

До таких передумов він зараховував:

1) зовнішню відокремленість, яка характеризується наявністю системоутвірних ознак;

2) персоніфікацію в суспільних відносинах управлінського типу, тобто виступ у вигляді єдиної особи – персони;

3) здатність виражати й здійснювати або персоніфіковану волю у відносинах з державою, або державну волю у процесі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин.

С. В. Ківалов висловлював погляди з цього приводу, які повністю збігалась із позицією В. К. Колпакова [10, с. 69]. У своїх сучасних наукових працях В. К. Колпаков висловлює вже іншу точку зору, підтримуючи підхід В. Б. Авер’янова, зазначаючи, що суб’єкти адміністративного права – це учасники суспільних відносин, які мають суб’єктивні права та виконують юридичні (суб’єктивні) обов’язки, встановлені адміністративно-правовими нормами.

Т. О. Коломоєць, коли підтримувала класичний управлінський підхід до розуміння предмета адміністративного права, у своїх працях зазначала, що суб’єкти адміністративного права – це фізичні та юридичні особи, що є носіями прав та обов’язків у сфері державного управління, передбачених адміністративно-правовими нормами, та мають здатність надані права реалізовувати, а покладені обов’язки виконувати [11, с. 24].

Отже, суб’єктів адміністративного права визначають:

1) як осіб та організації;

2) як учасників суспільних відносин;

3) як носіїв прав та обов’язків;

4) як фізичних та юридичних осіб;

5) як правових осіб;

6) як осіб;

7) як власників прав та обов’язків;

8) як фізичних осіб та організації.

При цьому також науковцями використовувалося декілька критеріїв зарахування суб’єктів права саме до суб’єктів галузі адміністративного права:

1) сфера діяльності (державне управління, публічне управління, реалізація функцій виконавчої влади, сфера регулювання галузі адміністративного права);

2) галузь або норми права, що закріплюють відповідні права та обов’язки (адміністративне право, адміністративно-правові норми);

3) наявність здатності вступати у відповідні правовідносини (адміністративно-правові відносини);

4) наявність здатності реалізовувати права, виконувати обов’язки, нести юридичну відповідальність (наявність адміністративної правосуб’єктності).

Зазначимо, що третій критерій для визначення суб’єктів адміністративного права є їх участь в адміністративних правовідносинах. Цей критерій був обговорений двома групами вчених. Перша група вважала, що участь в адміністративних правовідносинах є обов’язковою ознакою суб’єктів адміністративного права, тоді як друга група вважала, що суб’єкти мають лише можливість вступати в адміністративно-правові відносини.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!