Курсова робота “Сутність та особливості спрощеної системи оподаткування бізнесу”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ БІЗНЕСУ 

1.1. Характеристика спрощеної системи 

1.2. Нормативно-правове забезпечення функціонування спрощеної системи в Україні 

1.3. Порядок використання спрощеної системи оподаткування та звітності 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Розвиток економіки будь-якої країни залежить від розвитку малого бізнесу та ефективності його діяльності. Цей сектор економіки в змозі створити нові робочі місця, розширити зайнятість населення, наповнити місцевий бюджет за рахунок сплати єдиного податку. Як відомо, що підприємці, обираючи спрощену систему оподаткування, оплачують єдиний податок, який замінює частину інших податків і зборів, таких як податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб та ПДВ. Спрощена система запроваджена Указом Президента №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». З 1999 може застосовуватися підприємцями, без змін проіснувала до 2011, коли було переглянуто порядок обов’язкових податкових відрахувань.

Україна запровадила фіскальний механізм під назвою спрощена система оподаткування, з метою зменшення податкового навантаження на малий бізнес. Як вже зазначалося вище, обравши цей фіскальний механізм, у ФОПа окремі платежі замінюються єдиним податком, розмір якого може розраховуватися за фіксованою ставкою або залежно від суми доходу. Суттєвою перевагою системи вважається спрощений режим звітності. Проте є й мінус: щоб стати «єдинником», потрібно відповідати цілій низці жорстких вимог.

Спрощена система оподаткування – це спеціальний податковий режим, запроваджений для зменшення податкового навантаження та стимулювання малого підприємництва в Україні. Може застосовуватися як ФОПами, так і юридичними особами. За цією системою суб’єкти підприємницької діяльності розділені на 4 групи. Якщо коротко, то фізична особа-підприємець (далі ФОП) не платить 18% податку з доходів підприємця, а сплачує фіксовану суму чи відсоток від всіх коштів, що ви отримала від бізнесу. Це називається – платити Єдиний податок.

Основна думка спрощеної системи оподаткування, як системного інструменту податкового регулювання малого бізнесу, полягає в тому, щоб замінити цілу низки податків, що входять до загальної системи одним податком, який обраховується за спрощеними правилами. Цей податок було названо «єдиним» податком, який поєднує в собі характеристики податків і зборів, які він замінює. Сплачується всіма суб’єктами малого підприємництва юридичними та фізичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування. На сьогодні спрощена система оподаткування перебуває у стадії перманентних змін та нововведень та потребує постійного реформування та

пристосування до сучасних умов соціально-економічного розвитку держави. За час війни, повномасштабного вторгнення рф в Україну, для підтримки суб’єктів господарювання було запроваджено спеціальну «воєнну» ставку 2% єдиного податку. Проте, станом на сьогодні відомо що все таки з 1 липня спеціальну «воєнну» ставку єдиного податку скасовують. 31 січня ВРУ зареєструвала проєкт Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» № 8401. Головна мета цих дій – виконати зобов’язання, які передбачає Меморандум про економічну та фінансову політику від 08.02.2022.

Питання історії запровадження, існування та реформування спрощеної системи оподаткування досліджували багато українських вчених-економістів: Н. Буряк, З. Варналій, О. Василик,Ю. Воробйов, М. Гапонюк, Ю. Іванов, Т. Корнієнко, С. Лукаш, В. Орлова, М. Пожидаєва, О. Покатаєва та ін. З прийняттям Податкового кодексу, який не тільки не вирішив проблем спрощеної системи, але й ще більше їх актуалізував, питання впливу податкових змін на розвиток малого бізнесу в Україні додало ще більшої популярності як серед практиків, так і серед науковців.

Мета курсової роботи: є дослідження теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва за для підвищення соціальноекономічної ефективності її функціонування.

Сформована мета зумовила виконання наступних задач:

1. розкрити сутність та значення малого підприємництва;

2. дослідити оргaнізaційно-прaвовий механізм оподаткування суб’єктів малого підприємництва та розкрити сутність спрощеної системи оподаткування;

3. виявити «концепції росту» у суб’єктів малого підприємництва, які використовують спрощену систему оподаткування в Україні;

4. провести моніторинг ефективності впровадження спрощеної системи

5. оподаткування в Лубенському районі Полтавської області;

6. оцінити ефективність спрощеної системи оподаткування з точки зору надходження податків з суб’єктів малого підприємництва до місцевого бюджету;

7. систематизувати зарубіжний досвід оподаткування суб’єктів малого підприємництва та і зробити висновки щодо можливості його адаптації в українську практику;

8. сформувати рекомендації щодо пріоритетних напрямків розвитку спрощеної системи оподаткування виробників сільськогосподарської продукції в Україні.

Об’єктом дослідження є процес історичного розвитку та реалізації спрощеної системи оподаткування.

Предметом дослідження є методи та інструменти фіскальної політики щодо регулювання питань розвитку спрощеної системи оподаткування в Україні.

Методи дослідження:   використано сукупність методів і підходів, що дозволило забезпечити логіку змісту роботи і обґрунтованість пропозицій.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ БІЗНЕСУ

1.1. Характеристика спрощеної системи

 

Формування конкурентної економіки, насичення ринку необхідними товарами, послугами і підвищення рівня життя населення в більшій мірі залежить від розвитку малого підприємництва.

Малий бізнес відіграє важливу роль не лише в розвитку економіки країни, а й у розв’язанні багатьох соціальних проблем, бо:

– спрямоване на зниження витрат, пов’язаних із функціонуванням будь-якого виду підприємницької діяльності;

– забезпечує зайнятість населення;

– пожвавлює інвестиційну діяльність;

– збільшує товарну масу і споживчі послуги;

– викликає здорову конкуренцію.

При здійсненні підприємницької діяльності підприємства малого бізнесу повинні сплачувати податки, єдиний соціальний внесок, вести бухгалтерський облік і подавати бухгалтерську звітність про фінансові результати своєї діяльності на рівні інших суб’єктів господарювання, що для них занадто обтяжливо.

Проведення державної політики, яка спрямована на створення сприятливих умов для діяльності суб’єктів малого підприємництва є особливо важливим. Щоб підтримати суб’єктів малого підприємництва в Україні було впроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності в 1998 р. на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». В свою чергу фіскальний механізм цієї системи передбачав, заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку й звітності, і існував як особливий механізм справляння податків і зборів. Практика діяльності спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності свідчить про її привабливість і прийнятність для більшості підприємців.

За роки існування спрощеної системи оподаткування кількість платників єдиного податку збільшилася майже в 14 разів (з 95 тис. до 1304,5 тис. осіб), а надходження до бюджету від сплати єдиного податку зросли в 32 рази (зі 127 млн грн у 1999 р. до 4107,6 млн грн у 2009 р.). При цьому суб’єкти-«спрощенці» створили понад 1,2 млн робочих місць [5]. Сектор малого бізнесу економіки в змозі створити нові робочі місця, розширити зайнятість населення, наповнити місцевий бюджет за рахунок сплати єдиного податку, і цей сектор відіграє не аби яку роль у розвитку економіки будь-якої країни.

Як відомо, суть спрощеної системи оподаткування полягає в тому, що підприємці сплачують єдиний податок, який замінює частину інших податків і зборів, таких як податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб та ПДВ. Як зазначалося вище, була запроваджена Указом Президента №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», з 1999 року застосовувалася підприємцями [18] та практично без змін проіснувала до 2011, коли було переглянуто порядок обов’язкових податкових відрахувань.

Спрощена система оподаткування, хоча має низку обмежень, значно легша з точки зору ведення бухгалтерського обліку. Так, існує список дозволених для цієї системи оподаткування видів діяльності, окрім цього існують обмеження припустимого об’єму доходу та кількості найманих робітників. Не дивлячись на це, спрощена система оподаткування добре підходить для малого бізнесу, що і забезпечує її популярність. Вже у 2010 році, після набрання чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на обов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 8 липня 2010 р. і по цей час, платники єдиного податку були змушені, окрім власне єдиного податку, ще окремо сплачувати і єдиний соціальний внесок (ЄСВ) [9].

Розділом XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ передбачено 4 групи платників єдиного податку.

Згідно ст. 291.4 ПКУ суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

перша група – фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 118 900 грн. або 167 розмірів мінімальних зарплат;

друга група – фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількісті осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу – до 5 587 800 гривень або 834 мінімальні зарплати;

третя група – фізичні особи-підприємці та юридичні особи, кількість найманих працівників – не обмежена; обсяг доходу – 7 818 900 гривень, або 1167 мінімалок, (однаково для платників та неплатників ПДВ);

четверта група – сільгоспвиробники, в яких доля сільськогосподарського товаровиробництва за попередній рік дорівнює або перевищує 75% [7].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!