Курсова робота ” Теоретична модель дослідження життєвих перспектив студентської молоді “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЖІТТЄВИХ ПЕРСПЕКТИВ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

1.1.Поняття життєвого шляху особистості та його структурні компоненти

1.2. Життєві перспективи особистості в психологічних  дослідженнях

1.3. Структурно-змістові характеристики перспективи особистості та її функції

РОЗДІ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ ЖИТТЄВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

2.1. Підбір та обгрунтування методів та методик дослідження

2.2. Аналіз результатів дослідження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. За останні два десятиліття в психології все більше почастішало робіт, спрямованих на розкриття проблеми життєвих планів та життєвої перспективи особистості, дослідження яких дає можливість поглянути на те, як окрема людина сприймає і уявляє своє майбутнє, як це майбутнє пов’язане з минулим і сьогоденням, яке місце займає майбутнє в суб’єктивному образі життєвого шляху особистості, як воно впливає на поведінку особистості.

Феномен життєвої перспективи в психологічних дослідженнях розглядається неоднозначно: як сукупність планів і програм особистості, сформованих на основі її темпоральних уявлень про своє життя і про себе (В. А. Роменець, Л. В. Сохань, Т. С. Яценко та ін.); як модель життя, можливість її побудови з урахуванням процесів адаптації, рефлексії, творчості й пізнання (І. А. Підласа, А. В. Фурман, В. М. Ямницький та ін.); як вибір основного внутрішнього напряму, головних життєвих цілей та етапів їх досягнення (Р. А. Ануфрієва, О. Н. Балакірева, Е. І. Головаха, В. В. Очеретяний, Л. В. Сохань та ін.).

Неможливо вилучити процес соціального розвитку людини поза онтогенетичного контексту, при цьому різним етапам онтогенезу властиві відмінності у самопізнанні, самореалізації, творчій активності, соціальній зрілості особистості, самосвідомості у цілому.

Відомо, що тимчасова перспектива змінюється протягом життя людини і в кожному віковому періоді має свої особливості. Особливий інтерес, з точки зору вчених, вона являє в ранньому юнацькому віці, коли йде активний процес становлення особистості, пов’язаний з її самовизначенням і вибором життєвого шляху. Разом з тим, у психології відсутні системні дослідження, спрямовані на вивчення життєвих перспектив студентів у контексті вікових та мікросоціальних особливостей.

Таким чином, актуальність даної проблеми та недостатня розробка її питань зумовила вибір теми дослідження.

Мета курсової роботи. Теоретичне обґрунтування і емпіричне дослідження життєвих перспектив студентів.

Виходячи з мети курсової роботи, поставлені наступні завдання дослідження:

1. визначити поняття життєвого шляху та його структурних елементів;
2. проаналізувати життєві перспективи особистості в психологічних дослідженнях;
3. виокремити структурно-змістові характеристики перспективи особистості та її функції;
4. підібрати та обґрунтувати методи та методики дослідження;
5. провести аналіз отриманих результатів.

Об’єктом дослідження є розвиток життєвих перспектив студентської молоді.

Предметом дослідження  є психологічні особливості становлення життєвої перспективи студентської молоді.

Методи дослідження. В роботі використовувалася система методів і процедур отримання даних, яка включає: теоретичний аналіз літератури за обраною проблематикою, анкетування, систематизація, порівняння, співставлення здобутих фактів, узагальнення результатів дослідження.

Структура і обсяг роботи. Курсова робота викладена на 36 сторінках комп’ютерного набору. Складається із вступу, двох розділів, висновків та списку літератури. У роботі використано 41 літературних джерел.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЖІТТЄВИХ ПЕРСПЕКТИВ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

1.1 Поняття життєвого шляху особистості та його структурні компоненти

 

Поняття «життєвий шлях» активно використовується у багатьох соціальних та гуманітарних науках, проте його розуміння не можна назвати однозначним. У психології проблемі життєвого шляху особистості як зарубіжні, так і вітчизняні вчені присвятили багато теоретичних та емпіричних досліджень [13].

Узагальнено, життєвий шлях – це процес індивідуального розвитку людини від народження до смерті. Життєвий шлях характеризується багатогранністю, що передбачає наявність автономних тенденцій і можливостей розвитку, реалізація яких залежить від виборів та рішень особистості. У цьому полягає відмінність від понять «тривалості життя», яке позначає тільки часовий інтервал життя та поняття «життєвого циклу», під яким розуміють повторювані інваріантні аспекти розвитку людини [38, c. 75].

Серед основних концептуальних підходів до розуміння поняття «життєвого шляху» виділяють: розуміння життєвого шляху як самоздійснення людини (Ш. Бюлер); концептуальне уявлення С. Л. Рубінштейна, який акцентував на мотиваційній регуляції життєвого шляху через аналіз поняття «спрямованість особистості»; систему уявлень про життєвий шлях особистості, яка ґрунтується на поняттях життєвої кризи і періодизації життя (Л. І. Анциферова, Т. М. Титаренко) [18].

На думку Б. Г. Ананьєва, життєвий шлях людини – це історія формування і розвитку особистості у певному суспільстві як сучасника певної епохи та однолітка певного покоління. С. Л. Рубінштейн, в свою чергу, наголошує на важливості мотивації та смислового змісту індивідуального життєвого шляху [3].

Аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що представники психоаналізу у своїх роботах приділяють значну увагу проблемам співвідношення підсвідомих і свідомих детермінант життєвого шляху особистості, прихильники гештальт-психології й гуманістичної психології – проблемам самоаналізу, самопізнання, а також зв’язку самоактуалізації та побудови людиною життєвого шляху. В екзистенційній психології досліджують смисложиттєвий пошук особистості, який є основою конструювання життєвого шляху й самоздійснення [10, c. 88].

Згідно з поглядами Т. М. Титаренко, життєвий світ особистості являє собою специфічне відношення між світом зовнішнім, практичним, емпіричним і світом внутрішнім, ціннісним, ідеальним. Дослідниця відзначає високе значення узгодженості особистісної й соціальної складових життєвого світу людини як важливої умови її особистісного зростання і продуктивної побудови життєвого шляху [33].

Життєвий шлях органічно об’єднує біологічне й історичне, соціальне й індивідуальне, це поєднання відбувається в активності та вчинках особистості. Таким чином, життєвий шлях людини є як індивідуальним, так і суспільно- історичним явищем [23, c. 146].

Отже, поняття «життєвий шлях» описує перебіг людського життя у часі та послідовні зміни способу життя у зв’язку з розвитком самої людини та змінами умов її життєдіяльності. Це поетапне засвоєння суспільних зв’язків, процес, який або визначає розвиток особистості, зумовлює самореалізацію, або призводить до її деградації. Життєвий шлях визначається суспільством і вільним вибором людини. Долаючи його, людина розвивається як особистість, суб’єкт діяльності та індивідуальність [32, c. 13].

О. Л. Вернік на основі аналізу психологічних досліджень створив перелік основних розумінь поняття «життєвий шлях», які визначаються як:

1. Інструмент або матеріал вивчення структури особистості;
2. Продукт індивідуального життя особистості, у якому це життя об’єктивно зафіксовано;
3. Система, процес встановлення відношень людини зі світом;
4. Об’єктивні віхи розвитку особистості в історичному контексті суспільства, покоління, епохи;
5. Цілеспрямована активність людини як суб’єкта власного життя;
6. Об’єктивна психічна надбудова над соціальним життєвим циклом і біологічним онтогенезом в процесі розвитку особистості;
7. Продукт специфічної діяльності особистості – життєтворчості продукт усвідомлення особистістю власного життя [6, c. 44].

Життєвий вибір – це свідоме та обдумане рішення, яке визначає головну стратегію життєздійснення; довільний акт, який формує напрямок подальшого розвитку особистості на певному етапі її життєвого шляху [11, c. 217].

У психологічній науці життєві вибори трактуються як потенційно переломні моменти життєвого сценарію, які визначають його подальший зміст. Життєві вибори визначають життєві моделі-сценарії, які реалізуються у конкретних сферах, основними з яких є професійна та сімейна. Такі життєві моделі, у свою чергу, є результатом як самостійного життєвого вибору, так і відтворення найбільш прийнятих у певному суспільстві моделей [19, c. 147].

Таким чином, при побудові власного життя людина користується тими моделями, які пропонує їй соціум. Вона пізнає їх у рамках сімейної соціалізації, засвоює зі шкільною програмою, дізнається про них у спілкуванні з іншими людьми. Вони розміщені у культурній спадщині, активно транслюються суспільством у засобах масової інформації, пропагуються субкультурами. Деякі зразки стають «модними», інші активно засуджуються. Залежить це від історичної, політичної, соціальної ситуації та тих завдань, які стоять перед педагогікою і системою виховання. Можна припустити, що свідомі та несвідомі вибори зразків для ідентифікації, життєвої стратегії багато в чому залежать від віку [37, c. 196].

Свідомий вибір життєвого шляху розглядається як форма самопрогнозування та моделювання особистістю майбутнього. Важливість пошуку шляхів моделювання майбутнього пов’язана з прагненням людини бути господарем свого життя, втілювати бажання, контролювати несподівані впливи [39, c. 48]. Т. М. Титаренко умовно поділяє форми самопрогнозування на дві групи.

Перша група охоплює структуровані, раціональні форми прогнозування:

1. життєва перспектива – картина майбутнього, що вміщує складний взаємозв’язок очікуваних подій;
2. життєва програма – цілісна модель життєвого шляху, яка стосується життєвих цілей щодо всіх сфер життя;
3. життєва мета – заздалегідь запланований результат того, до чого прагне людина;
4. життєвий план – конкретизація цілей у хронологічному і змістовому аспектах;
5. життєва стратегія – спосіб реалізації цілей у певному порядку і послідовності.

Друга група – неструктуровані, ірраціональні форми прогнозування:

1. мрія – наочний, інтимний образ бажаного майбутнього;
2. надія – стійке, тривале емоційне передбачення, схоже на самонавіювання;
3. фантазія – уявлення людини про майбутнє, далеке від дійсності, відтворює неусвідомлені бажання;
4. бажання – потяг, що відображає потребу;
5. передчуття – переживання ймовірності певних подій у недалекому майбутньому [39, c. 50-51].

Усвідомлена побудова життєвого шляху і повнота життєздійснення – досить складне завдання для будь-якої людини, якщо вона не позбавлена почуття самоцінності і цінності життєвого часу [32, c. 165].

Взаємозв’язок між свідомим вибором життєвого шляху та віковими особливостями людини, зокрема віковими особливостями хлопців та дівчат юнацького віку, докладно вивчався як зарубіжними, так і вітчизняними науковцями [7].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!