Курсова робота “Теоретичні та історичні аспекти міжнародної протидії тероризму”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМУ 

1.1. Понятійно-категоріальний апарат у сфері боротьби з тероризму 

1.2. Міжнародно-правовий інструментарій боротьби з тероризму 

РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМУ 

2.1. Правові акти міжнародного рівня боротьби з тероризму 

2.2. Забезпечення боротьби з тероризму на міжнародному рівні 

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМУ 

3.1. Розроблення нових та удосконалення існуючих міжнародно-правових актів 

3.2. Держави та міжнародні організації в удосконалення міжнародно-правового регулювання боротьби з тероризму 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 ВСТУП

 

Актуальність теми. Тероризм і його наслідки – одна з головних і найбільш небезпечних проблем, що стоять перед сучасним світом. Це явище в деякій мірі зачіпає розвинені країни, що розвиваються. Сьогоднішня реальність така, що тероризм все більше загрожує безпеці більшості країн, завдаючи величезних політичних, економічних і моральних втрат. Його жертвою може стати будь-яка країна і будь-хто. Таким чином, тероризм став міжнародним і глобальним. Це можна пояснити розширенням і глобалізацією міжнародних відносин і взаємодією різних галузях.

Стурбованість міжнародного співтовариства зростанням терористичної діяльності обумовлена великою кількістю жертв терористів і величезними матеріальними втратами, заподіяними тероризмом. За останній час людські та матеріальні втрати у зв’язку з терористичними актами зафіксовано в Північній Ірландії, США,  Кенії, Танзанії, Японії, Аргентині, Індії, Пакистані, Алжирі, Ізраїлі, Єгипті, Туреччині, Албанії, Югославії, Колумбії, Ірані і низці інших країн.

Терористична діяльність в сучасних умовах характеризується широким спектром, відсутністю чітко окреслених національних кордонів, існуванням міжнародних терористичних центрів і організацій, а також складністю і нелюдськістю терористичних актів. Саме на даному етапі розвитку, в епоху інформаційних технологій, терористична діяльність не тільки вимагає, але і тягне за собою жахливі наслідки. Міжнародне співробітництво в галузі боротьби з тероризмом залишається найважливішим інструментом подолання цієї загрози. Таким чином, все це робить теми міжнародних досліджень по боротьбі з тероризмом особливо важливими в наш час.

З точки зору юридичної науки було проведено ряд досліджень і прийняті міжнародні заходи по боротьбі з тероризмом. Водночас поточні дослідження з цього питання все ще дуже фрагментарні, особливо щодо необхідності визначення поняття тероризму.

Проблема міжнародної боротьби з тероризмом тією чи іншою мірою була предметом досліджень багатьох авторів, у тому числі серед таки, як Антипенко В.Ф., Вишневецький К.В., Лукашук І.І., Місюра А.О., Д. Пайпс., Соколов О. С., Lambert J. J. та ін.

Метою дослідження є загальнотеоретичний аналіз міжнародної протидії тероризму.

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати наступні завдання:

1. визначити понятійно-категоріальний апарат боротьби з тероризму;
2. дослідити міжнародно-правовий інструментарій боротьби з тероризму;
3. проаналізувати основні міжнародно-правові акти у сфері протидії тероризму;
4. розкрити забезпечення боротьби з тероризму на міжнародному рівні;
5. вивчити діяльність міжнародних організацій у сфері боротьби з тероризмом;
6. дослідити розроблення та удосконалення міжнародно-правових актів;
7. вивчити діяльність міжнародних організацій у сфері боротьби з тероризмом.

Об’єктом дослідження є міжнародна протидія тероризму.

Предметом дослідження є міжнародна терористична діяльність,її значний вплив на діяльність  держав та суспільств.

Методи дослідження, що використовуються в даній курсовій роботі: спеціально-юридичний і порівняльно-правовий, а також аналіз, синтез, індукція і дедукція, абстрагування і конкретизація, моделювання.

 

 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМУ

1.1. Понятійно-категоріальний апарат у сфері боротьби з тероризму

 

Тероризм як явище має глибокі історичні корені. Його історія нараховує стільки ж років, скільки і історія людської цивілізації, адже поява тоталітарних або демократичних співтовариств однаково так чи інакше породжувала терористичні явища. Ми є свідками того, що кінець ХХ і початок ХХІ століття характеризуються небувалим сплеском терористичних актів, у результаті яких загинули тисячі ні в чому невинних людей, знищено значні матеріальні цінності. Феномен тероризму настільки складний, що сучасна правова наука не виробила загальноприйнятого поняття і визначення терміна. Ізраїльський фахівець із контртероризму Боаз Ганор жартує, що «боротьба за визначення тероризму іноді так само сильна, як і боротьба проти самого тероризму» [1].

Слово терор походить від латинського слова terror – страх, жах. Словник іноземних слів визначає терор як «політику залякування, придушення політичних супротивників насильницькими методами». Тероризувати – переслідувати, погрожуючи розправою, насильством;  залякувати, тримаючи в стані страху. Існує плутанина в розмежуванні понять «терор» і «тероризм» [2].

З погляду психології терор – наростаюче переживання страху, що призводить до жаху, а тероризм – це узагальнене поняття, що позначає вже комплексне явище, яке включає страх і жах як мету певних (терористичних) актів та дій, самі акти та дії, їхні конкретні результати й увесь спектр ширших наслідків [3]. Однією з перших спроб дати нормативне визначення міжнародному тероризму була розробка Женевської конвенції про запобігання тероризму 1937 року.

Згідно з цим документом тероризм – це злочинні дії, які спрямовані проти будь-якої держави і мета та характер яких полягає в тому, щоб сіяти страх серед окремих осіб, груп осіб і населення [4]. Незважаючи на те, що конвенція так і не набула чинності через розбіжності між країнами-учасницями, це визначення можна використовувати як таке, що містить наступні основні ознаки тероризму:

1. тероризм полягає у використанні крайніх форм насильства або в погрозі таким насильством;
2. цілі терористичного акту виходять за межі заподіюваного ним руйнування, заподіяння тілесних ушкоджень, смерті;
3. цілі терористичного акту досягаються шляхом психологічного впливу на осіб, які не є безпосередніми жертвами насильства;
4. жертви тероризму обираються більше за їхнім символічним, ніж дійсним значенням.

На ролі жертв у тероризмі хотілося б зупинитися детальніше. Тероризм сьогодні – це безперечно форма насильства, розрахована на масове сприйняття. Отже, терористичне насильство застосовується терористами до своїх супротивників не безпосередньо, а опосередковано – через знищення майна і життів третіх осіб, як правило, не причетних до самого конфлікту між терористами та їхніми супротивниками [5].

Виходячи з цього, можна виділити три основні категорії жертв:

Прямі жертви — це особи, які фізично залучені у виконуваний теракт. Наприклад,  заручники, постраждалі співробітники правоохоронних органів, що брали участь в припиненні діяльності злочинців, члени сімей і близькі знайомих прямих жертв. Вони могли постраждати як фізично, так і отримати психологічний шок або травму. 

Непрямі жертви − особи, що переживають свою солідарність і причетність жертвам, усвідомлюють себе в якості потенційних жертв. 

Місцеве населення складає третю групу жертв. Саме на неї спрямовані зрештою дії терористів. Демонстрація насильства повинна породити атмосферу жаху. Відчай примушує людей йти на поступки, провокує приймати не властиві їм рішення. Таким чином, тероризм – це наведення страху та жаху у суспільній свідомості за допомогою застосування насильства у крайніх його формах з метою усунення, придушення політичних супротивників, конкурентів, нав’язування певної лінії поведінки. Об’єктом впливу тероризму є свідомість усього суспільства. Тероризм, отже, не просто крайній засіб політичної боротьби, а й засіб морально-психологічного тиску на масову свідомість.

 

1.2. Міжнародно-правовий інстументарій боротьби з тероризмом

 

Мотиви, механізми фінансування і підтримки, методи нападу і вибір цілей – все це постійно змінюється, що робить ефективні стратегії боротьби з тероризмом дуже складними. Це явище дійсно стало глобальною загрозою, яка, в свою чергу, вимагає глобального реагування. Крім того, ця відповідь повинна включати походження тероризму, його причинно-наслідкові зв’язки і запобігання таких злочинів, а також відповідні та ефективні механізми боротьби з тероризмом.

«Трагічні події в Сполучених Штатах 11 вересня змусили світ прийняти новий підхід до оцінки загрози сучасного міжнародного тероризму, переглянути існуючі міжнародні та національні системи безпеки і заходи, які можуть кинути виклик міжнародному співтовариству». Болюче того, після 11 вересня можна зробити принаймні один висновок, а саме: «Ясно, що ніхто не може домогтися успіху в боротьбі з тероризмом поодинці», тобто співпрацювати і шукати консенсус на рівні всього міжнародного співтовариства.

З цією метою Парламентська Асамблея Ради Європи вказала у своїй резолюції 1258 (2001), що «тероризм є міжнародною проблемою, і необхідно знайти міжнародні шляхи її подолання на основі глобального політичного підходу» [11]. У сьогоднішніх умовах проблема тероризму є одним з найбільш спірних міжнародно-правових і політичних питань. Найбільш потужним інструментом боротьби з цим злочином, звичайно ж, є міжнародне право. Акти міжнародного тероризму поставили питання про розробку необхідних правових засобів боротьби з цим злочином перед особою науки міжнародного права і практики міждержавних відносин. Для того щоб ці методи були ефективними, необхідний, принаймні, єдиний міжнародно-правовий концептуальний апарaт.

Однак викликає жаль той факт, що на даному етапі «будь то в доктрині міжнародного права або в нормах договорів, немає єдності у визначенні видів міжнародних злочинів і використанні термінів», а розробка концепцій, пов’язаних з боротьбою з міжнародним тероризмом, включаючи концептуальні питання, фактично стоїть на місці. Це видно з резолюцій Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки, які містять лише декларативні положення про боротьбу з тероризмом. У ньому ігнорується той факт, що «якщо у країн не буде єдиного підходу до концептуальних інструментів і категорій, що використовуються в цих моделях і конвенціях, будь-які моделі і конвенції по боротьбі з тероризмом перетвoрюється у фiкцію» [6].

Варто відзначити, що унiверсальні документи, що стосуються тероризму, і деякі резолюції Ради Безпеки (насамперед, резолюції 1267 (1999), 1373 (2001), і 1540 (2004) являють собою універсальну правову систему, зазвичай звану боротьбою з тероризмом. Ці документи передбачають, що країни, які беруть участь, зобов’язані використовувати матеріальні та процесуальні кримінально-правові заходи для боротьби з різними терористичними актами.

Хоча РБ розглядає міжнародні терористичні акти як загрозу міжнародному миру і безпеці, ці акти зазвичай не належать до категорії «великих міжнародних злочинів», таких як геноцид, військові злочини і порушення прав людини. Отже, ці злочини не підпадають під юрисдикцію якогось міжнародного суду або трибуналу [14, с. 9]. Терористичні злочини (як вони визначені в загальному документі про боротьбу з тероризмом) підпадають під дію національного кримінального законодавства з урахуванням відповідних міжнародних питань. Таким чином, обов’язок щодо судового переслідування осіб, причетних до тероризму, повністю лежить на національній системі кримінального правосуддя.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!