Курсова робота “Теоретичний аналіз зв’язку психологічного благополуччя і мотивації особистості”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОГО БАЛОПОЛУЧЧЯ 

1.1. Поняття та сутність феномену психологічного благополуччя особистості 

1.2. Чинники та механізми формування психологічного благополуччя особистості 

1.3. Аналіз поняття мотивації в сучасних вітчизняних і зарубіжних концепціях 

РОЗДІЛ ІІ. ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ЗВЯЗКУ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ І МОТИВАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ 

2.1. Звʼязок різних мотиваційних тенденцій на психологічне благополуччя особистості 

2.2. Порівняльна характеристика особливостей звʼязку психологічного благополуччя і мотивації особистості з позицій гедоністичного та евдемоністичного підходів 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        

 

ВСТУП

 

Актуальність теми.  Психологічне благополуччя особистості все більше цікавить багатьох вчених як в нашій країні так і за кордоном. На сьогодні активно вивчається роль психологічного благополуччя і зв’язок з різними особливостями особистості.  Все більше відбувається уточнення самого поняття, так як тривалий час психологічне благополуччя порівнювалось з психологічним здоров’ям, відсутністю симптомів хвороби, що сформувало потребу виходу за межі звичного патерну.

Існує складність вивчення феномену психологічного благополуччя обумовлена процесом його формування, що зосереджений як у соціумі, так і в самому суб’єкті. Роль мотвації досягнення в психологічному благополуччі мало вивчена. Все частіше людина в сучасному соціумі, що націлена на досягнення, на особистісний розвиток, часто наражається на стрес, що може нести загрозу її психолгічному благополуччю. Потреба в повазі та самоповазі в сучасному світі є доволі значимою, а потреба в останній знаходить задоволення через власні досягнення.

Сучасний соціум дедалі динамічніше диктує людині мати особистісні досягнення, як необхідну умову комфортного рівня життя. Звернення до цієї теми дослідження дозволило виявити суперечність у тому, що, з одного боку, у особистості необхідність досягати успіху, як обов’язкова умова самореалізації та саморозвитку, але з іншого боку – роль мотивації досягнення в психологічному благополуччі досить мало вивчена. Також у сучасній психології немає єдиного поняття “психологічного благополуччя”.  Розглянути значення можна крізь призму досліджень різних авторів.

Дослідники теми феномену психологічного благополуччя та мотивації: М. Селігман, М. Чиксентмігаї, А. Маслоу, К. Роджерс, Н. Бредберн, Е.  Дінер, Е. Десі і Р.  Раян, К. Ріфф, Н. Бредберн, М. Аграйл, П. Фесенко,  О.С.  Штепа,  А.  Б.  Коваленко, Ю.  А.  Вишнягова та інші. Одночасно з такою високою зацікавленістю феноменом на сучасному етапі розвитку психології проблема зв’язку психологічного благополуччя та мотивації особистості являється недостатньо вивченою, що і обумовлює новизну обраної теми.

Метою курсової роботи є теоретичне відтворення зв’язку різних мотиваційних тенденцій та психологічного благополуччя особистості.

Згідно мети, нами було поставлено наступні завдання:

1. Вивчити феномен психологічного благополуччя у роботах вітчизняних та зарубіжних дослідників, його поняття та психологічні аспекти;
2. Окреслити чинники та механізми формування психологічного благополуччя та їх співвідношення з гедоністичним та евдемоністичним підходами;
3. Аналізувати поняття мотивації в сучасних, вітчизняних та зарубіжних концепціях;
4. Знайти зв’язок впливу різних мотиваційних тенденцій на психологічне благополуччя особистості;
5. Порівняти особливості зв’язку психологічного благополуччя і мотивації особистості з позицій гедоністичного та евдемоністичного підходів.

Об’єктом дослідження є психологічне благополуччя та мотивація.

Предметом дослідження є – зв’язок психологічного благополуччя та мотивації особистості.

Теоритична цінність отриманих результатів полягає у спонуканні доподальшого вивчення  феномену психологічного благополуччя та набутті  розвитку цих досліджень.

Методи дослідження: метод аналізу, синтезу та інтерпретації, узагальнення наукової літератури, метод порівняння.

Структура курсової роботи: вступ, дварозділи, висновок та список використаних джерел.

 

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

1.1. Поняття та сутність феномену психологічного благополуччя

 

Вже з давніх часів люди мали уявлення про благополуччя, яке пов’язувалося з різними факторами та поняттями, такими як “щастя”, “якість життя” та “задоволеність”. Філософи вже на початку історії людства розмірковували про це. Однак, категорія психічного благополуччя, яка є предметом дослідження у вітчизняних та зарубіжних психологів, з’явилась не так давно. Оскільки дослідження феномена «психологічне благополуччя» є дуже цікавим та популярним, в його визначенні існує багато суперечностей, тому немає єдиного розуміння змісту та структури його складових. Замість цього, в психології існують різні теоретичні підходи, які розвивають уявлення про структуру та зміст психологічного благополуччя особистості.

Американський психолог, професор психології, дослідник тем щастя, креативності, суб’єктивного благополуччя М. Чиксентмігаї в своєї книги «Потік» пише: «Щастя – це стан, до якого кожен повинен готуватися, ростити його та зберігати всередині себе. Люди, навчившись контролювати свої переживання, зможуть самі впливати на якість свого життя. Тільки так кожен з нас може наблизитися до того, щоб бути щасливим”. М. Чиксентмігаї дійшов висновку, що людина може відчувати активний стан щастя тоді, коли вона повністю поглинена улюбленою справою, відчуваючи при цьому радість, натхнення, повноту життя.  Таким чином, на думку М. Чиксентмігаї, щастя полягає в умінні контролювати свої переживання. Людину, яка вміє трансформувати неприємні події у ситуації, що приносять йому радість, автор називає «аутотелічною» особистістю.

Американський психолог М. Бредберн розглядає «психологічне благополуччя» як суб’єктивне відчуття щастя та спільну задоволеність життям. М. Бредберн створив модель «психологічного благополуччя», яка складається з балансу, що досягається шляхом взаємодії позитивного та негативного афекту. Під позитивним афектом автор розуміє такі події життя людини, які приносять радість. Під негативним – події з неприємними переживаннями. Таким чином, на думку М. Бредберна, ступінь “психологічного благополуччя” особистості характеризується різницею вищеописаних афектів [22].

Саме М.Бредберн поняття психологічного благополуччя ототожнює із суб’єктивним відчуттям щастя і загальним задоволенням життям. Е. Дінер у своїх роботах термін «суб’єктивне благополуччя» висвітлює в трьох основних компонентах: задоволення, позитивних емоціях і негативних емоціях. У його роботі мова йде про когнітивне та емоційне сприйняття. Автор вважає, що більшістьлюдей оцінює те, що з ними трапляється, черезтерміни «добре – погано», така інтелектуальна оцінка завжди має під собою забарвлену емоцію.

Суб’єктивне благополуччя покликане не тільки служити індикатором того, наскільки людина занурена в депресію або тривогу, але має демонструвати наскільки одна людина щасливіша від іншої. З цього можна зробити висновок, що Е. Дінер зрівнює суб’єктивне благополуччя з переживанням щастя. Вслід за ним багато дослідників використовує поняття «якість життя» як комплекс факторів зовнішнього середовища, які впливають на розцінювання життя як приємного. Якість життя включає як зовнішні чинники, наприклад, матеріальне становище, так і суб’єктивні (психологічні). В. Пейн та Е. Дінер запропонували змістовно близький поняттю «суб’єктивне благополуччя» термін «задоволеність життям», який розглядається як інтегральна оцінка особистістю власного життя як «доброго» чи «поганого» [22;24].

Згідно з евдемоністичною концепцією, всі блага, яких досягає людина, викликають довготривале відчуття щастя. Гуманістичні психологи А. Маслоу і К. Роджерс, які є засновниками евдемоністичного підходу до психологічного благополуччя, стверджували, що людина володіє свободою волі і здатна досягати психологічного благополуччя. К. Роджерс висунув ідею про актуалізуючу тенденцію, яка описана як людська тенденція актуалізувати себе, реалізувати свій потенціал. А. Маслоу писав про те, щонезадоволення фізіологічних потреб необов’язковопризводитьдо фрустрації потреби в самоактуалізації [29].

Найбільш популярною і визнаною за кордоном є багатофакторна концепція психологічного благополуччя, автор якої К.Ріфф. У 1989 році К. Ріфф запропонувала модель психологічного благополуччя, усунувши недоліки у формулюваннях позитивного функціонування людини, які переважали у 1980-х роках. К. Ріфф частково спиралась на модель, запропоновану М. Ягодою [28]. В середині ХХ століття М. Ягода була першою, хто висунув побудову інтегральної моделі психологічного благополуччя. В моделі виділено шість основних критеріїв: самовідчуття, саморозвиток, здатність впоратися зі стресовими ситуаціями, автономність, контакт з реальністю, компетентність та толерантність до соціальної адаптації і ефективного вирішення проблем.

Згідно К. Ріфф, психологічне благополуччя — це окрема конструкція, яка складається з шести основних положень. Прийняття себе: позитивне ставлення до себе; визнання та прийняття багатьох аспектів себе, включаючи хороші та погані якості; позитивні почуття щодо свого минулого. Позитивні відносини з іншими: теплі, задовільні, довірливі стосунки з оточуючими; турбота про благополуччя інших; здатність до сильного співпереживання, прихильності та близькості; розуміння взаємовідносин «віддавати – брати».Автономність: самовизначення і незалежність; здатність протистояти соціальному тиску мислити та діяти певним чином, регулювати поведінку зсередини та оцінювати себе на основі особистих стандартів.

Екологічна майстерність:

1. відчуття володіння та компетентності у своєму оточенні;
2. здатність контролювати складний набір зовнішньої діяльності та використовувати можливості;
3. здатність вибирати або створювати контексти, які відповідають потребам і цінностям.

Мета в житті:

1. володіння цілями і орієнтуванням;
2. відчуття того, що в теперішньому і минулому житті є сенс;
3. дотримання переконань, які дають мету життю, а також цілі та завдання життя.

Особистісний ріст:

1. відчуття постійного розвитку та відчуття, що людина росте та розширюється; відкритість до нового досвіду;
2. реалізація власного потенціалу, передбачуване покращення себе та поведінки з часом;
3. зміна, яка відображає більше самопізнання та ефективність.

Шість аспектів психологічного благополуччя К. Ріфф були отримані в результаті досліджень, проведених у контексті старіння. У цьому Ріфф  вказала на обмеження існуючих експерементів, включаючи відсутність теоретичних рамок, надмірну увагу до поганого самопочуття, нездатність розглядати конструкт благополуччя як динамічний, а не статичний, і неврахування культурних та ціннісних відмінностей щодо того, що є добробутом [35].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!