Курсова робота ” Типи та функції хореографічного колективу. Колектив як особливий тип міжособистісних відносин “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ З ХОРЕОГРАФІЧНИМ КОЛЕКТИВОМ 5

1.1.Педагогічна майстерність керівника хореографічного колективу 

1.2.Особистість керівника хореографічного колективу 

1.3.Принципи та методи виховної роботи керівника хореографічного колективу 

РОЗДІЛ ІІ. НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС В ХОРЕОГРАФІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ 

2.1. Особливості психофізичного розвитку дітей молодшого шкільного   віку та їх урахування в організації хореографічної діяльності 

2.2. Репертуар – обличчя колективу 

2.3. Виховна робота в процесі репетиційних занять 

2.4. Концертні виступи та їх організація 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Хореографічне виховання має дуже важливе в естетичному розвитку дитини. Результат естетичного виховання хореографією та іншими методами залежить від методу викладання.

При правильному виборі і науково обґрунтованої методології, побудованої з урахуванням єдності форми і змісту, а також провідної ролі змісту, виявляється, розвивається і всебічно формується природна схильність дитини.  Прищеплюється любов до всього прекрасного і витонченого танцювального мистецтва.

Естетичне виховання повинно починатися в ранньому віці, тому це мета викладачів відділення хореографії, середньої школи і керівників танцювальних клубів. Хореограф завжди повинен пам’ятати, що танець як художній акт, як і будь-який вид мистецтва, не повинен бути безглуздим, тому що він сприяє вивченню дійсності і допомагає сформувати світогляд.

Танець – це сукупність організованих і виразних рухів, підпорядкованих загальному ритму, втілених в повній художній формі. У нього є прекрасна можливість розвинути думки і почуття танцюриста.

Головне в танці – втілення його ідей, які розкриваються через пантоміму, правильні пластичні рухи, живі та дійові образи. Неможливо уявити собі хореографічну освіту, не приділяючи уваги розвитку дитячого організму. Танцюристи, яким легко тримати тіло і коригувати рухи, висловлюють сенс танцю все глибше і глибше.

У розвиток теорії і методики роботи з хореографічним колективом внесли вклад: Г. Березова, Л. Бондаренко, Т. Баришнікова, О. Конорова, Ю. Громов, В. Константиновський та ін.; у розвиток методики і теорії класичного танцю – Г. Чеккетті, А. Ваганова, М. Тарасов, С. Головкіна, А. Мессерер, Л. Цвєткова та ін.; у розвиток методики  і теорії народно-сценічного танцю – В. Верховинець, А. Лопухов, А. Ширяєв, А. Бочаров, К. Василенко, Т. Ткаченко, К. Балог та ін.

Кожна хореографічна робота вимагає від учня емоцій, творчої активності, мобілізації всіх його фізичних і душевних сил. Завдання педагога-хореографа – постійно підвищувати хореографічну культуру дітей і знайомити дітей з кращими зразками танцювального мистецтва, а також з життям і творчістю провідних хореографів, танцюристів і художніх колективів.

Діти, які регулярно займаються хореографією, приймають струнку поставу і рухаються легко і граціозно.

У той же час фізичні дефекти, такі як нахил, ходьба з піднятими плечима, похилена голова, розмашиста хода – зникнуть. Крім того, педагог-хореограф, враховуючи вікові особливості учня, повинен навчити слово основам танцю і забезпечити їх необхідними знаннями, навичками і танцювальними техніками.

Освіта та професійна підготовка – це нерозривна єдність. Заняття танцями сприяють естетичному вихованню дітей, позитивно впливають на фізичний розвиток і сприяють зростанню загальної культури. Таким чином, мистецтво хореографії має безліч можливостей для вирішення широкого кола освітніх завдань. Саме тому актуальність і вибір цієї теми очевидні.

Мета дослідження: вивчити особливості типу і функції хореографічного колективу.

Для досягнення цієї мети нам необхідно вирішити кілька завдань:

1. Визначте форми і методи виховної діяльності в творчому колективі;

2. Проаналізувати методи виховної діяльності хореографічного колективу та їх вплив на підвищення активності дітей.

3. Визначити роль хореографічного мистецтва у вихованні дитячої культури;

4. Розглянути хореографічне мистецтво як засіб естетичного виховання дітей.

Об’єкт дослідження є педагогічна основа хореографічного колективу. Предмет дослідження є особливості виховання дітей за допомогою мистецтва хореографії.            

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел із 26 найменувань, загальна кількіть сторінок 44.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ З ХОРЕОГРАФІЧНИМ КОЛЕКТИВОМ

1.1. Педагогічна майстерність керівника хореографічного колективу

 

Педагогічна майстерність керівника хореографічного колективу – професійна якість з набором професійно-педагогічних знань, навичок і вмінь, необхідних для ефективного застосування методів педагогічного впливу на окремих осіб та весь колектив. М. Бугаєць описує педагогічну майстерність керівника хореографічного колективу – це доведення до високого рівня досконалості знання, навички, вміння, володіння різними принципами, хореографічний колектив.

На думку В. Годовського, педагогічна майстерність педагога-хореографа полягає у вмінні визначити шляхи перетворення хореографічного колективу дітей різного віку на соціально-освітню, соціокультурну та соціально-психологічну систему, що враховує психофізіологічний вік. Особливості хореографії як виду мистецтва, особливостей колективної творчості стають активною соціальною освітою та формуванням особистості дитини. 

Одним з основних показників педагогічної майстерності є педагогічний такт. Сутність педагогічного такту полягає у педагогічному сприятливому ставленні та впливі вчителя на учня, дотриманні почуття поміркованості у спілкуванні з ними, вмінні встановлювати продуктивний стиль спілкування про педагогічні процеси та людей.

В. Ягупов виділяє основні риси педагогічного такту:

1. людяність без ясності;

2.вимогливість без жорстокості та скрупульозної уваги;

3. педагогічний вплив без вказівок, пропозицій і попереджень, без приниження індивідуальної гідності учня; здатність висловлювати накази, інструкції та вимоги без захисту і без марнославства;

4. вміння слухати співрозмовника, не виявляючи байдужості і переваги;

5. врівноваженість у спілкуванні, самовладання, діловий тон без дратівливості і сухості;

6. простота спілкування без «випендріжа», без фамільярності чи братерства;

7. принциповість і наполегливість без впертості;

8. уважність, чутливість, співпереживання, не підкреслюючи їх;

9. гумор без насмішок; смирення без удавання.

Педагогічна майстерність хореографа також передбачає вміння володіти педагогічними прийомами, які включають в себе компоненти двух груп. Перший пов’язаний зі здатністю вчителів контролювати свою поведінку (емоції, настрої), проявом здібностей до соціального сприйняття; оволодіння мовними навичками; наочна демонстрація студенту певних емоцій, суб’єктивного ставлення до певних дій студента; здатність пізнавати їхній внутрішній душевний стан [5].

Друга група включає в себе здатність викладача впливати на індивідуальність учня і колективу, розкриваючи процедурні аспекти процесу навчання та виховання: дидактичні, організаційні, конструктивні, комунікативні навички; технічні методи вимог, управління педагогічною комунікацією тощо.

Тому основними інструментами педагогічного впливу на учня є особистість вчителя, його професійні навички, зрілість освіти та особистісні якості, бо «поважати і любити людей більше, ніж себе; знання протягом усього життя і здатність оволодівати різним людським досвідом – теоретичним, практичним, естетичним; здатність передавати учням різний досвід».

 

1.2. Особистість керівника хореографічного колективу

 

Найважливішим і найпріоритетнішим для створення плідної роботи колективу є наявність організаторів, ідейних лідерів, сильних творчих особистостей, художніх керівників, які визначають ідейно-естетичний напрямок усього мистецького життя колективу.

Художній керівник – це людина, яка є передовою людиною свого часу, володіє високим рівнем культури і глибокими знаннями, повною мірою опанувала основи професійної майстерності. Напрямок творчості всього творчого колективу залежить від його світогляду та естетичної позиції [12]. Він повинен розуміти складні явища сучасного мистецтва, розрізняти прогресивні, помилкові та шкідливі тенденції. Повинен вміти бути мислителем, психологом, вчителем, який може мислити в хореографічному образі.

Більшість художніх керівників є кількома постановниками в колективах, але деякі запрошують постановників використовувати роботи інших хореографів, але обидва повинні володіти знаннями і навичками балетмейстера. Тільки у великих театрах і великих професійних колективах  ми можемо знайти весь штат балетмейстерів, репетиторів і висококваліфікованих танцюристів: деякі працюють тільки з солістами, інші – тільки з кордебалетом, треті – тільки з народними танцюристами, а четверті спеціалізуються на сучасній хореографії.

Але у невеликих хореографічних колективах є тільки один штатний балетмейстер, який поодинці виконує функції автора, постановника, і репетитора і художнього керівника.

Художній керівник повинен володіти знаннями і здібностями режисера, щоб правильно вибудувати номер або програму концертного виступу колективу.

Він повинен володіти пильним розумом і тягою до знань, займатися самоосвітою: багато читати (щось особливе і художню літературу), відвідувати музеї та виставки, концерти і театральні прем’єри, тобто розширювати кругозір, знайомитися з видатними досягненнями інших мистецтв, розвивати розум і художні уподобання. Художній керівник нашого часу має бути високого рівня професійної та загальнокультурної освіти [7].

Художній керівник – це не тільки балетмейстер, а й вихователь. Він повинен бути дипломатом, який сам є освіченою людиною, володіє терпінням, вміє ладнати з людьми і в якійсь мірі вміє опановувати мистецтво «стратегії» і «тактики». Зрештою, великий творчий колектив – це сукупність живих людей з різними особистостями, звичками та ідеями. Культура поведінки балетмейстера в роботі і житті справляє величезний вплив на команду. Оскільки в хореографічних колективах в основному працюють молоді люди, ми можемо собі уявити, як великі позитивні і негативні впливи матимуть на особисте життя, особисті приклади художнього керівника.

Художній керівник завжди на виду і не може приховати своїх недоліків, тому стандарти його власних вимог як вихователя підростаючого покоління повинні бути дуже високими. Необхідно намагатися якомога більше викорінювати і розвивати в собі кращі якості: самозакоханість, зазнайство, зарозумілість, черствість і байдужість до членів колективу, несправедливість у вирішенні спірних проблем, упередження проти одних, ворожість по відношенню до інших, необхідно уникати легковажності в оцінці експертів і ніколи не давати нездійсненні обіцянки.

Необхідно почати роботу у організації з самого себе, тільки в цьому випадку художній керівник може розраховувати на сильний і стійкий успіх у всьому бізнесі. Талант, розум, обов’язок, справедливість, чисте сумління ніколи не підведуть, це має бути творчим кредо художнього керівника колективу.

В іншому випадку, скільки б ми не говорили про мораль, колектив завжди буде бачити аморальну поведінку свого лідера – і авторитет, як ніколи раніше! Через це можуть виникати суперечки і розбіжності щодо дрібниць. І тільки шанобливе, ввічливе, уважне і турботливе ставлення один до одного може позбавити весь колектив від непотрібної напруги. І тон всім цим відносинам повинен задавати балетмейстер, художній керівник.

 

1.3. Принципи та методи виховної роботи керівника хореографічного колективу

 

Художня самодіяльність представляє собою велике суспільне явище в народі. Виходячи зі змісту та виховного призначення художньої самодіяльності, її необхідно визначити як організаційно оформлену художню творчість широких мас населення в різних галузях мистецтва. Ця творчість не є головним видом їх занять (професією), а виконується у вільний час, але самодіяльне мистецтво є важливим засобом розвитку художніх здібностей учасників колективів [17].

Одним з основних завдань позашкільної освіти є створення умов для набуття учнем основних професійних навичок та умінь, необхідних для творчого, інтелектуального, розумового та фізичного розвитку, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльністі.

В самодіяльному хореографічному колективі повинна бути глибоко продумана системна роботи над репертуаром, налагоджена систематична навчально-виховна робота. Правильна організація і вірна методика навчальної і репетиційної роботи відіграють велику роль в художньому і ідейному зростанні танцювального колективу, у набутті професійних навичок і знань, необхідних для виховання вихованців, які здатні втілити на сцені певні художні образи, а також образи людей нашої епохи.

Керівник самодіяльного хореографічного колективу повинен бути викладачем, вихователем, психологом, який образно вміє передати колективу свої знання та досвід.

Він повинен стати другом своїх вихованців, який допоможе розкрити їх творчі індивіди, допоможе зрозуміти значення мистецтва танцю. Виховання – це, перш за все, духовне спілкування викладача та дитини [2].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!