Курсова робота Трагедія братовбивства у повісті «Земля» О. Кобилянської

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТВОРЧІСТЬ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ В КОНТЕКСТІ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ ДОБИ МОДЕРНІЗМУ

1.1. Вплив ідей раннього модернізму на творчість О. Кобилянської

1.2. Творча спадщина О. Кобилянської

1.3. Критико-літературознавчий дискурс прози О. Кобилянської

РОЗДІЛ 2. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ХРИСТИЯНСЬКОГО МОТИВУ БРАТОВБИВСТВА У ПОВІСТІ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ «ЗЕМЛЯ»

2.1. Тематика і проблематика повісті О. Кобилянської «Земля»

2.2. Осмислення сутності людського буття у повісті «Земля»

2.3. Причини братовбивства у повісті О. Кобилянської «Земля»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

Ольга Кобилянська належить до тих митців, хто своєю творчістю увійшов в скарбницю української літератури назавжди. Письменниця недаремно займає місце одного з перших українських авторів-модерністів, художні здобутки якого засвідчили європейський рівень української літератури кінця XIX – початку XX ст. Прихід в українську літературу талановитої письменниці був своєрідним подвигом її високого духу.

«Пишна троянда в саду української літератури», – так образно визначив Михайло Старицький місце Ольги Кобилянської в літературному процесі. Ця характеристика вказує на особливості індивідуального стилю видатної письменниці, певною мірою її творчості властиве й романтичне забарвлення. В одних випадках воно підкреслює піднесеність, пориви в чарівний світ благородного й прекрасного, в інших – виступає як відображення реального життя.

Факти, що лягали в основу її творів, письменниця переживала надзвичайно емоційно, про що свідчить пояснення до повісті «Земля»: «Факти, що спонукали мене написати «Землю», правдиві. Особи майже всі що до одної також із життя взяті. Я просто фізично терпіла під з’явиськом тих фактів, і коли писала – ох, як хвилями ридала!..». Усе сказане вище дає підстави говорити про те, що народна творчість постійно впливала на письменницький талант О. Кобилянської, допомагала їй правдиво відтворювати народне життя.

«Земля» – соціально-психологічна повість української письменниці  про селянство. Поклавши в основу твору дійсні факти, письменниця створила глибоко індивідуалізовані образи селян, усім своїм єством пов’язаних із землею-годувальницею.

Актуальність теми дослідження зумовлена неослабним інтересом до творчості видатної української письменниці Ольги Кобилянської та відсутністю ґрунтовних праць, які б досліджували роль її творчої спадщини у контексті розвитку української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття, зокрема, порушеної у її творах проблеми влади землі над людиною.

Мета дослідження здійснити комплексний аналіз твору О. Кобилянської «Земля», розкрити трагедію братовбивства. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

• розглянути вплив ідей раннього модернізму на творчість О. Кобилянської;
• дослідити творчу спадщину О. Кобилянської;
• проаналізувати тематику і проблематику повісті О. Кобилянської «Земля»;
• охарактеризувати осмислення сутності людського буття у повісті «Земля»;
• розкрити причини братовбивства у повісті О. Кобилянської «Земля».

Об’єкт дослідження: повість Ольги Кобилянської «Земля».

Предмет дослідження: мотиви та причини братовбивства у повісті О. Кобилянської «Земля».

Методологія дослідження: інструментарій герменевтики, культурно-історичний метод, описовий метод.

У зарубіжній літературі цю тему порушували такі письменники як Е. Золя («Земля»), Г. Успенський («Влада землі»), О. Бальзак («Селяни»), В. Реймонт («Селяни») та ін. Вона була провідною в українській літературі. Такі видатні митці слова, як І. Франко, П. Мирний, І. Нечуй-Левицький, М. Коцюбинський, В. Стефаник, А. Тесленко, М. Черемшина, Л. Мартович, С. Васильченко та інші глибоко відчували проблеми українського селянина, зокрема проблему землі і прагнули якомога глибше розкрити її у своїх творах. 

Практичне значення: результати дослідження можуть бути використані в літературознавчих студіях, присвячених творчості О. Кобилянської, при викладанні відповідної теми з історії української літератури в закладах загальної середньої освіти.

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел (24 найменування). Загальний обсяг курсової роботи 28 сторінок.

 

РОЗДІЛ 1

ТВОРЧІСТЬ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ В КОНТЕКСТІ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ ДОБИ МОДЕРНІЗМУ

 1.1 Вплив ідей раннього модернізму на творчість О. Кобилянської

 

У великiй родинi Кобилянських п’ятьох синiв посилали до гiмназiй, згодом двоє з них вивчились на юристiв, один був гiмназiйним учителем, один – вiйськовим, а Ольга, як i її сестра Євгенiя, мали стати добрими господинями, матерями, займатися хатнiми справами не тому, що батьки не могли дати належної освiти всiм дiтям, а тому, що за тодiшньою неписаною традицiєю, яка панувала в мiстечковому середовищi, iнтереси жiнки повиннi були обмежуватися кухнею, дiтьми та церквою. Не дивно, що О. Кобилянська закiнчила лише чотири класи народної школи, здобувши, за її висловом, тiльки основу «для дальшого розумового розвою».

Спочатку розвиток молодої дiвчини вiдбувався пiд впливом братiв, зокрема старшого Максимiлiана, який пiдтримував її лiтературнi зацiкавлення, а також приятельок – Софiї Окуневської, Августи Кохановської – непересiчних для того часу жiнок. Цей жіночий колектив шукав свого iдеалу в життi, цiкавився мистецтвом, намагався вирватися з сiрої буденщини, мав високi громадянськi прагнення.

С. Окуневська згодом здобула вищу медичну освiту, брала участь у громадському життi, захоплювала своєю iнтелiгентнiстю I. Франка, В. Стефаника, а А. Кохановська стала вiдомою художницею. Обидвi вони мали значний вплив на молоду О. Кобилянську, допомагали їй розширювати кругозiр, заохочували до лiтературної працi. С. Окуневська перша почала прихиляти молоду письменицю до української мови й лiтератури.

Для О. Кобилянської лишався один-єдиний шлях культурного зростання, лiтературного розвитку – самоосвiта. Це був нелегкий шлях, пов’язаний із боротьбою за свою людську гiднiсть, за право розкривати й утведжувати власнi духовнi сили, служити своїм талантом людям. Займатися самоосвiтою в тих умовах означало стати до боротьби з суспiльно-полiтичними обставинами, якi сковували людину, з тими традицiями, що прирiкали жiнку на духовне нищення.

Творчiсть письменниці раннього перiоду охоплює роки її лiтературного навчання (1880-1887), коли були написанi оповiдання «Гортенза, або Картина з життя однiєї дiвчини», «Доля чи воля?», «Видиво», «Людина з народу», повiсть «Вона вийшла замiж», у другiй, досконалiшiй редакцiї вiдома пiд назвою «Людина». Всi вони, як i деякi пiзнiшi, написанi нiмецькою мовою, характеризують початок її творчого шляху, внутрiшнiй перiод розвитку, що входить у нову фазу з появою українського варiанта повiстi «Людина».

Цей раннiй перiод творчостi О. Кобилянської хоча й не позначений помiтними художнiми здобутками, все ж був важливим i плiдним у життi молодої письменницi. Раннi твори О. Кобилянської засвiдчують, що їх авторка, переборюючи вплив сентименталiзму (насамперед романiв нiмецької письменницi Марлiт), поступово розширювала коло своїх життєвих спостережень, прагнула намалювати картини тогочасної дiйсностi, зобразити живi, реальнi образи, зокрема жiночi.

По-рiзному, але переважно нещасливо складається доля героїнь раннiх творiв письменницi, якi, шукаючи щастя, часто зазнають розчарувань, скоряються тяжким життєвим обставинам. У кiнцi 80-х – 90-х років ХІХ століття письменниця брала активну участь у фемiнiстичному русi на Буковинi i в Галиччинi, що виник пiд впливом захiдноєвропейських суспiльно-полiтичних вiянь, боротьби за рiвнi права чоловiка i жiнки.

Як течiя в суспiльному життi цей рух не ставив перед собою завдань боротьби за докорiннi соцiальнi змiни, але вiн викликав широкий резонанс у деяких країнах, зокрема в Австро-Угорщинi, звернув увагу на нерiвноправне становище жiнки в тогочасному суспiльствi, на її уповiльнений духовний розвиток, на необхiднiсть активної боротьби за духовне розкрiпачення.

Прилучення О. Кобилянської до жiночого руху спонукало її глибше замислюватися над соцiальними проблемами, докладнiше вивчати свiтову лiтературу, зокрема твори письменникiв i вчених, якi дослiджували становище жiнки. Цей рух, зрештою, зблизив письменницю з дiячами української лiтератури, допомiг їй повнiше усвiдомити реальнi потреби безправної жiнки-трудiвницi. Свої мiркування про завдання жiночого руху О. Кобилянська висловила в доповiдi, виголошенiй 1894 р. на вiдкриттi «Товариства руських жiнок на Буковинi».

Цей виступ став ключем до розумiння свiтогляду молодої письменниці, допомагає збагнути ту духовну атмосферу, якою сповнено чимало її творiв – насамперед повiстi «Людина» й «Царiвна». Однiєю з перших в українськiй лiтературi письменниця звернулася до вiдображення образiв жiнок-iнтелiгенток, якi шукають своєї дороги в життi, прагнуть вирватись iз застiйного мiщанського середовища, мають високi громадянськi iдеали, що пов’язанi не лише з роздумами про долю народу, а й з практичною дiяльнiстю на його користь.

Кобилянська розвивалася в рiчищi демократичних, реалiстичних тенденцiй української лiтератури; її новаторство базувалося на творчому переосмисленнi досягнень передових українських, росiйських i зарубiжних письменникiв. Вона була палкою прихильницею Т. Шевченка i Марка Вовчка, твори яких перекладала нiмецькою мовою, щедро черпала життєдайнi сили з народної творчостi, створивши на фольклорно-пiсеннiй основi один із кращих творiв української лiтератури – повiсть «В недiлю рано зiлля копала».

Основний, найпродуктивнiший перiод творчостi О. Кобилянської припадає на другу половину 90-х років ХІХ століття. Письмениця в цей час опублiкувала багато новел, оповiдань, повiстей, нарисiв, що приносять їй визнання не лише в Українi, а й за її межами – у Росiї, Болгарiї, Нiмеччинi та iнших країнах.

Поряд із великими оповiдними формами (повiсть) О. Кобилянська розробляє жанри «малої» прози – пише соцiально-психологiчнi оповiдання з життя буковинських селян («Банк рустикальний», «У св. Iвана», «На полях»), настроєвi психологiчнi образки («Жебрачка», «Покора»), лiрико-драматичнi пейзажнi малюнки («Битва», «Пiд голим небом»), фiлософськi дiалоги («Вiн i вона»), алегоричнi поезiї в прозi («Рожi», «Акорди», «Там звiзди пробивались»), афористичнi мiнiатюри. Письменниця пристрасно любила музику, взагалi мистецтво. У декiлькох оповiданнях та новелах вона майстерно змалювала талановитi мистецькi натури.

У багатьох творах виступає поетом-пейзажистом: тонко вiдчуваючи красу природи, письменниця дала майстернi зразки пейзажної лiрики. О. Кобилянська шукала гармонiї мiж людиною i природою, розглядала останню як одне iз джерел духовного збагачення людини. Саме тому її так боляче вражало порушення цiєї гармонiї, варварське ставлення до природи.

У творчостi О. Кобилянської все виразнiше починають звучати соцiальнi мотиви, якi вона трактує з позицiй письменницi-демократки, посилюючи й поглиблюючи той реалiстичний напрям в українськiй лiтературi на зламi двох столiть, що його репрезентували I. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, В. Стефаник. Найвищим досягненням О. Кобилянської на цьому шляху стала повiсть «Земля».

Повiсть «Земля» – вершина психологiчного реалiзму О. Кобилянської – поставила її авторку в ряд найвидатнiших українських художникiв слова початку XX ст. Iнсценiзована, екранiзована, перекладена багатьма мовами, завдяки великiй життєвiй правдi, високiй художностi стала одним із найпопулярнiших творiв української лiтератури, ввiйшла у свiтову культурну скарбницю – поряд із такими творами, як «Земля» Е. Золя, «Мужики» А. Чехова, «Селянин» В. Реймонта.

На початку 90-х років ХІХ століття творчiсть О. Кобилянської продовжує розвиватися головним чином у реалiстичному напрямi. Проте, прагнучи розширити сферу своїх художнiх пошукiв, письменниця звертається до осмислення деяких абстрактно-символiчних тем i образiв («Акорди», «Хрест», «Мiсяць» та iншi), зазнаючи певного впливу модернiстських течiй. О. Кобилянська – майстер не лише великих прозових форм, а й малих (новела, поезiя в прозi).

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!