Курсова робота “Відносини України і країн Вишеграду і сфері безпеки”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИШЕГРАДСЬКОЇ ЧЕТВІРКИ

1.1. Історія утворення Вишеградської групи

1.2. Досвід співпраці Вишеградської четвірки з Україною в контексті європейської інтеграції

1.3. Регіональна політика країн Вишеградської четвірки та досвід для України

РОЗДІЛ ІІ. ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ  І КРАЇН ВИШЕГРАДУ І СФЕРІ БЕЗПЕКИ

2.1. Співпраця у безпековій, оборонній сфері між Україною та Польщею

2.2. Відносини України та Угорщини між співробітництвом оборони

2.3. Співпраця В4+України у сфері безпеки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сьогодні відбуваються кардинальні зміни на міжнародній арені, що є поштовхом задля координації зусиль суверенних держав щодо встановлення надійного безпекового простору у Європі. З огляду на це створення безпекового середовища стало одним із ключових питань, зокрема, і для Польщі, Словаччини, Чехії та Угорщини, які формують центральний регіон Європи.

Країни Вишеградської четвірки спрямували свої дії на євроатлантичну інтеграцію, що допомогло швидко адаптуватись до нових проблем та викликів. Тож використання їхнього досвіду стало унікальною можливістю для України оптимізувати свою безпекову політику, що, в свою чергу, зробило внесок у посилення безпеки у регіоні Центрально-Східної Європи. Таким чином, наявність спільних історичних моментів, проблем та інтересів, а також спільних кордонів з трьома учасниками Вишеградської групи стали каталізатором для безпекового співробітництва в форматі В4+Україна.

Тому доцільно буде проаналізувати та дослідити історію формування відносин в безпековому вимірі між Вишеградською групою та Україною, а також визначити чинники, які впливають на рівень цього співробітництва.

Проблема полягає і в постійній наявності нових викликів та загроз, спричинених, зокрема, російською агресією. З початку російського вторгнення у 2014 р. та його розширення у лютому 2022 р. ситуація безпеки в регіоні Центрально-Східної Європи зазнала різких змін, тому перед країнами постала потреба ревізії їх безпекової політики.

Отже, актуальність та необхідність наукового дослідження зумовили вибір теми дослідження «Відносини України  і країн Вишеграду і сфері безпеки». В цьому контексті, співпраця України з країнами Вишеграду у сфері безпеки має важливе значення для протидії цим викликам та забезпечення національних інтересів усіх сторін.

Метою даної курсової роботи є аналіз та оцінка відносин України з країнами Вишеграду у сфері безпеки, виявлення ключових тенденцій, проблем та перспектив розвитку цієї взаємодії.

Відповідно до мети нами визначені наступні завдання дослідження:

1. Розкрити історію утворення Вишеградської групи;
2. Проаналізувати досвід співпраці Вишеградської четвірки з Україною в контексті європейської інтеграції;
3. Визначити регіональну політику країн Вишеградської четвірки та досвід для України;
4. З’ясувати співпрацю у безпековій, оборонній сфері між Україною та Польщею;
5. Обгрунтувати відносини України та Угорщини між співробітництвом оборони;
6. Дослідити співпраця В4+України у сфері безпеки.

Об’єктом дослідження є відносини України з країнами Вишеграду у сфері безпеки.

Предметом дослідження є основні напрямки, механізми, проблеми та перспективи розвитку цієї взаємодії.

Методи дослідження складають загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, зокрема історичний, порівняльний, системний та структурно-функціональний аналіз, а також методи експертних оцінок та прогнозування.

Структура курсової роботи. Дослідження складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Список використаних джерел включає 28 найменування на  3-х сторінках.

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИШЕГРАДСЬКОЇ ЧЕТВІРКИ

1.1. Історія утворення Вишеградської групи

 

Вишеградська група, відома також як Вишеградська четвірка, є об’єднанням чотирьох країн Центральної Європи: Польщі, Чехії, Угорщини та Словаччини. Ця група була створена після зустрічі президентів Польщі Леха Валенси, Чехословаччини Вацлава Гавела та прем’єр-міністра Угорщини Йожефа Антала, яка відбулася 15 лютого 1991 року в угорському місті Вишеград. Підсумком цієї зустрічі стало ухвалення Вишеградської декларації.

Головною метою цієї зустрічі була інтеграція до євроатлантичних структур. Місто Вишеград, де відбулася зустріч, вже в часи пізнього Середньовіччя двічі приймало з’їзди монархів Центрально-Східної Європи. Перший з’їзд, що відбувся у 1335 році, мав на меті спільне протистояння претензіям західних сусідів. Спільні цілі в зовнішній політиці, спільний історичний досвід та географічна близькість сприяли створенню нового регіонального утворення, яке після розпаду Чехословаччини стало відомим як Вишеградська четвірка, що включає Чехію та Словаччину [1].

Були прийняті умови щодо лібералізації торгівлі всередині групи, що призвело до створення в 1993 році Центральноєвропейського порозуміння про вільну торгівлю (CEFTA). У період з 1994 по 1998 роки зусилля країн Вишеградської групи були здебільшого спрямовані на інтеграцію з ЄС і НАТО, а не на лобіювання взаємних інтересів, тому зустрічі голів держав відбувалися нерегулярно.

Вишеградська група була створена 15 лютого 1991 року в угорському місті Вишеград після ухвалення відповідної декларації. Основною метою нового об’єднання стала швидка інтеграція країн-учасниць до євроатлантичних структур. Держави Вишеграду активно використовували мережевий потенціал спільних демократичних платформ, створених неурядовими організаціями центральноєвропейських країн у Брюсселі, для додаткового впливу на формування політики ЄС.

Попри поглиблену співпрацю щодо регіональної інтеграції в економічній та культурній сферах протягом 1990-х років, відчутних результатів досягнуто не було. Через неефективність виключно політичного співробітництва, з початку 2000-х років у рамках Вишеградської групи почала активно розвиватися співпраця між неурядовими організаціями та іншими структурами громадянського суспільства. Цьому значною мірою сприяло створення Міжнародного вишеградського фонду, який є єдиною спільною інституцією країн Вишеграду.

12 травня 2004 року прем’єр-міністри країн Вишеграду підписали Кромерізьку декларацію, яка передбачала активізацію співпраці з країнами, що не є членами форуму, у так званому форматі «В4+». Основною ідеєю цього формату була передача інтеграційного досвіду та підтримка сусідніх країн, які прагнуть вступити до ЄС.

Створення Вишеградської групи було визначене рядом факторів:

1. потребою у видаленні залишків комуністичного впливу в Центральній Європі;
2. бажанням подолати соціальні, економічні та духовні аспекти тоталітарної системи, вірою у те, що спільними зусиллями досягнення поставлених цілей, включаючи соціальні перетворення та приєднання до процесу європейської інтеграції, буде ефективніше;
3. стремінням до створення сучасної вільної ринкової економіки та розбудови парламентської демократії, з особливою увагою до прав і свобод людини;
4. спільністю ідей тодішніх керівних політичних еліт, їхньою близькістю у поглядах та цілях [5].

Подібність цілей і шляхів досягнення їх у багатьох сферах відображає спільні завдання перед країнами Вишеградської групи. Координація зусиль з урахуванням національних особливостей підвищує ймовірність досягнення бажаних результатів і сприяє їхній реалізації. Позитивним фактором для інтенсивного розвитку співпраці стали схожі зміни, що відбувалися в цих країнах, а також їхні традиційні, історично сформовані взаємні зв’язки, культурна та духовна спадщина й спільні корені релігійних традицій.

 

РОЗДІЛ ІІ. ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ  І КРАЇН ВИШЕГРАДУ І СФЕРІ БЕЗПЕКИ

2.1. Співпраця у безпековій, оборонній сфері між Україною та Польщею

 

Важливо відзначити, що співпраця у безпековій, оборонній та військовій сфері в першу чергу почала розвиватися у двосторонньому форматі між Україною та кожною з країн Вишеградської четвірки.

З Польщею було укладено значну кількість угод, серед яких можна виділити деякі ключові: Угода між Міністерством оборони України та Міністерством національної оборони Республіки Польща про військове співробітництво в 1993 році; Угода між Урядом України та Урядом Республіки Польща про взаємні поставки озброєння, військової техніки та надання послуг у військово-технічній галузі в 3 лютого 1996 року; Технічна угода між Міністерством оборони України та Міністром національної оборони Республіки Польща у 2010 році та інші.

Підписані угоди привели до тісної співпраці в якісному реформуванні української армії. Польща виступила ініціатором допомоги у реформуванні української військової медицини та військової освіти. Щодо останньої сфери, для адаптації військової освіти до стандартів НАТО, Польща прийняла участь у підготовці українських військових інструкторів в рамках Програми удосконалення військової освіти (DEEP) від НАТО.

Цікавий момент у тому, що, на відміну від більшості інших країн світу, Польща чітко усвідомлювала реальну загрозу, яку представляла Росія, і вже давно до 24 лютого 2022 року ставила на міжнародну арену питання про необхідність протистояти російській федерації. З одного боку, вона активно артикулювала цю необхідність перед світовим співтовариством, а з іншого боку, надавала Україні значну підтримку та військову допомогу.

Військова співпраця між Україною та Польщею активно розвивалася навіть до того, як розпочався повномасштабний російський напад, зокрема, через участь у Литовсько-польсько-українській військовій бригаді. Ця співпраця має велике значення у зміцненні нашої обороноздатності та прагненні реалізувати євроатлантичний зовнішньополітичний курс, оскільки вона відповідає стандартам НАТО [18].

Польща відігравала активну роль у політичній арені, демонструючи підтримку України перед можливою російською агресією. Наприклад, ще 27 січня 2022 року польський парламент прийняв резолюцію, у якій закликав Європейський Союз та НАТО надати повноцінну підтримку Україні і висловив свою відверту неприязнь до агресивної політики Росії.

Політики з Польщі відзначили, що агресивна мова та дії російського уряду створюють серйозну загрозу виникнення збройного конфлікту і, відповідно, дестабілізації всієї Європи [16].

В парламенті Польщі висловлено занепокоєння енергетичною безпекою, яка стає наслідком тиску у сфері енергетики з боку Росії на Європейський Союз та всесвітню спільноту. У парламентській резолюції висловлено потребу у нейтралізації Північного потоку-2, який представляє енергетичну загрозу та негативно впливає на європейську єдність.

Польські парламентарі висловили підтримку недоторканності кордонів та територіальної цілісності України, законності права українського народу на самовизначення, яке вважається непорушним і не може бути порушене. Крім того, польські депутати підкреслили, що Україна має право самостійно визначати своє майбутнє, шлях нашої країни до членства в НАТО та Європейському Союзі має залишатися відкритим, а право України на вступ у європейські та євроатлантичні структури є недоторканим [16].

Ще важливішою політично-безпековою подією став візит глав урядів Польщі та Великобританії, М. Моравецького та Б. Джонсона, до Києва 1 лютого 2022 року. Цей візит був не лише символічним жестом підтримки України перед можливою російською агресією. Під час цього візиту глави польського та британського урядів висловили конкретні пропозиції, спрямовані на зміцнення обороноздатності України.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!