Курсова робота ” Характеристика методів, що застосовуються для оцінки окремих видів майна “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

1. Поняття, класифікація, об’єкт оцінки нерухомості

2. Методи оцінки об’єктів нерухомості за витратами та доходами

3. Оцінка об’єктів нерухомості методом порівняльного аналізу продаж

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Сучасний економічний розвиток супроводжується формуванням і розвитком системи ринків: товарного ринку, фінансового ринку, ринку праці та ін. У рамках цієї системи ринків останніми роками інтенсивно розвивається ринок нерухомості – ринок для виробничих і невиробничих приміщень, житлових будинків, квартир, земельних ділянок. Ринок нерухомості за формою відноситься до товарного ринку, а за економічним змістом – до фінансового.

В умовах ринкової економіки потрібно оцінити всі причини та результати діяльності. Необхідність безпосередньої оцінки об’єктів нерухомості пов’язана з інвестиційними, кредитними, страховими операціями, визначенням бази оподаткування. Оцінка об’єктів підприємницької діяльності необхідна для обґрунтування напрямів стратегічного розвитку суб’єктів господарювання, визначення фінансово-економічного ефекту та ринкової ціни підприємства.

Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено положення, які передбачають обов’язковий порядок оцінки нерухомого та іншого майна. Проведення оціночних операцій визначає потребу в новій професії – експерт-оцінювач майна, нерухомості, бізнесу.

Дискусійний характер багатьох теоретичних положень, їх практична значущість, недостатній рівень їх дослідження з огляду на сучасні потреби в оцінюванні зумовили вибір теми курсової роботи, її мети, предмета та об’єкта дослідження.

Нерухомість займає особливе місце у елементах ринкової економіки, що виступає як засобів виробництва та предмета чи об’єкта споживання. Основою особистого існування є нерухоме майно громадян і є базою у розвиток організацій усіх форм господарську діяльність. В Україні відбувається активний розвиток та формування ринку нерухомості, дедалі більше громадян, підприємств та закупівельних організацій беруть участь у операціях з нерухомим майном.

Мета дослідження: провести аналіз характеристики методів, що застосовуються для оцінки окремих видів майна.

Для досягнення мети були сформовані наступні завдання:

1. дослідити поняття, класифікацію, об’єкт оцінки нерухомості;
2. визначити методи оцінки об’єктів нерухомості за витратами та доходами;
3. дослідити оцінку об’єктів нерухомості методом порівняльного аналізу продаж.

Об’єкт дослідження: процес оцінки окремих видів майна.

Предмет дослідження: характеристика методів, що застосовуються для оцінки окремих видів майна.

Методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, контент-аналіз, порівняння, узагальнення та інші методи наукового пізнання.

Структура: робота складається зі вступу, трьох пунктів, висновків та списку використаних джерел.

 

1.Поняття, класифікація, об’єкт оцінки нерухомості

 

З теоретичної точки зору нерухомість розглядається як земельна ділянка з усім нерухомим майном як над, так і під ним. Таке тлумачення категорії «нерухомість» є універсальним, вичерпним визначенням власності.

Відповідно до законодавства України, зокрема, ЦК, під нерухомістю розуміються земельні ділянки, а також розташовані на них об’єкти, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни цільового призначення [1]. Отже, головною ознакою нерухомості є її зв’язок із землею. Слід зазначити, що відповідно до вітчизняного законодавства до нерухомості належать також об’єкти, які мають рухомий характер: повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти. Віднесення цих об’єктів до нерухомості пояснюється тим, що вони коштують дорого, а права на них підлягають державній реєстрації.

Дослідження Цивільного кодексу України вказує, що підприємство у формі єдиного майнового комплексу може вважатися нерухомим майном [11]. До останнього належать усі види його активів, а саме: земельні ділянки та споруди, будівлі, машини та обладнання, інвентар, запаси, кошти в розрахунках, нематеріальні активи та інші. За таких умов розширюється розуміння категорії «нерухомість», оскільки вона розуміється як цілісна система об’єктів і відносин, а не окремий об’єкт.

Однак необхідно враховувати, що машини та обладнання, розташовані в будівлях, а саме системи водопостачання, водовідведення тощо, вважаються рухомим майном. Водночас таке майно є невід’ємною частиною нерухомого майна. У цьому випадку відбувається перехід певного переміщення в нерухоме. Для цього при укладенні правочину щодо об’єкта нерухомого майна необхідний детальний опис усього рухомого майна, що входить до складу нерухомого майна. Крім того, існує зворотний процес, під час якого окремі види нерухомого майна переходять у рухоме майно.

Прикладом є придбання лісів та багаторічних насаджень, за визначенням нерухомість — це нерухомість, а заготовлена ​​деревина — рухоме майно. Нерухомість насамперед включає землю та поліпшення земель. Вартість землі буде залежати від кількох факторів. Серед них її якісні характеристики, місце розташування, кон’юнктура ринку, правові обмеження з боку держави.

Земля як об’єкт оцінки – це специфічний засіб виробництва, який наділений певними характеристиками, що безпосередньо визначають її оцінку. Земля не є наслідком застосування минулої праці, її розташування не можна змінити, замінити іншими засобами виробництва; не зношується при правильному використанні; має іншу якість і специфічну корисність. За винятком сільського та лісового господарства, земля є просторовою основою. Вона містить будинки, споруди, дороги тощо, створені людьми і які неможливо перемістити без пошкодження, зносу та зміни їх призначення. Їх називають поліпшеннями землі. Крім того, згідно з Національним стандартом 2 «Оцінка нерухомості», до поліпшень земель відносять також результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості (зміна рельєфу, поліпшення ґрунту, подібне).

Поліпшення землі включають:

1. будівлі – приміщення, які використовуються для перебування людей, розміщення машин та обладнання, іншого рухомого майна, зберігання припасів, здійснення виробничого процесу тощо;
2. споруди – засоби, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тунелі, естакади, мости тощо);
3. передавальні пристрої – засоби, які використовуються для виконання спеціальних функцій, пов’язаних з передачею енергії, сигналів, інформації тощо. Це лінії електропередач, зв’язку, тепло- та газові мережі, трубопроводи, водопроводи тощо);
4. об’єкти незавершеного будівництва – не введені в експлуатацію об’єкти незавершеного будівництва.

Матеріальні об’єкти, що розглядаються як поліпшення землі, також характеризуються певними ознаками:

1. тісно пов’язані із землею, їх неможливо перемістити в інше місце без заподіяння непоправної фізичної шкоди;
2. такі предмети зношуються;
3. в процесі оцінки доцільно використовувати такі узагальнюючі технічні характеристики, як: 1 квадратний метр площі, 1 погонний метр довжини, 1 кубометр об’єму тощо;
4. через динамічний розвиток ринку нерухомості особливо впливає на дію закону попиту та пропозиції, що сприяє використанню середніх цін для оцінки таких об’єктів [13, c. 44].

Таким чином, об’єкти нерухомості поділяються на земельні ділянки без поліпшення земель, земельні ділянки, що містять поліпшення землі, та земельні поліпшення.

Для дослідження ринку необхідно більш детально класифікувати об’єкти нерухомості, виділяючи певні однорідні групи. У нормативно-правових актах, спеціальній літературі об’єкти нерухомості класифікуються за фізичними ознаками, правовим статусом, цільовим призначенням, місцем розташування, розміром, формою власності. Крім цього розділу, у складі об’єктів нерухомості виділяють інші ознаки. Це дозволяє успішно досліджувати ринок нерухомості та полегшує вибір і застосування різноманітних методичних підходів та методів оцінки. Розглянемо ті класифікаційні ознаки, за якими найчастіше структуруються об’єкти нерухомості.

Залежно від походження розрізняють об’єкти природної та штучної нерухомості. До природних ресурсів належать землі, надра, ліси, багаторічні насадження. Житлові та нежитлові приміщення є штучними.

Залежно від характеру використання розрізняють об’єкти нерухомості.

Нерухомість комерційного та виробничого призначення:

1. готелі, офісні приміщення, виробничі приміщення, склади, ресторани, магазини;
2. об’єкти нерухомості, що використовуються для сільськогосподарських потреб: ферми, сади;
3. громадські будівлі та споруди (оздоровчі, освітні, культурно-освітні, адміністративні, інженерні споруди, пристрої передачі).

Відповідно до цілей використання розрізняють:

1. об’єкти нерухомості, що використовуються в господарських цілях;
2. для проживання власника;
3. як об’єкти інвестування;
4. як предмети продажу.

За формою власності розрізняють об’єкти нерухомості, що перебувають у приватній, державній та комунальній власності. За рівнем спеціалізації розрізняють спеціалізовану нерухомість, тобто нерухомість, яка за своєю специфікою майже ніколи не здається в оренду, не продається на відкритому ринку, крім випадків, коли об’єкти є частиною реалізованого бізнесу. Інші об’єкти нерухомості, які користуються попитом на ринку і використовуються за існуючим або подібним призначенням, відносять до неспеціалізованих.

За готовністю до експлуатації можна виділити такі групи об’єктів нерухомості:

1. експлуатовані;
2. які потребують реконструкції або капітального ремонту;
3. тих, будівництво яких не завершено.

Останні можуть бути об’єднані в об’єкти, на яких ведуться роботи, та об’єкти, робота яких з певних причин припинена. Якщо відтворення можливе в натурі, розглядаються об’єкти нерухомості, що підлягають відтворенню (будинки, споруди, багаторічні насадження) та не підлягають відтворенню (земля). Оціночною діяльністю цікавляться різні суб’єкти, а саме державні органи (фіскальні органи, контрольні служби), фізичні особи, управлінські структури, банки, страхові компанії та інші організації.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!