Курсова робота ” Характеристика видів суїцидальної поведінки “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБЛИВОСТЕЙ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ 

1.1. Сутність суїцидальної поведінки 

1.2. Типологія суїцидів 

1.3. Вікові особливості суїцидальної поведінки 

1.4. Концепції формування суїцидів 

РОЗДІЛ ІІ. ВИВЧЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ВПЛИВУ СОЦІОМЕТРИЧНОГО СТАТУСУ НА СУЇЦИДАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ 

2.2 Методика дослідження залежності суїцидальної поведінки від  соціометричного статусу підлітка 

2.3. Виявлення суїцидальних нахилів у старшокласників 

2.4. Оцінка і аналіз результатів дослідження 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. У житті сучасного суспільства проблема суїцидальної поведінки набула особливої гостроти. Людина живе в суспільстві, перебуває під впливом і впливом соціального середовища. Постійні труднощі, з якими вона стикається, послаблюють її здатність адаптуватися.

Це призводить до агресивності особистості, дисонансу, депресії, недостатньої самооцінки. Поєднання кількох мотивів (особистих і ситуаційних) викликає суїцидальну поведінку. Україна є однією з країн з високим рівнем суїцидальної активності. Випадки суїцидальної поведінки у молодих людей викликають особливу заклопотаність у дослідників і практиків.

Кризовий процес економічного і соціального життя призвів до нової соціальної ситуації – саморозвитку. Молоді люди, з притаманною їм емоційною нестабільністю, імпульсивністю і високою значністю, потрапляли у важкі ситуації самовизначення в ситуаціях, коли вони були незадоволені критичними соціальними потребами, що призводило до зростання соціально дезадаптивної поведінки.

Статистичні дані свідчать про актуальність проблеми профілактики самогубств серед молоді. Згідно з соціально-психологічними дослідженнями, 27,7% молодих людей можуть втратити бажання жити. 17,8% – вважають, що до них нікому немає діла. 25,5% – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини. 51,9% – мають агресивні симптоми, тобто не стримують себе в конфліктних ситуаціях.

Юнаки та дівчата, які перебувають у кризі, потребують підтримки інших людей, підтримки оточуючих, психокорекційної допомоги фахівців. Щороку майже мільйон людей позбавляють себе життя самогубством.

За останні 45 років кількість самогубств у всьому світі збільшилася на 60%. Самоубійство відбувається кожні 40 секунд. Статистика, надана Всесвітньою організацією охорони здоров’я, частота повідомлень про самогубства в пресі і наукові розробки з цього питання навчили більшість населення світу визнавати самогубство невід’ємною частиною суспільства.

Методологічною та теоретичною основою дослідження послужили загальнопсихологічні положення про свідомості та розвиток особистості в процесі діяльності (Абульханова-Славська К.О., Костюк Г.С., Леонтьєв О.М., Максименко С.Д., Орбан-Лембрик Л.Е., Рубінштейн С.Л., Титаренко Т.М.) та та теоретико-методологічні тлумачення самосвідомості в контексті проблеми розвитку особистості (Ананьєв Б.Г., Божович Л.І., Виготський Л.С., Бодальов О.О., Пірен М.І., Рубінштейн С.Л., Столін В.В.).

Метою курсової роботи є розгляд та аналіз психологічних особливостей суїцидальної поведінки.

Об’єктом дослідження є суїцидальна поведінка.

Предметом дослідження є чинники, причини, форми прояву, психологічні особливості суїцидальної поведінки.

Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є:

1. розглянути джерельну базу дослідження феномену суїциду;
2. виявити фактори, що спричиняють самогубство;
3. здійснити аналіз психологічних особливостей суїцидальної поведінки;
4. провести практичне вивчення психологічного сенсу суїцидальних спроб.

Методи дослідження: загальні методи наукового пізнання (логічний та історичний методи, аналіз і синтез, індукція й дедукція); методи теоретичного дослідження (вивчення літературних, нормативно-правових документів); методи емпіричного дослідження (порівняння); теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння та узагальнення).

База дослідження: Бориславська ЗОШ №1

Структура роботи складається зі вступу, у якому обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження, двох розділів, у яких здійснено вирішення основних завдань курсової роботи.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБЛИВОСТЕЙ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

1.1. Сутність суїцидальної поведінки

 

Суїцид (англ. suicide – самогубство) – акт вчинення самогубства людиною в стані важкого психічного захворювання або під впливом психічного захворювання.

Ситуація, в якій смерть настала з вини людини, яка не може розуміти або контролювати свої дії, а також в результаті недбалості суб’єкта, відноситься до нещасного випадку, а не до самогубства.

Сьогодні суїцидальна поведінка не вважається однозначно патологічною. У більшості випадків це поведінка психічно нормальної людини. Водночас спільний погляд на самогубство є крайньою цінністю багатьох найбільш серйозних форм саморуйнівної поведінки [5, с. 142].

Суїцидальна поведінка – різні форми людської діяльності, обумовлені позбавленням життя і бажанням вирішити особистісні кризи, що виникли, коли людина стикається з перешкодами на шляху задоволення найбільш важливих потреб. На тлі гострого емоційного стану криза досягає такої інтенсивності, що людина не може знайти правильний вихід зі сформованої ситуації. Вона втрачає сенс життя.

Зазвичай самогубство розглядається як явище соціально-психологічної дезадаптації індивідів в умовах мікросоціальних конфліктів.

Суїцидальна поведінка має внутрішні і зовнішні форми свого прояву.

Внутрішні форми:

• антівітальние подання (тобто розгляд відсутності цінності в житті);
• пасивні суїцидальні думки (представлення на тему своєї смерті за відсутності чіткого плану накласти на себе руки: «добре б померти»);
• суїцидальні задуми;
• суїцидальні наміри.

Зовнішні форми:

• заява про самогубство;
• спроба самогубства;
• завершений суїцид [9, с. 165].

Суїцидальні думки – це більш активна форма самогубства. Тенденція до вчинення самогубства зростає у формі складання планів. Це означає подумати про спосіб, час і місце самогубства. Суїцидальні думки проявляються, коли до волі приєднується вольовий елемент – рішення, готовність перейти безпосередньо до зовнішніх дій.

Спроби самогубства – це навмисні дії щодо позбавлення життя, які не призвели до смерті. Спроби можуть бути зворотними або незворотними, спрямованими на позбавлення життя самого себе або для інших цілей. Завершений суїцид – дія, яка закінчилася трагічним випадком.

Період від появи суїцидальних думок до спроби їх здійснення називається пресуіцідом. Тривалість може бути розрахована в хвилинах (гостре самогубство) або місяцях (хронічне самогубство). Якщо суїцид носить затяжний характер, то процес розвитку внутрішніх форм суїцидальної поведінки явно проходить вищевказані стадії. При гострих суїцидах порядок не виявляється, і поява суїцидальних задумів і намірів можна побачити відразу [9, с. 165].

Пресуцид включає дві фази:

1. Предиспозиційна фаза – характеризується найвищою активністю людини (період пошуку «точок опори»), але ця активність не супроводжується суїцидально-виконавчими діями. У міру того, як варіанти поліпшення ситуації вичерпуються, його нерозв’язні думки стають сильнішими. Самогубці гостро усвідомлюють нетерпимість існування і, можливо, констатують відсутність бажання жити, але ідеї самогубства перешкоджають захисні механізми. Ще є можливість допомогти людині і вийти з глухого кута.
2. Насправді стадія самогубства починається, коли суїцидальна людина не знаходить виходу з кризи і не отримує підтримки, і триває аж до замаху на своє життя.

На цьому етапі дезадаптація поглиблюється: у людини виникають суїцидальні думки, а пізніше вона думає про те, як накласти на себе руки. На цьому етапі зусилля психологів і педагогів щодо запобігання самогубствам зазвичай неефективні. Необхідне втручання психіатра [9, с. 171].

Структура суїцидальної поведінки:

1) зовнішні фактори;

2) конфлікт;

3) крах ціннісних установок (втрата сенсу життя);

4) мотиваційна готовність;

5) особистісні фактори;

6) пресуіцид;

7) провокуючі фактори;

8) соціально-психологічна дезадаптація;

9) соціально-ситуаційні фактори;

10) суїцид.

Існують дві основні ознаки настання суїциду:

1. прихований гнів: гнів приховують, видаючи за інші почуття, він спрямований всередину себе, похований, але наявність його можна помітити, тяжка втрата; ситуація не покращилася, ніхто не може допомогти, і надії немає;
2. людина ригнічена почуттям безпорадності;
3. відхід з життя, в силу його крайню важливість, краще відкласти на деякий час, спокійно все обдумати і т. д [8, с. 108].

Методи самогубства варіюються у різних культурах. Повішення є провідним способом самогубства у світі. У Сполучених Штатах близько 60% всіх самогубств відбуваються із застосуванням вогнепальної зброї. У Канаді, де зброя менш доступна, на її частку припадає 30% самогубств. Наприклад, отруєння передозуванням наркотиків спостерігається в 18% всіх самогубств. Тільки від 15% до 25% тих, хто вчиняє самогубство, залишають прощальну записку [9, с. 172].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!