Курсова робота ” Як стати емоційно зрілою людиною в підлітковому віці “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. СТАНОВЛЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ ЗРІЛОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА 

1.1. Основні теоретичні підходи до сутності феномену емоційної зрілості

1.2. Основні компоненти структури емоційної зрілості

1.3. Особливості розвитку емоційної сфери підлітків

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТАНОВЛЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ ЗРІЛОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

2.1. Методи емпіричного дослідження

2.2. Аналіз результатів дослідження особливостей становлення емоційної зрілості у підлітків

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Вивчення питання емоційної зрілості та її структурних елементів зумовлено як теоретичними так і практичними аспектами сучасної психології, позаяк феномен емоційної зрілості залишається недостатньо вивченим у психології.

Рівень емоційної зрілості особистості пов’язаний перш за все з перспективою розвитку українського суспільства і має не лише індивідуальне значення. Зрілість емоційної сфери особистості визначає ефективність  соціального функціонування людини, впливає на якість здійснення професійної діяльності, готовність встановлювати конструктивні емоційно близькі партнерські стосунки, що реалізуються в зрілих формах дружби та любові.

Нині в психології визначається дефінітивна розмитість категорії «емоційна зрілість особистості». Близькими за змістом до неї є поняття «емоційний інтелект», «емоційна гнучкість», «емоційна компетентність» тощо. Вони можуть змістовно як перетинатися й ототожнюватись, так і мати певні розбіжності, оскільки були створені в різних контекстах для вирішення різних завдань.

Поглиблення теоретичних уявлень щодо феномена емоційної зрілості особистості сприятиме підвищенню ефективності її діагностики, психопрофілактики та корекції. Однак дослідження емоційної зрілості особистості залишаються маловивченими напрямами психології. Зокрема, на сьогодні ще недостатньо досліджено психологічну сутність емоційної зрілості та основні характеристики цього феномену.

Дослідженню феномена емоційної зрілості присвячені роботи вітчизняних і зарубіжних психологів. У деяких підходах вона розглядається як частина маніфестації загальної особистісної зрілості (А. Ад-лер, Б.Г. Ананьєв, А. Елліс, Е. Еріксон, І.С. Кон, Г. Опорт, В.М. Русалов, Н. Уніат, Е. Фромм, О.С. Штепа та ін.), а в деяких – як специфічний феномен (Н.Ю. Максимо-ва, В. Меннінгер, Ж. Мюррей та ін.).

Метою дослідження є аналіз процесу розвитку емоційної зрілості особистості, враховуючи психологічні, соціальні та культурні аспекти.

Для досягнення даної мети, було визначено наступні завдання:

1. Визначити основні теоретичні підходи до сутності феномену емоційної зрілості;
2. Дослідити компоненти структури емоційної зрілості;
3. Проаналізувати особливості розвитку емоційної сфери підлітків;
4. Охарактеризувати методи емпіричного дослідження;
5. Розкрити аналі результатів дослідження особливостей становлення емоційної зрілості у підлітків.

Об’єктом дослідження є емоційна сфера особистості підлітків.

Предметом дослідження є особливості та вияви емоційної зрілості в підлітковому віці.

Практичне значення отриманих результатів полягає в їх використанні при викладанні курсів з вікової та педагогічної психології, а також у підготовці навчально-методичного матеріалу для студентів психологічних спеціальностей. Крім того, практичні психологи та педагоги можуть використовувати ці результати під час організації навчально-виховного процесу.

Методи дослідження включають аналіз наукової літератури та дослідницьких робіт, узагальнення теоретичних висновків, системний підхід, а також такі методи, як спостереження, бесіда, опитування та діагностика «емоційного інтелекту».

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (22 найменувань) та додатків. Загальний обсяг роботи – 44 сторінки.

 

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ ЗРІЛОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1. Основні теоретичні підходи до сутності феномену емоційної зрілості

 

При розгляді емоційних явищ фахівці відзначають складнощі, пов’язані з їх класифікацією, понятійними відмінностями, що використовуються авторами при їх аналізі, та визначенням підходів до категоризації їх характеристик. Зокрема, науковці розглядають емоційні реакції, процеси та властивості особистості, стани, а також взаємовідносини в емоційно-особистісній сфері.

Емоції мають високий рівень інформаційної насиченості, що дозволяє людині ефективно керувати своєю діяльністю. Тому вивчення розвитку емоційної сфери особистості важливо акцентувати на її емоційній зрілості. Ця зрілість проявляється через її емоційний інтелект. За різними концепціями, що представлені у науковій літературі, я розумію емоційний інтелект як «сукупність некогнітивних здатностей, навичок і компетенцій, що дозволяють справлятися з труднощами, породженими зовнішнім середовищем», а також як «можливість свідомого управління власними емоціями та емоціями інших» [12, с. 49].

Основною ознакою емоційної сфери є її відображення. Це виявляється у формі особистісного ставлення до того, що відображається. Емоційне сприйняття залежить від настрою, характеру та звичок людини. Усі ці фактори разом визначають ставлення особистості до свого оточення, її інтереси та уподобання [13, с. 128]. У гарному настрої людина частіше спостерігає позитивні аспекти. При поганих емоціях негатив стає більш помітним, індивід частіше фокусується на ньому, іноді перебільшуючи його значення.

Отже, емоційні стани завжди, безпосередньо або опосередковано, відображають оточуюче середовище. Вони, так би мовити, виступають як індикатори, що свідчать про важливість оточуючого середовища для організму людини або для її уподобань та ставлень.

Аналіз наукової літератури показує, що в деяких дослідженнях використовується термін «емоційна зрілість», проте не надається чіткого визначення цього поняття, що значно ускладнює його розуміння [22, с. 26].

У сфері психологічної науки існує значна кількість теоретичних та емпіричних досліджень, спрямованих на освітлення різних аспектів даної проблеми. Багато авторів вважають, що зміст терміну «емоційна зрілість» є більш широким і складним, ніж це було описано раніше.

Зокрема, при аналізі емоційного інтелекту дослідники виокремлюють ряд характерних ознак, які вважаються властивими для емоційної зрілості. Однак спроби конкретизувати феномен «емоційна зрілість» проводяться лише в обмеженій кількості досліджень [21, с. 126].

Отже, існують кілька підходів до розуміння терміну «емоційна зрілість». Представники одного з них визначають «емоційну зрілість» як одну з характеристик, що характерна для дорослої, біологічно зрілої особистості, і визначають її як відповідність емоційної реакції особистості нормам дорослої людини в даному суспільстві. Проте таке тлумачення, на наш погляд, є недостатньо повним [15, с. 20].

З іншого боку, слід визнати, що вказані емоційні вияви можуть служити ознаками емоційної зрілості особистості [16]. Згідно з поглядами інших авторів, «емоційна зрілість передбачає емоційні реакції індивіда, що відповідають його потребам, інтересам і цінностям, а не лише очікуванням суспільства» [17, с. 20].

Представники цього підходу стверджують, що емоційна зрілість характеризує особистість як внутрішньо суперечливу, здатну виражати й розпізнавати власні емоції [14, с. 19].

 

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТАНОВЛЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ ЗРІЛОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

2.1. Методи емпіричного дослідження

 

Основною метою нашого дослідження є вивчення особливостей розвитку емоційної зрілості в період підліткового віку. Для досягнення цієї мети я поставила перед собою наступні завдання:

1. Провести збір та адаптацію методик, які відповідали б меті дослідження та дозволили б дослідити ключові аспекти, цікаві для нас.
2. Провести емпіричне дослідження.
3. Аналізувати отримані дані та інтерпретувати їх результати.

Згідно з моїми поставленими завданнями, дослідження процесу становлення емоційної зрілості в підлітковому віці включало три етапи: підготовчий, етап проведення дослідження і етап аналізу та інтерпретації отриманих даних. На підготовчому етапі я зосередилися на визначенні змісту дослідження, виборі репрезентативної вибірки та адаптації методичного інструментарію.

З метою досягнення цілей нашого дослідження була важлива репрезентативність вибірки за віком та статевими характеристиками досліджуваних. В загальній складності нашу вибірку складали 82 підлітки.

Основним методом нашого дослідження був тестовий підхід, і вибір конкретних методик відповідав таким критеріям:

а) визначення рівня сформованості емоційної зрілості у підлітковому віці;

б) аналіз особистісних та емоційних особливостей, пов’язаних з емоційною зрілістю.

Таким чином, я обрала психодіагностичні методики, які мали потенціал для оцінки вищезазначених параметрів емоційної зрілості. Наступним кроком було проведення безпосереднього емпіричного дослідження з виконанням запланованих дій. Під час третього етапу я провела теоретичний та математичний аналізи та систематизацію даних, отриманих у ході емпіричного дослідження. Крім того, я проаналізувала результати дослідження.

При виборі методів дослідження я керувалися наступними вимогами:

1. легкість застосування та обробки отриманих результатів;
2. доступність для якісного та кількісного порівняння отриманих даних;
3. відсутність можливості впливу дослідника на результати.

Під час аналізу наукових досліджень виявлено, що в літературі наразі відсутня значна кількість спеціалізованих методів для вивчення емоційної зрілості. Проте, багато авторів на теоретичному рівні вказують на особливості цієї зрілості, виходячи з гіпотетично вибраних показників.

Це дало можливість застосовувати окремі дані відомих методик для дослідження особливостей емоційної зрілості підлітків, таких як:

«Методика багатофакторного особистісного опитувальника» Р.Б. Кеттела включає такі фактори, як:

1. емоційна нестійкість та стійкість (фактор С);
2. стриманість та експресивність (фактор F);
3. підпорядкованість почуттям та висока нормативність поведінки (фактор G);
4. низький та високий рівні самоконтролю (фактор Q3).

«Оригінальний психодіагностичний тест-опитувальник показників психологічної проникливості» О.П. Саннікової та О.А. Кисельової включає такі показники, як психологічна зіркість (ПЗ), спрямованість особистості на розуміння інших людей (СР), та прихильність до психологічної інтерпретації (ПІ).

Для оцінки емоційної зрілості найбільш підходящою, на нашу думку, є методика «Діагностика емоційної зрілості особистості» розроблена О. Чебикіним.

У цій методиці міститься 42 запитання, які розділені на три основні шкали (Додаток. А). Кожна з цих шкал поділена на дві підшкали, що дозволяє оцінювати 19 аспектів емоційної зрілості за наступними критеріями:

1. експресивність (Ек) – як відображаються емоції на обличчі, трансформація в діях (ІЕк), можливість передавати власний настрій оточенню (ЕЕк);
2. саморегуляція (С) – здатність керувати власними емоціями, стримувати на даний час небажані та викликати бажані емоції, при цьому регулюючи і свою поведінку (ІС) і поведінку других людей (ЕС);
3. емпатія (Ем) – готовність зрозуміти емоційність оточуючих людей (ІЕм), і адекватно використовувати своє вміння у взаємодії з іншими людьми (ЕЕм).

Крім цього, опитувальник також включає додаткову шкалу, спрямовану на вивчення відвертості відповідей. Усі пункти методики мають однакову діагностичну цінність у визначенні критеріїв емоційної зрілості особистості. Тому відповіді аналізуються за дихотомічною шкалою відповідно до ключа опитувальника. Інтегральний показник емоційної зрілості обчислюється як сума балів трьох основних шкал, де максимальна оцінка кожної підшкали може становити 6 балів, а загальна сума балів за всіма шкалами – 12 балів, що утворює інтегральний показник (ЕЗ) на рівні 36 балів. За словами автора, методика має високу валідність і надійність.

Результати аналізу досліджень підтверджують, що українська версія опитувальника «Діагностика емоційної зрілості» О. Чебикіна відповідає вимогам щодо валідності та надійності. Останнім етапом у роботі з методикою було аналізування рівнів виразності у досліджуваних осіб у різних вікових групах. На цьому етапі було включено до дослідження 80 осіб у віці від 11 до 15 років.

 

2.2. Аналіз результатів дослідження особливостей становлення емоційної зрілості у підлітків

 

Аналіз інформації щодо змін у показниках, що відображають основні аспекти емоційної зрілості, допомагає виокремити основні тенденції їх розвитку. Зокрема, протягом періоду від 11 до 15 років спостерігаються певні коливання в цих показниках, проте вони загалом залишаються в межах 6-7,5 балів (рис.2.1.).

Рис. 2.1. Коливання показників емоційної зрілості у підлітків

 

Як показано на рисунку, спостерігається збільшення рівня емоційної експресії разом зі зниженням саморегуляції та емпатійності. Згідно з відміткою, підвищення рівня емоційної експресивності у підлітків пов’язане зі зростанням активності у соціальному оточенні. Це спостерігається не лише у взаємодії емоційної експресивності з іншими аспектами міжособистісної взаємодії, але й у значущому впливі на екстравертованість особистості.

На закінчення підліткового періоду відзначається зменшення емоційної експресивності, а також стабілізація усіх трьох компонентів та їх однакова роль у адекватному емоційному реагуванні. Тому цей віковий період, що відповідає ранньому підлітковому віку, можна вважати періодом експресивної організації емоційної зрілості.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!