Курсова робота ” Юридична відповідальність: поняття, підстави, види, функції “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 

1.1. Поняття юридичної відповідальності 

1.2. Особливості юридичної відповідальності 

РОЗДІЛ ІІ. ПРИЧИНИ, ПОЛОЖЕННЯ ТА ФУНКЦІЇ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 

2.1. Підстави юридичної відповідальності 

2.2. Положення юридичної відповідальності 

2.3. Функції юридичної відповідальності 

РОЗДІЛ ІІІ. ВІДОКРЕМЛЕНІ ТИПИ ЮРИДИЧНОЇ

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 

3.1. Адміністративна відповідальність 

3.2. Кримінальна відповідальність 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Українське суспільство зазнало значних змін в останнє десятиліття. Трансформація торкнулася всіх сфер життя. Це знаходить відображення в правовій системі, яка поступово набуває функцій, властивих сучасній розвиненій правовій системі, що проявляється в реалізації ідеї захисту прав і свобод особистості. Водночас протиріччя чинного законодавства та засад конституційного ладу знижує авторитет права в суспільстві.

Зміни в системі права призводять нові підходи до аналізу багатьох правових явищ, понять і категорій. Переоцінка поглядів на суть державного примусу заслуговує юридичної відповідальності. Система юридичної відповідальності постійно змінюється, і не завжди тільки з точки зору вдосконалення. У зв’язку з цим актуальним стало питання законодавчої регламентації матеріальних і процесуальних почав конституційної, адміністративної, дисциплінарної, матеріальної відповідальності.

Дуже цікавою є проблема усунення протиріч у нормативно-правових матеріалах. Вивчення логічних і змістовних характеристик права пов’язане із взаємозв’язком структурних елементів його системи: взаємодії внутрішнього вітчизняного та міжнародного права, галузей, таких, як приватне і публічне право, інститутів, нормативних актів, окремих приписів. Однак при вивченні права як особливої соціальної системи аналізу його протиріч не приділяється достатньої уваги. Недоліки правової системи найбільш наочно довели ступінь її цілісності, що викликало активне вивчення прогалин, деформацій, аномалій і помилок, а також колізій у праві.

Проблема правопорушень завжди привертала увагу багатьох дослідників цього правового явища, оскільки завжди мали місце діяння, що порушують пріоритети і цінності суспільства.

У наш час актуальність питання правопорушень та юридичної відповідальності обумовлена серйозними ускладненнями політичних, майнових, трудових, сімейних, екологічних та фінансових відносин, пов’язаними зі змінами в основах економічної та соціально-політичної системи українського суспільства.

Метою дослідження є всебічний загальнотеоретичний аналіз інституту юридичної відповідальності та його окремих складових зокрема, а також, узагальненнні висновки галузевих юридичних наук.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які визначають існування режиму юридичної відповідальності, і відносини, в яких вона закріплюється, регулюється і відновлюється.

Предметом дослідження є правові норми, виражені в системі нормативно-правових актів, що встановлюють систему юридичної відповідальності, і практика їх застосування; структура інституту юридичної відповідальності та його функціональний взаємозв’язок.

Реалізація мети курсової роботи здійснюється за рахунок вирішення таких завдань:

1. розробити визначення поняття юридичної відповідальності і виявити його природу;
2. визначити місце юридичної відповідальності в системі права;
3. проаналізувати структуру інституту юридичної відповідальності та визначити взаємодію її елементів;
4. виявити види функціональних зв’язків юридичної відповідальності; узагальнити висновки галузевих юридичних наук з проблем видових інститутів юридичної відповідальності і виявити їх загальні закономірності.

Методи дослідження. У дослідженні використовувалася діалектика як основа для об’єктивного і всебічного пізнання соціальної реальності. При вивченні окремих структурних елементів інституту юридичної відповідальності автор використовував категорії: загальні, спеціальні та приватні.

Аналіз позитивних і негативних елементів режиму юридичної відповідальності був заснований на філософських законах єдності та боротьби протилежностей.

Структура роботи: дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 28 найменувань. Загальний обсяг дослідження складає 21 сторінок.

 

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

1.1. Поняття юридичної відповідальності

 

Важливим засобом забезпечення охоронної функції права є юридична відповідальність. Останнє є якісним показником реальної реалізації прав і свобод особистості в соціальній реальності. Це пов’язано з тим, що в процесі реалізації юридичної відповідальності відбувається прямий вплив держави на сферу суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, закріплених нормативно. Це розкриває цінності держави, рівень цивілізованості суспільства, ступінь духовності і культури населення, а також наявність законодавчих гарантій і механізмів захисту прав і свобод особистості.

Питання юридичної відповідальності займає одне з важливих місць у внутрішньому законодавстві. Однак, незважаючи на тривалий період всебічного вивчення юридичної відповідальності, значна кількість аспектів її правової природи залишається дискусійною [23].

Розгляд юридичної відповідальності неможливий без аналізу соціальної відповідальності, включаючи її загальну концепцію – базовий «генетичний код» усіх видів відповідальності. Соціальна відповідальність виникає одночасно з суспільством, і з того моменту, коли поведінка людини набуває соціальної значущості і починає регулюватися соціальними нормами, її формування тісно пов’язане з розвитком людини і соціальними відносинами.

Соціальна відповідальність нерозривна єдність позитивних і негативних аспектів, існує дві форми реалізації. Тобто спосіб зовнішнього уявлення: позитивний (добровільний) – виражений відповідно до соціальних норм, їх суспільно корисної поведінки та дотримання її, і негативний (примус) – виражений у реакції на порушення соціальних норм і застосування певних заходів суспільного та (або) державного примусу [1].

Соціальна відповідальність – це реакція на виконання або порушення соціальних норм. Виходячи з існуючих видів соціальних норм, яких дотримується або порушує людина, виділяють такі види соціальної відповідальності: моральну, політичну, релігійну, корпоративну, юридичну та ін.

У суспільстві різні соціальні обов’язки існують в єдності і взаємодії. Виникнення юридичної відповідальності історично було багато в чому обумовлено тим фактом, що система соціальної відповідальності первісних товариств не адаптувалася до реалій соціально чужих товариств. Юридична відповідальність, як і інші види соціальної відповідальності, унікальна і включає в себе позитивну (добровільну, перспективну) і відповідальність за незаконні дії (ретроспективну, негативну) [18].

У вітчизняному правознавстві сформувалися різні підходи до позитивної юридичної відповідальності:

1. заохочувальна позитивна юридична відповідальність;
2. позитивна юридична відповідальність – правомірна поведінка;
3. позитивна юридична відповідальність – обов’язок дотримуватися норм права;
4. позитивна відповідальність – почуття відповідальності.

Крім того, склалися основні підходи і до негативної юридичної відповідальності:

• юридична відповідальність за правопорушення – юридична безвідповідальність суб’єктів права;
• юридична відповідальність – оцінка (осуд);
• юридична відповідальність – обов’язок перетерпіти обмеження;
• юридична відповідальність – реакція суспільства на правопорушення;
• юридична відповідальність – міра державного примусу;
• юридична відповідальність – реалізація санкцій;
• юридична відповідальність – покарання та ін.

Слід зазначити, що вчені, які визнають і вивчають позитивні та негативні аспекти юридичної відповідальності, підкреслюють єдність останніх. Однак вибір аспектів, виду відповідальності (позитивної і негативної) неминуче призводить до поділу, розчленування цього явища.

Виходячи з вищесказаного, юридична відповідальність є нормативною, і є всі підстави вважати, що при законній поведінці суб’єкта права, схваленій або заохочуваній державою, вона гарантується і забезпечується державним засудженням або примусовим заходом для дотримання законодавства. У разі порушення закону – обов’язок правопорушника перетерпіти осуд, обмеження особистих, матеріальних і організаційних прав [24].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!