Курсова робота ” Зарубіжний досвід управління системою надання безоплатної правової допомоги “

ЗМІСТ

ВСТУП

1.1 Поняття безоплатної правової допомоги

1.2 Правове регулювання первинної безоплатної правової допомоги

2.1 Безоплатна вторинна правова допомога: актуальні питання чинного законодавства

2.2 Відмова в наданні безоплатної вторинної правової допомоги

РОЗДІЛ ІІІ. ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН З НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ: ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Розбудова громадянського суспільства, демократизація всіх сфер суспільного життя – стратегічна мета нашої держави, що набуває особливого значення на шляху просування України у європейський та світовий простір, наближення до європейських стандартів демократії.

Особливо важливою проблемою у розбудові українського громадянського суспільства є взаємодія суспільства з державою. Невміння громадян зорієнтуватися у чинному законодавстві, захистити свої права, суттєво ускладнює, а то й робить неможливим будь-які серйозні починання, що здійснюються державою, адже це невміння й незнання законів ускладнює процес реального наповнення конкретним змістом конституційних положень і, зрештою, є серйозною перепоною на шляху України до побудови справді європейського суспільства.

Згідно з частиною першою статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. На виконання цього положення Конституції України, міжнародно-правових зобов’язань, які взяла на себе Україна при ратифікації Європейської  конвенції прав людини, і рекомендацій Ради Європи, 2 червня 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про безоплатну правову допомогу”, який набув чинності 9 липня 2011 року.

Метою цього Закону є, зокрема, визначення змісту права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії, що стосуються безоплатної правової допомоги тощо.

Таким чином право на безоплатну правову допомогу – гарантована Конституцією України можливість громадян України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця, отримати в повному обсязі безоплатну  первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу.

Метою курсової роботи є дослідження правової допомоги та механізми її реалізації в Україні.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

1. Визначити теоретичні засади дослідження правової допомоги та механізму її реалізації в Україні;
2. Охарактеризувати механізм реалізації в Україні системи правової допомоги;
3. Дослідити зарубіжний досвід реалізації системи правової допомоги;

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні аспекти права.

Предмет дослідження правова допомога та механізм її реалізації в Україні.

Практичне значення. Практичне значення курсовї роботи полягає в можливості застосування матеріалу роботи при підготовці семінарських занять, а також використання матерілау у подальшій роботі.

Cтpуктуpа та οбcяг куpcοвοї pοбοти. Куpcοва pοбοта cкладаєтьcя зі вcтупу, трьох pοзділів, виcнοвків, cпиcку викοpиcтаниx джеpел. В загальнοму pοбοта cтанοвить 27 cтοpінοк.

 

1.1.Поняття безоплатної правової допомоги.

 

Безоплатна первинна правова допомога, суб’єктами права на яку є усі особи, які перебувають під юрисдикцією України, включає такі види правових послуг:

• надання правової інформації;
• надання консультацій і роз’яснень з правових питань;
• складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
• надання консультацій, роз’яснень та підготовка проектів договорів користування земельними ділянками (оренда, суборенда, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій) для сільського населення – власників земельних ділянок;
• надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Безоплатна вторинна правова допомога – вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя, і включає такі види правових послуг, як:

• надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації захист;
• здійснення представництва інтересів осіб в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
• складення документів процесуального характеру.

Згідно із статтею 14 Закону право на безоплатну вторинну правову допомогу мають такі категорії осіб:

1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб;

2) діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту;

2-1) внутрішньо переміщені особи;

2-2) громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб;

3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання;

4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт;

5) особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими;

6) особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

7) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі;

8) особи, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»;

9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань;

9-1) особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;

12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України;

13) особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі;

У разі якщо особа не належить до суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу, працівники центру сприятимуть в отриманні такої допомоги від громадських правозахисних організацій.[5]

14) викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення;

громадяни України – власники земельних ділянок, які проживають у сільській місцевості.

 

1.2.Правове регулювання первинної безоплатної правової допомоги

 

Безоплатна первинна допомога – це вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Безоплатна первинна допомога включає такі види правових послуг:

1.надання правової

    інформації;

2.надання консультацій і роз’яснень  з правових питань;

3.складання заяв, скарг та  інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);

4.надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної  правової допомоги та медіації               

В той же час суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи приватного права, спеціалізовані установи. [8]

Також Законом України «Про безоплатну правову допомогу»  визначається порядок розгляду звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги, а саме:

Звернення про надання одного з видів правових послуг надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.

Звернення про надання одного з видів правових послуг, що стосуються дітей, надсилаються або подаються їх законними представниками.

Звернення про надання одного з видів правових послуг, що стосується осіб, визнаних судом недієздатними, або дієздатними яких обмежена судом, надсилаються або подаються їх опікунами чи піклувальникам.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг, що віднесені до їх повноважень, зобов’язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення.

Якщо у зверненні особи містяться лише прохання про надання відповідно правової інформації, така правова допомога надається не пізніше п’ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.

Органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування забороняється встановлювати плату за надання будь-якої з видів правових послуг та за видачу особами бланків заяв, звернень, запитів, довідок, інших документів, подання яких передбачено  законодавством  для реалізації прав і свобод людини і громадянина. [12]

Якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий органу протягом п’яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення.

Якщо під час розгляду звернення про надання безоплатної первинної правової допомоги встановлено, що особа потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який розглядає звернення, зобов’язаний  роз’яснити особі або її законному представникові порядок подання звернення про  надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Звернення, що не стосуються надання первинної правової допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані проводити особистий прийом осіб, які потребують безоплатної первинної правової допомоги, з питань, що належать до компетенції відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.

Прийом осіб, які потребують безоплатної первинної правової допомоги, проводиться постійно в установлені дня та години; графік прийому осіб повинен бути доведений до їх відома. [14]

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують проведення особистого прийому осіб висококваліфікованими працівниками, які можуть чітко і доступно надати роз’яснення положень законодавства та консультації з питань реалізації прав і свобод людини і громадянина та виконання обов’язків.

Якщо під час особистого прийому встановлено, що особа потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги, працівник, який проводить особистий прийом, зобов’язаний роз’яснити їй порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Порядок розгляду звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги

1. Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другоюстатті 7 цього Закону, надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.
2. Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другоюстатті 7 цього Закону, що стосуються дітей, надсилаються або подаються їх законними представниками.
3. Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другоюстатті 7 цього Закону, що стосуються осіб, визнаних судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена судом, надсилаються або подаються їх опікунами чи піклувальниками.
4. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другоюстатті 7 цього Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов’язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення. [15]
5. Якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання відповідної правової інформації, така правова допомога надається не пізніше п’ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.
6. Органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забороняється встановлювати плату за надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другоюстатті 7 цього Закону, та за видачу особам бланків заяв, звернень, запитів, довідок, інших документів, подання яких передбачено законодавством для реалізації прав і свобод людини і громадянина.
7. Якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган протягом п’яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення.
8. Якщо під час розгляду звернення про надання безоплатної первинної правової допомоги встановлено, що особа потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який розглядає звернення, зобов’язаний роз’яснити особі або її законному представникові порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги.
9. Звернення, що не стосуються надання первинної правової допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян.

 

2.1.Безоплатна вторинна правова допомога: актуальні питання чинного законодавства.

 

Безоплатна вторинна правова допомога – вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:

1.захист від обвинувачення;                                                                                        

2.складення документів процесуального характеру;

3.здійснення представництва інтересів осіб,  що мають право на безоплатну вторинну  правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед  іншими особами.

Закон визначає широке коло суб’єктів, які мають право на отримання вторинної БПД:

1. особи, середньомісячний сукупний дохід сім’ї яких є нижчим суми прожиткового мінімуму;
2. діти-сироти;
3. діти, позбавлені батьківського піклування;
4. безпритульні діти;
5. діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї;
6. особи, до яких застосовано адміністративне затримання чи арешт;
7. особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими;
8. особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;
9. особи, в кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до

положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі;

10. біженці та особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту;

ветерани війни; особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

11. особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань;
12. особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної

дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

13. особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;
14. особи, реабілітовані відповідно до законодавства України, а також

громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов’язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб БПД. [3]

Згідно ст.21 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом:

1. після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової

допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом. Під час призначення адвоката враховуються його  спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність справ, у яких адвокат бере участь;

2. повноваження адвоката як захисника при провадженні дізнання,

досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді, для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення та представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами підтверджуються дорученнями Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. [12]

Згідно ст.22 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» надання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі договору:

1. у разі неможливості надання безоплатної вторинної правової допомоги

адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги укладає договір з адвокатом, включеним до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору про її надання;

2. у договорі про надання безоплатної вторинної правової допомоги

зазначаються обсяг правової роботи, строк, протягом якого така допомога надаватиметься, та розмір плати;

3. адвокат, з яким укладено договір про надання безоплатної вторинної

правової допомоги, зобов’язаний надати таку допомогу якісно в обсязі та у строки, визначені договором.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!