Реферат ” Ерготерапія при хворобі Паркінсона “

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Поняття хвороби Паркінсона 

ІІ. Брадикінезія та її основні прояви хвороби 

ІІІ. Ерготерапія при хворобі Паркінсона 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Акутальність дослідження. Хвороба Паркінсона є однією з найпоширеніших захворювань нервової системи. В Україні кількість зареєстрованих пацієнтів з хворобою Паркінсона складає 59,6 на 100 000 населення. Наслідком нейрохімічних змін у чорній субстанції, базальних ядрах головного мозку при цьому захворюванні є порушення довільних рухів, тремор, ригідність, постуральна нестійкість, човгала хода, фрізінг-синдром, а також широкий спектр «немоторних симптомів».

Це значно погіршує якість життя пацієнтів, приводить до значного обмеження їх життєдіяльності. Тому визначення основних положень ерготерапії при хворобі Паркінсона та її впровадження є актуальним завданням в процесі реабілітації пацієнтів. Враховуючи, що в нашій країні ерготерапевтичний напрямок реабілітації тільки починає розвиватися.

У 1817 р. англійський лікар Джеймс Паркінсон описав захворювання, основним проявом якого були загальна скутість і тремтіння, назвав його «тремтливий параліч». У 1877 р французький лікар-психіатр Жан-Марте́н Шарко більш докладно описав клінічні симптоми захворювання і запропонував назву «хвороба Паркінсона». За сучасними уявленнями хвороба Паркінсона (ХП) – хронічне прогресуюче дегенеративне захворювання ЦНС, викликане прогресуючим руйнуванням і загибеллю нейронів чорної субстанції – підкоркового утворення середнього мозку та інших відділів ЦНС, які використовують в якості нейромедіатору дофамін (Grimes, Gordon, Snelgrove, 2012; Hoehn, Yahr, 2001; NICE Clinical Guidelines, 2006).

Метою дослідження: вивчити сучасний стан та сформулювати базисні положення ерготерапії при хворобі Паркінсона.

Завданням дослідження: в результаті дослідження узагальнені концептуальні положення ерготерапії при хворобі Паркінсона, які слід застосовувати в нашій країні в процесі реабілітації пацієнтів.

 

І. Поняття хвороби Паркінсона

 

Хвороба Паркінсона є чи не найчастішою формою рухової патології людини, що вражає понад 1% популяції людей старше 60 років [3].

У Європі зареєстровано близько 1,2 мільйона пацієнтів з цією патологією й, відповідно до прогнозних розрахунків, до 2030 року цей показник збільшиться у 2 рази [2]. Сьогодні ХП «помолодшала»: якщо раніше класичним початок хвороби вважався в 65-75 років, то нині – у кожного десятого пацієнта вона стартує до 40 років, а то і до 20 років, що є соціальнозначущою тенденцією, тому що охоплює працездатну, найактивнішу частину населення (NICE Clinical Guidelines, 2006). В Україні кількість зареєстрованих хворих на ХП складає 59,6 на 100 тисяч населення [3].

Медикаментозна терапія зменшує симптоми хвороби Паркінсона протягом певного часу, проте прогресуючи, захворювання продовжує проявляти себе, незважаючи на фармакологічне та / або нейрохірургічне лікування. Тому, коли симптоми знову виникають або зберігаються, особливо необхідна ерготерапевтична допомога.

Причина ХП залишається невідомою, але доведено, що вона є результатом складної взаємодії генетичних факторів і факторів навколишнього середовища, що впливають на численні фундаментальні клітинні процеси [2, 4, 5, 6].

Щоб зрозуміти багатофункціональні труднощі хворих на ХП у повсякденній діяльності, ерготерапевти повинні прийняти до уваги основні механізми розвитку та прогресування хвороби. Згідно із сучасними уявленнями, ХІІ вважають хворобою нейромедіаторного обміну, асоційованою з виборчою загибеллю різних типів нейронів, перш за все, спостерігається зменшення числа дофамінергічних нейронів в компактній частині чорної субстанції, базальних ядрах, покришці середнього мозку.

Нейромедіатори чорної субстанції, зокрема, дофамін, відповідають за контроль рухів, за його допомогою між нервовими клітинами передаються імпульси, які дозволяють виконувати плавні і контрольовані рухи. Всі моторні навички, які вивчила людина, знаходяться в «сплячому» режимі, поки не з’явиться потреба у прояві певної здатності. Кожен тип дії регулюється окремою моторною програмою як вроджених рухових актів, так і придбаних навичок і рухових автоматизмів.

Руховий план або навик вимагають перемикаючої дії дофаміну. Підготовка, початок, послідовність і час добре вивчених моторних навичок і послідовності рухів – все організовано базальними гангліями. Це дозволяє зосередити увагу на завданнях з відомими рухами, наприклад, ходити або перевертатися в ліжку, які виконуються «автоматично» і практично не впливають на свідому увагу.

У здорової людини нерідко виконується п’ять або більше завдань одночасно і без особливої усвідомленої уваги. У «нормальному» мозку є коротка фаза активності перед рухом (тривалістю близько 1/200 секунди), протягом якого повинна бути визначена звична рухова здатність або послідовність рухів, виконана підготовка до дії. Ця діяльність відбувається в основному групою структур головного мозку, пов’язаних зі сферою базальних гангліїв, включаючи премоторні, моторні сенсорні і додаткові моторні зони. Залежно від необхідної сили і обставини дії, яку необхідно виконати, конкретний вибір м’язових веретен певних груп м’язів будуть обрані для участі в русі, що дозволяє застосовувати різні ступені сили під час виконання напівавтоматичного (загальновідомого) руху.

При ХП дисфункція базальних гангліїв пов’язана з відсутністю дофамінових відведень, що призводить до організаційних помилок, пов’язаних з обмеженими можливостями автоматичного вибору, планування, підготовки, послідовності добре вивчених моторних навичок або послідовності руху [7]. Характерні для ХП клінічні ознаки проявляються при загибелі приблизно 60% дофамінергічних нейронів компактної частини чорної субстанції і при зниженні рівня дофаміну в смугастому тілі на 80%. Нейрохімічні зміни при ХП можна вважати схожими на «збій автопілота». Це виражається як типове уповільнення думки і рухів, помилки зменшеного масштабування (амплітуди) і порушення регуляції довільної моторної функції, що призводить до зменшення потоку рухів під час виконання завдання (Aragon, Kings, 2015). Тому хвороба проявляється, перш за все, порушенням довільних рухів.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!