Реферат “Філософія як світогляд та наука”

ЗМІСТ

 

Вступ

Розділ 1. Трактування філософії як науки

Розділ 2. Трактування філософії як світогляду

Розділ 3. Співідношення філософії як науки та світогляду

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Питання про взаємини між філософією як світоглядом і наукою або про «науковий характер» самої філософії викликало інтенсивні дебати в останні півтора століття. Філософія і наука – це два самостійних підходи до вивчення світу і науки, які органічно доповнюють один одного. Вони мають загальний раціонально-теоретичний підхід до дослідження і розрізняються за предметом пізнання. Специфіка філософії науки полягає в розумінні науки як цілісного явища, тобто в об’єднанні всіх різноманітних проявів науки, визначенні її місця в структурі картини світу та поясненні її потенціалу для формування подальших стратегій розвитку.

Відносини між світоглядом і наукою в контексті філософії є серйозною проблемою для сучасних філософів. Поступовий поділ філософії на науку та світогляд можливий завдяки ідеї про те, що «розум» філософії функціонує як «теорія пізнання, відмінна від науки, оскільки вона є основою науки». Ця перспектива підкріплюється посиланнями на історичні та філософські традиції.

Мета даного дослідження полягає у дослідженні аспектів співвідношення світоглядної та наукової складової філософії.

Для досягнення мети роботи необхідно виконати наступні завдання:

• проаналізувати чи філософія як світогляд виокремлюється від науки;
• опрацювати літературні напрацювання, що стосуються аналізу співідношення науки та світогляду філософії.

Методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення завдань використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: вивчення й аналіз філософської, методичної, нормативної бази документів з метою уточнення понять тощо.

Зв’ясок із спеціальністю. Робота виконана відповідно до науково-дослідних тем та планів науково-дослідної роботи кафедри суспільно-гуманітарних наук та фізичного виховання Української академії друкарства.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, основної частини (трьох розділів), висновків, списку використаних джерел та літератури.

 

Розділ 1. Трактування філософії як науки

 

Розмірковуючи про єдність чи розмежування понять філософії та науки, варто почати з того, що наука не містить критеріїв соціальної значущості своїх результатів. А це означає, що її результати можуть бути використані як на благо, так і на шкоду людству. Виходить, що саме філософія, а несе в собі розгляд негативних наслідків застосування результатів науки. Наукові результати не можуть функціонувати в суспільстві спонтанно і безконтрольно. Функція контролю, що визначає необхідність запобігання негативним наслідкам новітніх досягнень науки і техніки, пов’язаних із загрозами існуванню самого виду Homo sapiens, винесена за межі корпусу науки. Однак здійснення їх перебуває не тільки у владі філософії. Необхідна підтримка інститутів держави, права, ідеології, суспільної думки [4].

Активне завдання філософії – виступати в ролі посередника, оцінюючи сукупність результатів наукових досліджень з гуманістичної точки зору і дотримуючись логіки розвитку наукових досліджень. На відміну від окремих наук, які ієрархічні та автономно окреслені предметними областями, філософія має свої власні предметні кордони. Це підтверджується тим, що дисципліна отримала назву «Філософські проблеми природничих наук», що підкреслює надзвичайну важливість використання результатів природничих наук для філософії [5, с. 19].

Філософія – це форма теоретичного освоєння дійсності, заснована на наборі постулатів-апаратів, які увібрали в себе всю історію людської думки. У своїй частині, званій «методологія», сучасна філософія не тільки дає доповнення до розуміння апарату тієї чи іншої науки, а й ставить і вирішує проблеми теоретичних підстав науки і конкуруючих моделей розвитку наукового знання. Науковці виділяють специфічну евристичну функцію філософії, яка протікає по відношенню до наукового знання і стає найбільш помітною при появі радикально нової наукової теорії. Саме філософські дослідження формують самосвідомість науки, розвивають властиве їй розуміння своїх можливостей і перспектив, задають орієнтири її наступного розвитку. Відмінність між наукою і філософією часто ґрунтується на тому, що наука, на відміну від філософії, має безпосереднє практичне значення, а філософія – ні. На відкриттях і досягненнях науки можна будувати технічні споруди, а філософські міркування не мають практичної цінності, марні, а іноді просто шкідливі [2, с. 40].

Філософія виступає формою теоретичного освоєння дійсності, що спирається на категоріальний апарат, який увібрав у себе всю історію людського мислення. У тій своїй частині, що називається «методологія», сучасна філософія пропонує доповнення в осмисленні апарата конкретних наук, а також ставить і вирішує проблему теоретичних основ науки й конкуруючих моделей розвитку наукового знання. Дослідники виділяють специфічно евристичну функцію філософії, яку вона виконує стосовно наукового пізнання і яка найбільш помітна при появі принципово нових наукових теорій. Саме філософські дослідження формують самосвідомість науки, розвивають властиве їй розуміння своїх можливостей і перспектив, задають орієнтири її наступного розвитку.

Філософія вимагала відповідності між загальними принципами і досвідом здорового глузду. Чим більше наука заглиблювалася в теоретичні області, тим далі її формулювання загальних принципів йшли від повсякденного розуміння. Вважається, що успіх у науці багато в чому залежить від успішної заміни світу здорового глузду світом абстрактних символів, і для вчених вкрай важливо вміти відмовитися від мови повсякденності і використовувати мову абстрактних символів. з’єднати їх в єдину систему. Таким чином, незважаючи на свою страхітливу трансцендентність, філософія виявилася ближчою до здорового глузду, ніж до науки.

Філософія, як і наука, спирається на доводи розуму, щоб вирішити певні проблеми і дати раціональне обґрунтування. По-друге, самі ці проблеми мають не тільки внутрішню цінність для філософії, а й велике значення для науки. І сьогодні, коли людина прагне інтегрувати наукові знання і зрозуміти їх як єдине ціле, тільки філософія може досягти цієї інтеграції. Жодна конкретна наука не може виконати цю функцію. І сьогодні (можливо, більше, ніж будь-коли) в науці виникають проблеми, які не можуть бути пояснені наукою. І тут їй може допомогти філософія. Ця допомога полягає не в тому, що вона бере на себе їх рішення, а в тому, що на основі вироблених загальних принципів світорозуміння філософія намічає можливі шляхи підходу до рішень і формує загальні припущення про їх природу.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!