Реферат “Правове становище повних товариств”

ВСТУП

 

Актуальність теми. Повним є товариство, в якому учасники здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства відповідно до укладеної в ньому угоди і спільно та індивідуально беруть на себе додаткову (субсидіарну) відповідальність за своїми зобов’язаннями всім належним їм майном. Особа може бути тільки членом одного повного товариства (ст. 119 ЦК України, ст. 66 Закону України «Про господарські товариства»). Назва повного товариства повинна містити імена (найменування) всіх його членів, слова «повне товариство» та «повне товариство».

У процесі становлення та розвитку ринкової економіки України вітчазне законодавство також зазнає фундаментальних змін. Насправді, з появою різних форм власності необхідно проводити детальний нагляд за організаційно-правовими формами корпоративної діяльності відповідно до стандартів європейської спільноти. Однією з найбільш суперечливих організаційно-правових форм корпоративної діяльності як і раніше залишається повне товариство. Нормативне ставлення різних правових систем світу до таких юридичних осіб-підприємців у різний час не є чітким, що показує актуальність даної теми дослідження та необхідність її вивчення..

Питання правового регулювання порядку створення та діяльності повних товариств досліджувалися в працях багатьох учених, зокрема Бекірової Е.Е., Кібенко О.Р., Козлової Н.В., Коссака В.М., Кураєва В.Н., Кучеренко І.М., Мамутова В.К., Мельникової Т.В., Шеремета О.С., Фомічевої С.В. та багатьох інших. Тим не менш, в умовах реформування вітчизняного законодавства вивчення правових положень про процедури створення та функціонування повних товариств як і раніше має велике значення.

 

1. Правове становище повних товариств

 

Відповідно до ст. 119 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України, передбачає, що повним є товариство, і його члени здійснюють підприємницьку діяльність від імені партнерства відповідно до укладеної між ними угоди і спільно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями всім майном, що їм належить [1]. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», повні товариства, належать до господарських товариств [2]. Частина 3 ст. 79 Господарського кодексу України (далі – ГК України) передбачає, що господарські товариства є юридичними особами [3].

Шершеневич Г.Ф. уважав, що походження повного товариства належить не римському праву, а середньовічним звичаям [4]. Камінка А.І. називає римську societas прототипом повного товариства [5, с. 199-202]. Вважається, що в Італії в XIV столітті з’явилася сучасна форма повного товариства (як довірча асоціація для людей, не пов’язаних сімейними узами), а пізніше поширилася по всій Європі в міру поступового набуття законодавчого характеру тооргівельним звичаям.

Насправді, існували торгові гільдії, морські товариства і учасники несуть солідарну відповідальність за борги інших учасників. Водночас однією з найстаріших і досі найбільш поширених форм ведення бізнесу за кордоном є партнерство. Насправді, до середини минулого століття, через чинні законодавчі процедури, інкорпорація все ще була досить складною. Партнерство – це консорціум з двох або більше осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність в якості співвласників з метою отримання прибутку.

Аналогічну думку висловлюють і в Україні. Зокрема, Шеремет О.С. стверджує, що розвиток законодавства про повні товариства має бути в напрямку надання права створювати повні товариства, незалежно від того, чи має вона право юридичної особи, повне товариство має бути поділене на закриті та відкриті повні товариства відповідно, залежно від того, чи є закрита особа товариства є юридичною особою від безпосередньої відповідальності за борги товариства і чи можуть кредитори товариства обкладати податком особисте майно членів товариства, тобто учасники несуть солідарну з товариством відповідальність за зобов’язаннями товариства [6, с. 6-7].

Крім того, за словами Бекірової Е.Е., доцільно поліпшити статус повного товариства шляхом надання права створювати повне товариство з правами юридичної особи або без них. Подальший розвиток законодавства про повні партнерства має ґрунтуватися на врахуванні економічних, політичних, культурних та історичних умов України із залученням закордонного законодавчого досвіду [7, с. 57]. Водночас варто відзначити думки тих цивільних осіб, які говорять про визнання важливості повного партнерства як юридичної особи. Важливою частиною єдиного ринку Європейського Співтовариства є вільне пересування людей, включаючи компанії та інші юридичні особи, яка регулюється ст. ст. 43 і 48 Договору про заснування Європейського Співтовариства. Ці статті передбачають первинне і вторинне заснування в «нерідній» країні походження.

Свобода заснування належить до права починати і здійснювати діяльність як незалежної особи, створювати підприємство і управляти ним (первинна установа), а також відкривати представництво, філію або дочірніх підприємств (вторинне заснування) на недискримінаційній основі на території іншої держави-члена ЄС представництв. Згідно зі ст. 204 Договору про заснування ЄС, держави-члени ЄС погоджуються забезпечити, щоб їхні громадяни та громадяни інших держав-членів мали однакове ставлення, що стосується участі в капіталі компаній [8].

Крім того, з Європейської хартії малого підприємств видно, що становище малого бізнесу в ЄС можна поліпшити, прийнявши заходи, спрямовані на стимулювання підприємництва, поліпшення існуючих умов, якщо це необхідно, і забезпечення того, щоб потребам малого бізнесу приділялася належна ув. З цією метою сторони конкретно віддані створенню нормативної, фінансової та адміністративної структури для сприяння підприємницькій діяльності, поліпшення статусу підприємців та забезпечення того, щоб вони виходили на ринок на основі виконання найпростіших вимог основних цілей державної політики.

Як згадувалося вище, кроком у цьому напрямку є те, що, наприклад, британські державні установи прийняли Закон про партнерство з обмеженою відповідальністю. Тому, враховуючи, що в деяких європейських країнах повним товариствам не надається статус юридичних осіб для забезпечення свободи учасників громадянського суспільства (особливо нерезидентів) у виборі форми організації бізнесу, варто погодитися з пропозицією про можливість створення повного товариства зі статусом юридичної особи, навіть якщо такого статусу немає, але з наділенням таких товариств ключовими ознаками правосуб’єктності.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!