Реферат ” Міф про Гефеста “

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Історія «Гефеста»

ІІ. Історія появи

ІІІ. Міфи про бога Гефеста

IV. Гефест у культурі

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

В цей час, міфом ми називаємо щось нереальне, вигадане, таке, чого не було насправді історичним. Нинішнє слово «міф» відбувається від древньогрецький слова «мютхос». У древніх греків, або еллінів, як вони самі себе називали, це слово означало: «слово, мова, розмова, рада, намір, прислів’я, слух, відомість, розповідь, переказ, байка, зміст розповіді». Тобто воно мало більше значень, ніж сучасне «міф». Коли ми хочемо сказати, що насправді в підтвердженій документами історії чогось не було, то вживаємо слово «міфічний». 

У древній Греції – або Елладі – міфи стали основою літератури, скульптури, живопису, театрального мистецтва. На це значення древньогрецький міфології звернув увагу К. Маркс: «Передумовою грецького мистецтва є грецька міфологія, т. е. природа і суспільні форми, вже перероблені неусвідомлено – художнім способом народною фантазією. Це його матеріал. Але не всяка міфологія, т. е. не всяка неосознанно-художня переробка природи (тут під природою розуміється все предметне, значить включаючи і, суспільство). Єгипетська міфологія ніколи не могла бути основою або материнським чревом грецького мистецтва.

Міфи складалися в Древній Греції ще за довго до того, як там Розповсюдилася писемність – грецька азбука. Один і той – же міф – про яке – або Богові або герої – міг існувати в численних варіантах: місцевих (в різних місцевостях), тимчасових (які виникли в різний час) і авторських ( в залежності від того хто обробляв міф). Схожі міфи є у різних племен і народів. Справа тут не тільки в тому, що одне плем’я могло позичити той або інакший міф. Частіше за все це бувало тоді, коли різні племена знаходилися на одному рівні розвитку, жили в схожих умовах. Іноді схожість міфів народів пояснюється первинною спорідненістю, загальним походженням цих народів – наприклад, греків, римлян, кельтів, германців, слов’ян, іранців, індійців.

 

І. Історія «Гефеста»

 

Гефест у міфах Стародавню Грецію — бог вогню, майстерний коваль і будівельник, покровитель ковальського ремесла та винахідників. Він єдиний із пантеону, хто працює не покладаючи рук, а також, на відміну від усіх богів, які за визначенням вже досконалі, має фізичну нестачу [2].

 

ІІ. Історія появи

 

Гефест – плід кохання Гери та Зевса. Втім, опис його народження в різних джерелах суперечить один одному: за однією з версій, Гера народила божество без допомоги чоловіків, скориставшись власним стегном, тому іноді його називають Апатором, що в перекладі означає «не має батька». Цей вчинок пояснений образою богині на Зевса, який наважився народити Афіну. У деяких міфах є інформація про те, що Гефест – син сонячного божества Геліоса, а критських оповідях батьківство приписується Талосу.

Дитина народилася маленькою, хворою і кульгавою на обидві ноги. Побачивши його мати захлеснув гнів, і вона скинула сина в безодню океану. Тут малюка підхопили морські богині Фетіда та Еврінома, виходили, виростили, і Гефест жив у гроті на дні океану доти, доки не змужнів.

За іншою версією біографії бога, Гефест розгнівав батька, вплутавшись у суперечку між Герой і Зевсом, внаслідок чого верховний бог розсердився і власноруч скинув сина з Олімпу. З того часу покровитель ковалів шкутильгає. Вигнаний із будинку Гефест опинився на острові Лемнос, де пізніше на його честь з’явився цикл свят під загальною назвою Гефестії.

Бога вогню шанували не лише в Афінах та на Лемносі. Культ Гефеста панував на островах Імброс та Самофракія. Римляни ототожнювали героя з Вулканом. На зображеннях, що збереглися, бог постає дорослим чоловіком з бородою, ліва нога трохи коротша за праву. Серед атрибутів образу — ковальські кліщі та молот, шапка та одяг, у якому працювали робітники. Живописці нерідко малюють його верхи на віслюку – так бог тріумфально повертався на Олімп [3].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!