Реферат “Організаційно-методичні основи формування та функціонування системи контролінгу на підприємстві”

ЗМІСТ

 

Вступ

Розділ І. Огляд основних теоретичних понять щодо процесу контролінгу на підприємстві 

Розділ ІІ. Організаційно-методичні принципи, напрями та функції контролінгу на підприємстві

Висновки

Список використаної літератури

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сьогодні перехід до ринкової економіки вимагає нового підходу до управління підприємством. Критерії організаційної, економічної та енергозберігаючої ефективності підприємств виходять на перший план, при цьому зростають вимоги до гнучкості управління. Поточна економічна ситуація в Україні вкрай нестабільна. Науково-технічний прогрес і динаміка зовнішнього середовища змушують сучасні підприємства трансформуватися в більш складні організаційні та управлінські системи.

Забезпечення керованості таких систем вимагає нових способів роботи зі складністю зовнішнього і внутрішнього середовища компанії. Поява контролінгу як функціонально самостійної орієнтації організаційної економіки, ресурсо- та енергозберігаючої роботи на підприємствах, що гарантує прийняття оперативних і стратегічних управлінських рішень, стала новою мовою менеджменту. Теоретичні та практичні аспекти питань контролінгу досліджували у своїх працях такі вчені як Г. Семенов [3], І. Цигилик [5], Шило В. [7] та інші.

Метою даного дослідження є вивчення поняття контролінгу та його функцій, організаційної орієнтації та його фактичного використання в реальній діяльності підприємств.

Досягнення поставленої мети може бути забезпечено за рахунок вирішення наступних завдань:

1. розкриття позитивних аспектів у використанні засобів контролю та їх впливу на енергоефективність компанії;
2. виявлення основних особливостей процесів організації та впровадження системи контролю в діяльність компанії.

Об’єкт дослідження – система контролінгу на підприємстві.

Предмет дослідження – організаційна структура контролінгу на підприємстві.

 

Розділ І. Огляд основних теоретичних понять щодо процесу контролінгу на підприємстві

 

Як інструмент управління підприємством, контролінг потребує особливої уваги. Для того щоб краще зрозуміти сучасний стан концепції контролінгу та перспективи його розвитку, а також те, наскільки важлива його роль у сучасній практиці управління потенціалом підприємства, є необхідність проаналізувати зміст поняття контролінгу. Контролінг є одним з основних інструментів, що формують систему управління підприємством. Витоки контролінгу лежать в області державного управління. Вчені, які вивчають питання контролінгу, вважають його основою інформаційної підтримки управління підприємством, причому в якості інформаційної бази в даному контексті виступають дані бухгалтерського та управлінського обліку, а рівень прийняття рішень близький до рівня стратегії.

Контролінг – це специфічна концепція, спрямована на формулювання оперативних і стратегічних цілей підприємства в справжньому періоді і їх досягнення в майбутньому, за допомогою своєчасної та ефективної взаємодії функцій системи управління в умовах мінливого зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування підприємства. Специфіка контролю полягає в застосуванні функцій системи управління, яка приділяє увагу постійно мінливому зовнішньому і внутрішньому середовищу підприємства і орієнтується не тільки на досягнення швидкого ефекту, але і на майбутнє.

Поява контролінгу на початку 20-го століття у США та подальше активне впровадження в європейських країнах з ринковою економікою призвело до появи публікацій, що поклали початок дослідженням змісту контролінгу. Відмінності в трактуванні концепції представниками основних наукових шкіл США і Німеччини в основному пов’язані з розумінням призначення систем управління відповідно до способу мислення людини. Якщо в США переважає прагматичний підхід і контроль розглядається в його прикладному аспекті (більше пов’язаний з управлінням і орієнтований на вимоги ринку і потреби клієнтів), то в Німеччині в 1970-х роках теоретична концепція контролінгу швидко розвивалася, створюючи теоретично стрункі системи для вирішення конкретних аналітичних завдань. Зверніть увагу, що поряд з німецькою та американською моделями контролю виділяється і японська модель. Його головна особливість – завоювання сегментів ринку шляхом розробки та впровадження нових видів продукції.

Як «управління в часі» розглядають контролінг О. Шеремет [6] та В. Яковлев [8]. Вони роблять акцент на системах, які гарантують існування підприємства на етапах стратегічного і тактичного управління. В той же час В. Шило [7] і І. Цигилик [5] визначають поняття контролінгу як «інструмент координації», що сприяє досягненню цільової системи у функціонуванні підприємства. Загальним недоліком більшості наведених визначень є те, що сфера застосування контролінгу штучно звужена, а його функція обмежена. Однак, незважаючи на розбіжності, можна виділити деякі судження, загальні для більшості формулювань природи контролю. А саме, контролінг – це система з певним набором цілей, елементи якої є взаємними, і до елементів системи контролю (управління) підприємства. Контроль зосереджений на досягненні майбутніх цілей. Контролінг створює інструментальне, систематичне та інформаційне середовище для прийняття управлінських рішень. Найбільш важливим аспектом перерахованих характеристик є системний підхід до сприйняття контролю. Основна увага приділяється оптимізації використання ресурсів компанії.

Керівництво має отримувати інформацію від вищого ієрархічного рівня контролю при вирішенні завдань фінансового управління. З моменту заснування будь-якого підприємства це було визначено як запобігання кризам і запобіжним заходам. Іншими словами, контролінг функціонує не тільки як постачальник і інтерпретатор інформації для керівництва, але і як координатор операційної діяльності компанії. Метою контролінгу є збирання даних, їх обробка, управління та перетворення на інформацію для прийняття рішень, що має запобігти виникненню кризових явищ та забезпечити стійке функціонування в майбутньому [3].

Взаємозв’язок між стратегічним і тактичним управлінням виникає на всіх етапах комерційної та виробничої діяльності підприємства. Це особливо важливо на етапі розробки та реалізації стратегії, оскільки вибираються методи і показники для формування стратегічних і тактичних завдань. Це пов’язано з тим, що підсистема стратегічного контролю заснована на даних моніторингу поточної діяльності. Це реалізується в підсистемі тактичного контролю, створюючи інформаційну базу для стратегічного контролю і систему альтернативних рішень для коригування стратегії. Він затверджений підприємством з урахуванням поточного стану підприємства, зовнішнього середовища та системи планування [5].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!