Реферат ” Особливості облікового відображення придбання необоротних активів “

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Сутність, класифікація та завдання обліку і аналізу необоротних матеріальних активів 

ІІ. Документування та відображення в обліку експлуатації та вибуття необоротних матеріальних активів 

ІІІ. Загальні принципи автоматизації обліку необоротних

матеріальних активів 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. До переліку найбільш актуальних проблем вдосконалення методології бухгалтерського обліку входять проблеми управління капіталом та його основною частиною – необоротними матеріальними активами та наближення її змісту, принципів та методів до потреб сьогодення.

Проблема обліку необоротних матеріальних активів в сучасних умовах ведення бізнесу особливо актуальна для інвесторів та інших зацікавлених користувачів з метою отримання точної та достовірної інформації про стан і ефективність необоротних активів, адже це безпосередньо впливає на виконання виробничої програми підприємства й можливість отримання прибутку, а також є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

Точність і достовірність інформації у фінансовій звітності та обліку необоротних матеріальних активів залежить від повноти та об’єктивності відображення руху таких активів у бухгалтерських документах. Важливість оновлення необоротних матеріальних активів підприємства в ринкових відносинах багато в чому визначається конкуренцією товаровиробників.

Саме конкуренція спонукає підприємства прискорювати списання основних засобів з метою накопичення фінансових ресурсів для придбання більш досконалого обладнання, впровадження нових технологій і подальших інвестицій у вдосконалення інших основних засобів.

Тому на підприємстві важлива як систематична оцінка стану основних засобів, аналіз ефективності їх використання, так і правильно організовані обліково-аналітичні та контрольні функції підприємства.

 

І. Сутність, класифікація та завдання обліку і аналізу необоротних матеріальних активів

 

Кожне підприємство використовує майно, що належать складу активів підприємства, для здійснення своєї діяльності. Активи діляться на оборотні та необоротні активи. Розмір, склад і співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства впливають на ліквідність, фінансову стійкість і здатність своєчасно погашати борги.

Поняття «необоротні активи» і «необоротні матеріальні активи» в бухгалтерському обліку та економічній теорії мають дещо різне значення, оскільки розглядаються з різних позицій. Щоб розкрити суть поняття необоротних активів, слід звернутися до історії економічних досліджень.

У дослідженні «Дослідження про природу і причини багатства народів», Адам Сміт визначив капітал як частину запасу, в якому очікується дохід [9]. Цей вчений також першим розділив капітал на оборотний і необоротний, незалежно від галузевого використання. А. Сміт вважав, що основний капітал обумовлений тією частиною капіталу, яка не йде в оборот і приносить прибуток у сфері виробництва. Він розглядав оборотний капітал як частину капіталу, яка бере участь в обороті і приносить користь у сфері обігу.

Тому він вважав, що основні засоби включають машини, інструменти, будівлі, землю, а оборотний капітал включає грошові кошти, сировину, товари тощо.

На закінчення А. Сміт зазначив, що основний приріст буде спостерігатися за рахунок збільшення оборотного капіталу [2, с. 193]. Представники факультету класичної економіки також провели поділ капіталу. Наприклад, Дж. С. Мілль  також розділив капітал на ядро, яке включає оборотний капітал, який негайно припиняється після одноразового використання свою діяльність, та основний, який включає знаряддя праці довгострокового використання [4, c. 52].

Завдяки дослідженням послідовників класичної школи економіки, особливо Карла Маркса, які вважалися прихильниками теорії трудової вартості, концепція теорії капіталу та його поділ на основний та оборотний було поглиблено новою класифікацією на постійний і змінний, в якій вказано, що постійний капітал варто вважати засобами виробництва та засобами праці, які не змінюють своєї вартості у процесі виробництва, а змінний капітал становить частиною капіталу, яка у процесі виробництва здатна змінювати свою вартість.

Тобто К. Маркс називав основний капітал капіталом, який переносить частину своєї вартості на продукт, і оборотним капіталом, який повністю переносить всю свою вартість на продукт відповідно [2, с. 339].

Відомі сучасні зарубіжні вчені-бухгалтери, особливо Х. Андерсен і Б. Нідлз, визначають визначають необоротні активи як засоби, які повинні:

• використовуватися у діяльності суб’єкта господарювання;
• мати термін корисного використання більше одного року;
• не підлягати продажу протягом року [7, с. 196].

Ще один популярний фахівець з бухгалтерського обліку Е. Райс розуміє під необоротними активами, будь-які активи, які компанії використовують у довгостроковій перспективі (будівлі, обладнання, транспортні засоби, комп’ютери тощо), на відміну від поточних активів, які купуються для подальшого продажу покупцям [10, c. 16].

Таким чином, узагальнюючи трактування багатьох вчених, можна сказати, що на сучасному етапі розвитку основних засобів існують такі ознаки:

1. економічна вигода у майбутньому суб’єкта господарювання, яка пов’язана з використанням цього активу;
2. спроможність достовірно оцінювати собівартість такого активу;
3. термін корисного використання становить більше одного календарного року чи операційного циклу.

В розділі балансу до необоротних активів відносяться нематеріальні активи, основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції, довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі, а також довгострокова дебіторська заборгованість.

Такий поділ активів, залежно від форми діяльності, поділяється на матеріальні, нематеріальні та фінансові. Оскільки необоротні матеріальні активи є невід’ємною частиною необоротних активів, основні критерії визнання будуть тими ж.

Водночас доцільно застосовувати критерії перенесення вартості деталей у вигляді матеріалів, для виробничих та (або) невиробничих цілей, на період строку служби (експлуатації). Питання обліку необоротних матеріальних активів в Україні регламентовано певними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку НП(С)БО, зокрема: НПСБО 7 «Основні засоби» [6], НП(С)БО 30 «Біологічні активи» [5].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!