Реферат ” Особливості техніки гри воротаря у футболі “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

І. Захисні дії воротаря без м’яча 

1.1 Вихідне положення воротаря 

1.2 Положення воротаря 

1.3 Вибір місця і пересування воротаря у воротах 

ІІ. Захисні дії воротаря 

2.1 Ловлення м’яча 

2.2 Ловлення м’яча, що летить напіввисоко 

2.3 Ловлення м’яча, що летить вище голови 

2.4 Ловлення м’яча з падінням-кидком 

III. Вправи для навчання 

3.1 Відбивання м’яча кулаками 

3.2 Інші можливі способи захисту воріт 

3.3 Атакуючі дії воротаря 

3.4 Ведення м’яча воротарем 

3.5 Викочування і викидання м’яча рукою 

3.6 Вибивання ногою м’яча, випущеного з рук 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Сучасний рівень розвитку вимагає диференційованого підходу до проблеми вдосконалення фізичної підготовленості футболістів.

Хороший воротар це пів команди. Тому техніка гри воротаря є, мабуть, самим головним і самим складним компонентом в його підготовці. Технічні прийоми гри воротаря і польового гравця істотно різняться. Воротар єдиний гравець команди, якому правилами гри дозволено ловити м’яч руками в межах штрафного майданчика. Він мусить мати відповідні риси характеру, що відіграватимуть важливу роль під час виконання конкретних дій у воротах. Велика увага приділяється фізичній підготовці, швидкості реагування та відвазі воротаря.

Сучасна тренування в футболі повинна переслідувати індивідуальні мети кожному за гравця разом із тим, у ній відпрацьовуються колективні дії. «Спеціалісти ВООЗ зазначають, що час переглянути традиційні погляди на тренувальний процес, що всім гравцям давалися однакові за обсягом і інтенсивності навантаження.

Дії воротаря багато в чому від дій гравців польових. Не може позначатися на характері тренувань воротарів.

Техніка воротаря – крім техніки ударів – інша, ніж в польових гравців. Те ж саме згадати і тактиці. Наприклад, зовсім інше воротар орієнтується на полі. Засвоєння техніки і тактики гри воротаря не потребує спеціальної методики проведення тренувань.

Наприклад візьмемо момент захисту воріт. Тоді як польові гравці на тренуваннях відпрацьовують елементи техніки майже це без будь-якого ризику, воротар у процесі головною своєї роботи – захисту воріт – навіть у тренуваннях піддається безпосередньої небезпеки отримати травму. Безперечно, як і основні рухові якості воротаря би мало бути іншими, ніж в польових гравців.

 

 1. Захисні дії воротаря без м’яча

 

Вихідне положення воротаря.

Воротар постійно має бути готовий вступити в гру. Його готовність в міру наближення суперника з м’ячем до воріт зростає, і навпаки, як тільки м’ячем оволоділи партнери по команді або коли м’яч перебуває на половині поля суперника, воротареві не потрібно займати вихідне положення у воротах.

Положення воротаря: ноги на ширині плечей зігнуті в колінах, стопи поставлені паралельно і на такій відстані, щоб м’яч не пройшов між ними. Вага тіла — на середині стоп, тулуб нахилений вперед, руки зігнуті в ліктях, долоні на висоті стегна, зір спрямований на м’яч.

Вибір місця і пересування воротаря у воротах. Воротар завжди має бути посередині кута, вершину якого утворює м’яч, а основу — бічні стояки воріт. Тож воротареві постійно доводиться змінювати позицію, враховуючи місце перебування м’яча, особливо якщо він неподалік від воріт. Пересувається воротар приставними кроками із збереженням висоти центру ваги тіла. У випадках коли доводиться ловити м’яч в падінні або з кидком, він останній крок робить, відштовхуючись від землі ногою, ближчою в напрямку удару. Якщо ігрова ситуація вимагає виходу воротаря наперед, він при цьому робить короткі кроки з відштовхуванням. Під час бігу назад воротар також пересувається короткими кроками з переносом ваги тіла через стопу з пальців на п’яти.

 

2. Захисні дії воротаря

 

Ловлення м’яча. Згідно з правилами гри, воротар може ловити м’яч руками тільки в межах штрафного майданчика. Тому цей прийом техніки надзвичайно важливий. Воротареві доводиться ловити м’ячі, що котяться по землі, летять напіввисоко і високо. Під час ловлення м’яча воротар наставляє долоні так, щоб пом’якшити силу удару. Вони повернуті тильним боком до себе, великі пальці майже торкаються один одного і спрямовані досередини і вниз. Між вказівними і великими пальцями утворюється трикутник (якщо м’яч летить на висоті грудей, голови).

Під час ловлення м’яча воротар так вибирає позицію, щоб на шляху м’яча завжди був подвійний захист. Перший — ловлення м’яча руками, другий – додаткова підстраховка тулубом І ногами, якщо м’яч випадково проскочить повз руки воротаря. М’ячі, що котяться або летять на висоті колін, воротар ловить, нахиляючи тулуб вперед або стає на одне коліно.

Користуючись першим способом, він займає позицію напроти м’яча, стопи ставить паралельно, нахиляє тулуб вперед, торкаючись пальцями рук землі (під час ловлення м’ячів, що котяться по землі), ноги в колінах прямі. М’яч підхоплюється долонями, руки згинаються в ліктях і притискають його до грудей, після чого воротар випрямляється. Під час ловлення м’ячів, що низько летять чи котяться, з опусканням воротаря на одне коліно значно покращується їх підстрахування.

У цьому випадку руки воротаря рухаються в тій самій послідовності, що і під час ловлення з нахилом тулуба вперед, тільки ноги поставлені боком до напрямку руху м’яча. Вага тіла перенесена на сильно зігнуту в коліні виставлену вперед ногу. Нога, що позаду (ближча до м’яча), також зігнута в коліні. Коліно ноги, що попереду, віддалене від п’яти на таку відстань, яка може забезпечити підстраховку м’яча. Після торкання м’яча долонею повторюються ті самі дії, що і під час ловлення м’яча з нахилом тулуба вперед (м’яч підбирається долонями і притискується до грудей з одночасним випрямленням тулуба). Послідовність навчання не відрізняється від попереднього способу – ловлення м’яча.

Ловлення м’яча, що летить напіввисоко. М’яч, що летить на висоті від колін до рівня голови, воротар також ловить двома способами. Його вибір залежить від особливостей обертання м’яча. Під час ловлення сильно пробитого м’яча, що летить по прямій лінії, воротар стає обличчям до нього в такому положенні; одна із ніг попереду (на короткий крок), тулуб дещо нахилений вперед, руки, долонями догори, спрямовані вперед і зігнуті в ліктях. Торкнувшись долонями м’яча, воротар опускає його на груди, розкриває долоні й розгортає передпліччя, щоб перехопити м’яч, одночасно відхиляє тулуб, щоб пом’якшити силу удару м’яча.

В ситуаціях, коли доводиться ловити м’ячі, що опускаються зверху або наближаються дугою, воротар застосовує ловлення в стрибку з відштовхуванням однією ногою. Долоні тильною стороною повернуті вбік землі, руки розставлені паралельно, трохи зігнуті в ліктях і спрямовані на м’яч, що наближається. З метою зменшення швидкості руху м’яча потрібно вибрати момент, щоб відштовхнутися у стрибку. Руки торкаються м’яча у фазі початку опускання воротаря на землю.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!