Реферат “Принципи цілі і форми психічної реабілітації”

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Поняття «психологічна реабілітація» 

2. Характеристика індивідуальної комплексної програми реабілітації 

3. Форми і методи реабілітаційної роботи 

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Психічна реабілітація – це процес, спрямований на відновлення психічного здоров’я та функціонування людей, які зіткнулися із психічними розладами. Для успішної реабілітації необхідні як компетентні фахівці, так і застосування певних принципів і форм роботи. У даному дослідженні ми розглянемо основні принципи цілі і форми психічної реабілітації, які допоможуть пацієнтам повернутися до повноцінного життя та інтегруватися у суспільство. Розглянемо різноманітні методи та техніки, які використовуються для покращення фізичного та психологічного здоров’я пацієнтів з психічними розладами.

Одним з основних принципів психічної реабілітації є індивідуалізація підходу до кожного пацієнта. Кожна людина має унікальний набір потреб та проблем, тому процес реабілітації повинен бути налаштований на задоволення потреб пацієнта та вирішення його проблем. Іншим важливим принципом є спрямованість на досягнення конкретних цілей. Пацієнти мають встановлювати мету психічної реабілітації та спільно з лікарем розробляти план дій для її досягнення.

Щодо форм психічної реабілітації, то вони можуть бути різноманітними. До основних форм можна віднести індивідуальні та групові заняття з психотерапії, заняття з фізичної реабілітації, заняття з соціальної адаптації та навчання навичкам самообслуговування. Окрім цього, використовуються такі форми реабілітації, як заняття з мистецтва-терапії, музикотерапії та творчого самовираження.

Психічна реабілітація є важливим етапом лікування пацієнтів з психічними розладами та допомагає їм повернутися до повноцінного життя при правильному підході до його використання. Значний внесок у дослідження психічної реабілітації внесли багато дослідників, включаючи: У. Антоніо, Р. Лібермана, Н. Файнберґ, Р. Уорнока, М. Попп та інші.

 

1. Поняття «психологічна реабілітація»

 

Термін «реабілітація» з’явився лише всередині ХХ сторіччя. В Англії та США після Другої світової війни було розроблено принципи реабілітації, які згодом стали основою концепцій реабілітації хворих та інвалідів у різних країнах світу.

Реабілітація – це використання різних можливостей для зменшення впливу чинників, що обмежують життєдіяльність людини або призводять до інвалідизації; забезпечення особам із обмеженням життєдіяльності можливості досягти оптимальної соціальної інтеграції (WHO). Тоді ж виникла така галузь науки і практики, як фізична й реабілітаційна медицина – незалежна лікарська медична спеціальність, спрямована на забезпечення фізичного й когнітивного функціонування (поведінки також), участі в суспільному житті (передусім якості життя) і модифікації особистісних чинників і чинників навколишнього середовища. Медичний реабілітолог відповідає за профілактику, діагностику, лікування і реабілітацію осіб із клінічними та супутніми станами, що призводять до обмежень життєдіяльності для всіх вікових груп  [1].

Наприкінці ХХ сторіччя в державних документах різних країн (в Україні також) з’являються такі поняття, як:

1. нейрореабілітація – система заходів у медицині, що стосується використання всіх засобів реабілітації для зменшення впливу станів ураження нервової системи, які обмежують життєдіяльність або призводять до інвалідизації, та забезпечення відповідним особам можливості досягнути оптимальної соціальної інтеграції (WFNR);

2. психологічна реабілітація – система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психічного й особистісного здоров’я, створення сприятливих умов для розвитку та утвердження людини;

3. психолого–педагогічна реабілітація – система психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на формування способів оволодіння знаннями, уміннями й навичками (які стосуються, зокрема, процесів: формування адекватної самооцінки своїх можливостей, засвоєння правил суспільної поведінки тощо) через системну навчально-виховну роботу;

4. соціальна реабілітація – система заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі в житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності через соціально-довкільну орієнтацію та соціально-побутову адаптацію, соціальне обслуговування, задоволення потреби в забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації;

5. професійна реабілітація – система заходів, спрямованих на підготовку особи до професійної діяльності в нових психо-соціально-фізичних умовах, що спонукають до відновлення чи здобуття професійної працездатності через адаптацію, реадаптацію, навчання, перенавчання чи перекваліфікацію з можливим подальшим працевлаштуванням і необхідним соціальним супроводженням з урахуванням особистих здібностей та побажань особи. Ці визначення змінюються і в науковому апараті, і в державних документах залежно від потреб конкретного суспільства та від того, яка проблематика досліджується.

В Україні, як і в більшості інших країн, реабілітаційну психологію сприймали багато років лише в контексті розробок, спрямованих на психологічний супровід і реабілітацію осіб з різними вадами й, зокрема, в регуляції взаємин між неповносправною людиною і навколишнім світом, а також спортсменів, травмованих під час тренування чи змагань. Сьогодні спектр науково-практичного зацікавлення реабілітаційною психологією суттєво розширився, увібравши в себе такі дисципліни та напрями, як: психологічна реабілітація, психологічна корекція, кризова психологія, психологія жертви, психологія травмівних подій (зокрема психологія екстремальних ситуацій), психологія стресу тощо.

Останніми роками багато наших співвітчизників набули досвіду переживання травматичних подій. Тому розвиток реабілітаційної психології цілком відповідає потребам суспільства. Стисло розглянемо місце реабілітаційної психології в структурі психологічної науки і практики.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!