Реферат ” Роль особистості в історії “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

1. РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРІЇ ЯК ФІЛОСОФСЬКО-ІСТОРИЧНА ПРОБЛЕМА

2. РОЗВИТОК ПОГЛЯДІВ НА РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРІЇ

3. ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Історія твориться людьми і тільки людьми. Лише облік об’єктивних умов, що визначають дії людей, дає можливість науково обґрунтувати і пояснити роль конкретних соціальних сил, партій, громадських рухів, історичних діячів у суспільному житті.

Всі наші розвідки в галузі філософії історії виправдані, врешті, основною темою – темою місця людини в історії. І ця тема виглядає досить суперечливою.

Людини немає поза суспільством та суспільною історією, але історія також неможлива без людини або тоді, коли вона діє проти людини.

Ясно, що людину та історію не можна відірвати одне від одного, але їх протиставлення не є надуманим. В певні часи та за певних обставин люди повинні жертвувати собою задля збереження певних історичних надбань або задля того, щоб історія мала продовження. Тобто, бувають ситуації, коли історія виявляє себе вищою за окрему людину та її долю.

Інколи питання стоїть інакше: або людині буде належати те, що здобуте історією, або історія буде деградувати разом із деградуванням людини. Таке взаємне дистанціювання людини та історії засвідчує, що в межах їх зв’язку вони несуть на собі різне змістове та смислове навантаження.

 

1. РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРІЇ ЯК ФІЛОСОФСЬКО-ІСТОРИЧНА ПРОБЛЕМА

 

Осмислення ходу історії неминуче викликає питання про роль у ній тієї чи іншої особистості: чи змінила вона перебіг історії; була неминуча така зміна чи ні; що трапилося б без цього діяча? і т. д. З очевидної істини, що саме люди роблять історію, випливає важлива проблема філософії історії про співвідношення закономірного та випадкового, яка, у свою чергу, тісно пов’язана з питанням ролі особистості. Справді, життя будь-якої людини завжди зіткане з випадковостей: народиться він у той чи інший момент, одружиться з тим партнером чи іншим, помре рано чи житиме довго і т. д.

З одного боку, ми знаємо величезну кількість випадків, коли зміна особистостей (навіть за таких драматичних обставин, як низка вбивств монархів і переворотів) не спричиняла вирішальних змін. З іншого боку, бувають обставини, про які йдеться далі, коли навіть дрібниця може стати вирішальною. Таким чином, вловити, від чого залежить роль особистості: від неї самої, історичної ситуації, історичних законів, випадковостей або від усього одразу, і в якій комбінації, і як саме – дуже складно.

У будь-якому разі важливо розуміти, що випадковість, здійснившись, перестає бути випадковістю і перетворюється на справжність, яка більшою чи меншою мірою починає впливати на майбутнє.

Невизначеність історичних подій, альтернативність майбутнього та проблема ролі особистості. Сучасна наука загалом відкидає ідею зумовленості історичних подій. Визначний французький соціолог і філософ Р. Арон, зокрема, писав: «Той, хто стверджує, ніби індивідуальна історична подія не була б іншою, якби навіть один із попередніх елементів не був тим, чим він насправді був, повинен довести це твердження» [1]. А якщо історичні події не є зумовленими, то й майбутнє має безліч альтернатив і здатне змінитися внаслідок діяльності різних груп та їхніх лідерів, воно також залежить від дій різних людей, наприклад учених.

Отже, проблема ролі особистості історії для кожного покоління завжди актуальна. І вона дуже актуальна у часи глобалізації, коли вплив певних людей на весь світ може зрости.

Цілі та результати. Форми впливу. Особистість – за всієї її потенційно важливої ​​ролі – дуже часто не в змозі передбачати навіть найближчі, не кажучи вже про віддалені, наслідки своєї діяльності, оскільки історичні процеси дуже складні, і згодом відкривається дедалі більше непередбачуваних наслідків подій, що відбулися. У цьому людина може вплинути як діями, а й бездіяльністю, як прямо, а й опосередковано, під час життя чи навіть після смерті, а помітний слід історія і в подальшому розвитку суспільств може бути як позитивною, так й негативною, а також досить часто – не визначальною, тим більше що оцінка особистості залежить від політичних та національних уподобань.

Діалектичні труднощі проблеми. З позицій провіденціалізму, тобто якщо визнавати реальною певну позаісторичну силу (бога, долю, «залізні» закони і т. д.), цілком логічно вважати особистості знаряддям історії, завдяки яким просто реалізується якась накреслена програма. Проте в історії надто багато подій персоніфіковано, і тому роль особистості нерідко виявляється значущою. «Роль особистостей і випадковостей в історичних подіях є першим і безпосереднім елементом» [1].

Тому, з одного боку, саме дії лідерів (а іноді навіть деяких пересічних людей) визначають результат протиборства і долю різних тенденцій у критичні періоди. Але з іншого боку – не можна не помітити обумовленість ролі особистостей громадським устроєм, а також особливістю ситуації: в одні періоди (часто тривалі) мало видатних людей, в інші (часто дуже короткі) – цілі когорти.

Роль особистості, на жаль, далеко не завжди пропорційна інтелектуальним та моральним якостям самої цієї особистості. Як писав К. Каутський, «під такими видатними особистостями не обов’язково треба мати на увазі найбільших геніїв. І посередності, і навіть ті, що стоять нижче середнього рівня, а також діти та ідіоти можуть стати історичними особистостями, якщо їм потрапляє до рук велика влада» [6].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!