Реферат ” Роль особистості Ярослава Мудрого в Історії України “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

І. Постать Ярослава Мудрого та його досягнення і значення діяльності 

ІІ. Розвиток культури та духовності за правління Ярослава Мудрого 

ІІІ. Особливості зовнішньої політики Ярослава Мудрого 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

 

Особливістю української історії є її дискретність – етапи державотворення межували з дуже тривалими періодами бездержавного існування. Проте витоки Української держави починаються з IX ст., з тих часів, коли на просторах Східної Європи внаслідок розвитку слов’янських племен, а також під впливом їхніх сусідів однією із них почала формуватися найбільша держава середньовічної Європи – Русь, Руська земля. Держава стала історично важливою зоною контакту між Арабським Сходом, Західною Європою, Візантією та Скандинавією. Це призвело до її швидкого входження до загальноєвропейської культурної спільноти. Русь займає особливе місце серед країн Східної Європи, подібне до того, що займала імперія Карла Великого в історії Західної Європи.

У першій половині IX ст. Русь була досить аморфним і крихким державним об’єднанням, яке вчені справедливо називають «дружньою державою». На рубежі IX-X ст. територія цього політичного утворення обмежувалася Києвом та прилеглими до нього територіями подніпровських полян. Незабаром місцева родова князівська влада згасла, а на початку 80-х років IX ст. затьмарений династією вихідців зі Скандинавії – Рюриковичів.

Наприкінці X — першій половині XI ст. Київська Русь поступово перетворюється на могутню ранньосередньовічну державу, що стало результатом діяльності кількох поколінь київських князів, і насамперед – Володимира (980-1015) та Ярослава (1019-1054). Але саме за правління Ярослава Володимировича Київська держава стала поруч із провідними країнами Європи. У цей час Русь досягла найвищого міжнародного значення за всю свою історію. Тісні відносини підтримувалися з Польщею, Чехією, Угорщиною, Болгарією, Грузією, Вірменією, Волзькою Болгарією, Францією, Англією, Данією, Швецією, Норвегією та Візантією.

 

 І. Постать Ярослава Мудрого та його досягнення і значення діяльності

 

Це київський князь з династії Рюриковичів. Великий князь київський (1015-1018, 1019-1054). Князь Ростовський (988-1010) і новгородський (1010-1034). Другий син київського князя Володимира Святославича від полоцької княгині Рогніди [4]. У 988 р. за наказом батька став намісником у Ростові. Був одружений з Інгігерд, шведською принцесою [1].

Після смерті старшого брата Вишеслава його перевели до Новгорода. У 1014 р. намагався звільнитися з Києва, відмовився платити данину батькові (Володимир готував похід на Новгород, але помер 15 липня 1015 р.). Брав участь у міжусобній боротьбі за владу з братами, в якій загинули Борис, Гліб і Святослав. 1019 р. Розгромив київського князя Святополка під Альтою. У 1026 р. уклав угоду з братом Мстиславом, розділивши Руську землю по Дніпру; отримав Київ з Правобережжям, а Мстислав – Чернігів з Лівобережжям. Після смерті Мстислава (1036 р.) він став одноосібним правителем Русі. Він доклав багато зусиль для зміцнення держави. У 1036 р. розгромив і назавжди викинув печенігів з Києва.

На початку 1030-х років він підкорив Червенські міста та Белзьку волость у Польщі [4]. Він здійснив успішні походи проти ятвінгів і литовців [4]. Розширив межі середньовічного Києва, звівши «місто Ярослава», окрасою якого стали Золоті ворота та Софійський собор (1054 р.) [4]. Він започаткував укладення першого літописного збірника 1037-1039 рр. і першого письмового збірника законів – «Руської Правди». Мав велику родину, вступав у шлюбні стосунки з багатьма європейськими правителями. За численні реформи та досягнення, що позитивно вплинули на розвиток Русі, отримав прізвисько Ярослав Мудрий [6]. Помер у Вишгороді [2], похований у Софійському соборі [7].

У Православній Церкві його прославляють як вірного (тобто православного святого монархів). Ім’я хрещеного батька – Георгій (Юрій); також – Ярослав-Юрій Володимирович. У західній традиції – Ярослав І.

Для закріплення влади в державі та впорядкування правових і суспільних відносин громадян за правління Ярослава Мудрого було складено збірник законів, так звану Ярославову Правду, що становить найдавнішу частину законів російського права – Руська правда.

За Ярослава Мудрого в Київській державі відбулася національна еволюція: варязький вплив залишився лише в колі військової дружини, а державні діячі рекрутувалися переважно з місцевих людей, серед яких були: Вишата, Іван Творимирич, Костянтин, син с. Добриня та ін.

Київська Русь за Ярослава Мудрого була великою і могутньою державою в Європі, що досягла свого найвищого розвитку на той час. Щоб зберегти цілісність своєї держави, а водночас забезпечити права своїх синів, Ярослав запровадив систему наслідування (сеніорату), за якою старший брат Ізяслав отримав великокнязівський престол у Києві, Святослав – Чернігівська область, Муром і Тмуторокань, Всеволод – Переяславська область, Суздальська і Ростовська область, Ігор – Володимир Волинський, В’ячеслав – Смоленськ.

 

ІІ. Розвиток культури та духовності за правління Ярослава Мудрого

 

Одноосібне правління Ярослава призвело до припинення внутрішніх міжусобних конфліктів. Це був період спокою в Русі – майже всі війни велися за її межами і там, де це було вигідно державі.

До цього часу розвиток культури досяг видатних успіхів. Сам київський князь був великим книголюбом і прихильником просвітництва. При митрополії та великокнязівському дворі переписувалися й перекладалися книги, збиралися церковні та історичні твори. Тут були засновані бібліотеки і школи, а також при монастирях і храмах, князівських дворах.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!