Реферат “Театр корифеїв: передумови виникнення, склад трупи, репертуар”

ВСТУП

У 1882 р. за ініціативи М. Кропивницького виникла українська професійна трупа, до складу якої увійшли Марія Заньковецька, Олександра Вірина, а також три брати Тобілевичі – Микола Садовський (театральний псевдонім – від дівочого прізвища матерів), Іван Карпенко-Карий (від імені батька та прізвища улюбленого героя з Шевченкової драми «Назар Стодоля», Панас Саксаганський (ім’я від назви місцевої річки Саксагань) та їхня сестра Марія Садовська-Барілотті. Багато зусиль для зміцнення трупи, організації оркестру доклав Михайло Старицький.

«ТЕАТР КОРИФЕЇВ: ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ, СКЛАД ТРУПИ, РЕПЕРТУАР»

У 1882 році Марко Кропивницький створив у Єлисаветграді першу українську професійну трупу (Театр корифеїв). У 1883 році в Одесі трупа відкрила сезон п’єсою «Наталка Полтавка» І. Котляревського. До складу трупи увійшли:

• М. Заньковецька,
• Іван Карпенко-Карий,
• М. Садовський,
• П. Саксаганський,
• Марія Садовська-Барілотті.

Багато сил театру також віддав драматург М. Старицький.

Іван Карпенко-Карий, найвеличніший діяч театральної культури, сміливо наполягав на реалістичній драмі та комедії, долаючи мелодраму та етнографію. Він враховував емоційний вплив музики на аудиторію, але не був згоден з тим, щоб виступи перетворювалися на звичайну розвагу без вищих ідей. Як драматург, Марко Кропивницький, засновник Українського театру, талановитий режисер і актор, працював на благо українського слова та культури.

Михайло Старицький зарекомендував себе як режисер найвищого класу. Він завжди хотів представити яскраве сценічне видовище. Під час його головування з 1883 по 1885 рік театр був пишно прикрашений, в ньому грали оркестр, хор, та, звісно, трупа. Панас Саксаганський хотів, щоб глядачі не тільки були в захваті від побаченого і почутого, але і задумалися над соціальними, моральними та етичними питаннями, піднятими в п’єсах.

Миколі Садовському не було рівних у його героїчному амплуа, і він завжди дбав про те, щоб збагатити свій репертуар п’єсами молодих українських драматургів, таких як Борис Грінченко, Любов Яновської та Олександр Олесь. Марія Заньковецька – актриса широкого діапазону, що високо піднесла українське сценічне мистецтво, а Марія Садовська-Барілотті виконувала народні пісні на високому професійному рівні.

Іван Франко писав: «Була створена театральна трупа, яку Україна не бачила ні до, ні після, і яка стала надзвичайно популярною не тільки в українських містах, але і в тих місцях, де публіка часто має можливість її побачити. Кращі актори зі світовим ім’ям, виступи українських артистів – це не дилетантські імпровізації, а результат сумлінного дослідження, просвітленого інтуїцією вищого таланту і глибоким знанням українського народу» [1].

Професійному театру в Україні довелося зіткнутися з великими труднощами. Продовжував діяти Емський указ 1876 року, який забороняв сценічні вистави українською мовою. Українські театральні трупи не мали права ставити п’єси іноземних авторів. Рівну кількість російськомовних вистав мали дати перед українськими виставами того самого вечора.

Для отримання повного тексту придбайте роботу!