Реферат “Теорія вільного виховання Марія Монтессорі”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

І. Концептуальні положення методу вільного виховання М. Монтесорі 

ІІ. Мета, завдання та зміст методу М. Монтесорі 

ІІІ. Вимоги до особистості педагога за методою М. Монтесорі 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИСКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Ідеї вільного виховання у своїй педагогіці Монтесорі підкреслила та розвила теорію вільного виховання, яка бурхливо розвивалась у той час багатьма її сучасниками. За її практичного використання потенційні здібності дитини розквітають, використовуючи спеціально розроблені навчальні матеріали, та ретельно підготоване середовище, приділяючи велику увагу незалежності дитини та її індивідуальним потребам.

Основа її ідей — це переконання, що, надаючи дитині відповідну освіту і необхідну свободу, забезпечуючи її потреби та виховуючи в ній впевненість у власних силах, любов до життя, повагу, у відповідь можна очікувати такого ж ставлення, а в майбутньому вона у повній мірі реалізує себе.

За основну мету Монтесорі обрала за допомогою ідей вільного виховання змінити традиційну підготовку дитини до життя, таким чином намагаючись зробитини прийдешні покоління людей більш гуманими та вільними. Монтессорі-культура міцно побудована на незалежності мислення і дій та повазі до себе, однолітків, викладачів, дорослих і світу навколо. Вважається, що, маючи впевненість і повагу, дитина виросте в дорослого, який досягне великих здобутків.

Марія Монтессорі пішла з життя у 1952 році, проте її ідеї продовжили хід по світу. В світі існують тисячі шкіл та дошкільних закладів, які продовжують працювати за системою Монтессорі. Інтерес до поширення ідей та досвіду М. Монтессорі в освітній галузі сприяв дослідженню її методичної системи. Вивченням педагогічної спадщини М. Монтессорі займалася значна кількість як вітчизняних, так і зарубіжних науковців.

Різноманітні бачення виховної системи італійського педагога М. Монтессopi, її педагогічна діяльність аналізується в широкому спектрі наукових публікацій вітчизняних вчених, педагогів (А. Андрушко, В. Горюнова, І. Дичківська, Б. Жебровський, В. Золотоверх, Н. Кравець, Т. Михальчук, Т. Мостова, Т. Поніманська, Н. Прибильська, О. Савченко, К. Стрюк).

 

І. Концептуальні положення методу вільного виховання М. Монтесорі

 

Методика Монтессорі є моделлю особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання. В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку. Впродовж усього життя Марія Монтессорі уважно спостерігала за дітьми. Вона зрозуміла, що все, що вони роблять, аж ніяк не випадкове.

Не випадково вони починають співати або вимагають, щоб іграшка лежала на певному місці. Монтессорі зробила висновок, що діти проходять певні етапи розвитку. З двох до чотирьох років — час порядку, дитина вимагає точного виконання всіх церемоній. Якщо батьки привчають її до порядку в цьому віці, то це залишається з нею на все життя [2].

Приблизно з 3,5 до 4,5 років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 дітям подобається читати. Тільки до шести років діти “убирають” у себе запахи, кольори, звуки. Яким покажуть їй світ дорослі в цьому віці, таким” вона його і сприйматиме на слух, на зір, на запах. У 5—6 років дитина виходить із власного світу і перетворюється на активного дослідника довкілля і людей. У неї розвивається здатність до абстракції. В дев’ять років діти починають почуватися вченими, їм самим хочеться пояснити світ. Чотири провідних положення характеризують сутність педагогічної теорії М. Монтесорі:

Схема №1 Чотири провідні положення характеризуючи медотіку виховання у «Будинках Дитини» М. Монтессорі [15, 6].

 

Звернення дитини до вчителя: “Допоможи мені це зробити самому” — девіз педагогіки Монтесорі. Феномен педагогіки Марії Монтесорі полягає в її вірі у природу дитини, в її прагненні виключити будь-який авторитарний тиск на людину, яка формується, в її орієнтації на ідеал вільної, самостійної, активної особистості.

Біологічною передумовою тут є ідея про те, що життя будь-якої людини є існуванням вільної активності, а, отже, дитина, яка розвивається, має природжену потребу в свободі і спонтанності. Виходячи з цього, Монтессорі відмовилася бачити сутність виховання у формуючому впливі на дитину, протиставивши йому проблему організації середовища, найбільш відповідного дитячим потребам, здібностям та інтересам. При цьому обов’язково враховувалися перспективи того, що Л. С. Виготський назвав “зоною найближчого розвитку”.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!