Реферат “Українські народні повір’я”

ЗМІСТ

 

Вступ

І. Календарні повір’я про відьом і чаклунів

ІІ. Українські повір’я про злих духів

Висновки

Список використаної літератури

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Не зважаючи на всю важливість народних вірувань, до недавнього часу ця тематика або залишалися поза увагою науковців, або ж описувався ними досить однобічно. В першу чергу це стосується ХХ ст., коли радянська тоталітарний режим ставився до вірувань як до пережиткових явищ культури. Зберегти традиції, приказки чи повір’я національного чи, іншими словами, ідентичного характеру є надважливою задачею кожного народу. Адже це збагачує творчість , духовність, культуру народу, а також допомагає йому зберегти пам’ять про своїх предків.

Так чи інакше, здавна існувала певна думка, що релігійні вірування – це не що інше, як прекрасне відображення у свідомості людей тих зовнішніх сил, які домінують у їхньому повсякденному житті. Актуальність даної роботи частково зумовлена відсутністю ретельних систематичних досліджень цього аспекту народної творчості, а частково – бажанням прояснити зв’язок між особливостями вірувань, повір’їв та забобонами українського народу.

Більше того, український фольклор, як і слов’янський фольклор загалом, не зберіг дохристиянських міфів, записаних про верховних богів та героїв – першопредків. Тому єдиним джерелом інформації є так звані нижчі міфи – складні уявлення про духів та інших загадкових персонажів, які у більшій мірі лягли в основу українських повір’їв..

Метою даної роботи є дослідити на основі джерел та науково-фахової літератури дослідити українські народні повір’я.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є українські повір’я.

Предмет дослідження. Предметом даного дослідження є основні аспекти та згадки українських повір’їв.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, основної частини (двох розділів), висновків, списку використаних джерел та літератури.

 

І. КАЛЕНДАРНІ ПОВІР’Я ПРО ВІДЬОМ І ЧАКЛУНІВ

 

Відьми – один із популярних образів народної демонології, ідеї та вірування якої досі досить поширені серед українців. На етнографічних землях України збереглося безліч повір’їв, давніх та сучасних, відомих та місцевих. Деякі їх частини справді виражені у контексті календарних ритуалів. У різних частинах досліджуваної території міфологічні персонажі відомі під такими іменами як відьма, чарівниця тощо. Подібним чином українці давали імена напівдемонічним чоловікам, яких підозрювали у небезпечному та шкідливому чаклунстві.

Відьми – це міфічний образ, що поєднує в собі два початки: людське та демонічне. Останнє виявляється тим, що відьми знають нечисті справи і мають надприродні знання та вміння, як здавна вважалося в Україні. Відьми не лише асоціюються зі злими силами, а й є їх носіями. Деякі люди вірять, що у відьом усередині щось нечисте. Будь-яка людина може стати жертвою зубоскальства, якого відьмам доводиться вдаватися регулярно. Наприклад, хтось образив її, хтось заздрить її успіху, випадкова зустріч тощо [2].

Зокрема, одержимість людей відьмами відбиває вірування, пов’язані з різдвяними та новорічними святами. В Україні вважалося, що саме в цей календарний період відьми особливо небезпечні, вони набувають здатності перероджуватися і завдавати людям всіляку шкоду. Лякати перехожих ночами, заходити в квартали і підкидати  або красти щось . Згідно з повір’ям, напередодні Різдва відьми люблять приходити в чужі будинки і брати щось у борг. Тому поява в будинку сторонньої жінки під час приготування різдвяної трапези вважається ознакою її чаклунства та зазіханням на економічний добробут сім’ї [3]. Як відомо, існували широко поширені повір’я про так звані збори відьом. Особливо просякнутий повір’ями Мавський Великдень, який припадає на четвер Світлого тижня.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!