Реферат “Виникнення і розвиток Києво-Могилянської академії (1615-1817)”

ВСТУП

 

Актуальність теми. Києво-Могилянська академія в 2020 році відзначила свій 405-ий ювілей. Її історія починається 15 жовтня 1615 р., коли заможна київська міщанка Галшка Гулевичівна віддала майно та землю на користь Київського Богоявленського братства. У 1817 р. в процесі освітніх реформ Академія була закрита, а через два роки на її місці постала Київська духовна академії, яка гідно продовжила традиції своєї попередниці щодо всебічного філософсько-гуманітарного підходу до навчального процесу.

Цей заклад був скасований з утвердженням радянської влади. Тривалий час місце юридичної складової в Києво-Могилянській та Київській духовній академії не висвітлювались у науці. Саме тому як ніколи актуальним та своєчасним є докладне вивчення ролі академії у зародженні та формуванні української освіти, науки та практики. Вивчення основних ідей, що продукувалися і викладалися в академії, а також впливу навчального закладу на юридичну практику слугуватиме поглибленню характеристики національних традицій національної науки, освіти та практики.

Дослідницький інтерес до проблеми посилюється й тим, що окремі питання зародження та розвитку освіти, науки і практики в Києво-Могилянській академії досі лише оглядово розглядалися в працях суто історичного або філософського характеру. Із загального масиву історіографічних джерел слід виокремити на сьогодні вже класичні праці з історії становлення та розвитку академії К. Губара [4; 5], А. Жуковського [6; 7] та інших.

Метою даного дослідження є з’ясування умов становлення та розвитку освіти у Києво-Могилянській академії у 1615-1817 роках.

 

І. ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ (1615-1817)»

 

Києво-Могилянська академія була заснована 15 жовтня 1615 р. За більше ніж триста років існування закладу цілком природно, що його науково-виховна та викладацька сфери реформувалися, покращувалися, поступово набираючи авторитету на освітянській ниві. Складний шлях від Київської братської школи до Академії був пройдений завдяки зусиллям професорів, вихованців та опікунів закладу. Можливість існувати та виборювати право називатись Академією залишила сліди в наукових працях тих часів [8].

Отож, роком заснування закладу вважається 1615 р., коли Київське Богоявленське братство на кошти знатної киянки Галшки Гулевичівни організувало школу за зразком і одночасно на противагу єзуїтським навчальним закладам. Першим керівником школи був один із засновників і меценатів Київського братства, перед тим – керівник Львівської братської школи, майбутній київський митрополит Йов Борецький. Іншим співзасновником братства та братської школи, викладачем школи був архімандрит Києво-Печерського монастиря Єлисей Плетенецький [6]. Підтримка православного духовенства і козацтва мала вирішальне значення для зміцнення позицій Київського братства і розвитку його шкіл. У 1620 році гетьман Петро Конашевич Сагайдачний разом з усім військом Запорізьким приєднався до Братства, став опікуном і покровителем братніх шкіл і спонсорував будівництво першої церкви Братського монастиря.

В 1632 р. братську школу було об’єднано з лаврською, опікуном об’єднаного навчального закладу Києво-Братської колеґії став Петро Могила, висвячений у наступному році на київського митрополита. В 1635 р. польський король Владислав IV Ваза санкціонував створення нової школи, але без права викладання богослов’я, тобто не надав статус вищого навчального закладу [7]. Петро Могила матеріально підтримував викладачів і малозабезпечених студентів, збудував першу бурсу, нове кам’яне приміщення для школи, відоме нині під назвою Трапезна. На честь свого покровителя Петра Могили Колеґія стала називатися Києво-Могилянською колеґією (академією), вперше – у грамоті польського короля Михайла Корибута Вишневецького 1670 р. Під цією назвою вона увійшла в історію.

Колегія (Академія) була загальноосвітньою національною школою. Водночас, завдяки зусиллям свого покровителя Петра Могили, він незабаром перетворився на заклад європейського типу. У ньому викладалися наукові курси, типові для західноєвропейських університетів. Предмети викладались науковою латинню, – мовою освіти і науки в Європі [5]. На кошти Петра Могили студенти Колеґії продовжували навчання в університетах Західної Європи. Незабаром заклад уже сам готував викладачів, державних діячів, високоосвічених богословів. Петро Могила за свого життя не встиг добитися для Колеґії офіційного статусу вищої школи.

Також Академію називали Могилянсько-Заборовською на честь її вихованця, київського митрополита Рафаїла Заборовського. Він збудував Велику бурсу, яку називали студентським домом, утримував найбідніших студентів і надавав їм стипендії для навчання за кордоном. Свої кошти та частину церковних прибутків митрополит спрямовував на поліпшення добробуту викладачів, передав Академії близько 200 власних книг. У 1734 р. він склав інструкцію «Академічні права для викладачів і студентів» [4; 5].

Повний курс навчання у закладі тривав 12 років. Усього в Академії було сім, пізніше вісім так званих ординарних класів: фара, інфіма, граматика, синтаксима, поетика, риторика, філософія та богослів’я. В перших чотирьох класах, що були, по суті, підготовчими, вивчалися мови: церковнослов’янська, грецька, руська (українська), латинська та польська, а також арифметика, геометрія, нотний спів і катехизис. Студенти в класах поетики та риторики вчилися складати канти й елегії, різноманітні промови. Всі вищі науки, починаючи з поетики, викладалися латинською мовою.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!