Реферат ” Визначення понять «норма», види норм. Основні підходи, що пояснюють ці феномени “

Зміст

Вступ

1. Визначення понять «норма», види норм

2. Основні підходи до визначення норми

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Нині в психології все ще не існує єдиного уявлення про норму. Одним з провідних джерел запозичень в психології є понятійний апарат медицини, зокрема психіатрії. У психіатрії поняття «норми» традиційно існує у вигляді дихотомії «норма-патологія».

Норма — встановлений еталон, стандарт для оцінки існуючих і створення нових об’єктів. Норми існують лише там, де є людські потреби і відповідно до мети. В природі, не включеної в людську діяльність, норм немає. Відповідає нормі і, отже, є нормальним лише той об’єкт, який служить досягнення не будь-якої, а лише благої мети, тобто об’єкт, включений у процес реалізації сенсу людського життя.

Кожна норма має свої показники та характеристики. Все те, що не відповідає показникам називається відхиленням від норми. У медицині, педагогіці, психології, соціології є свої показники, параметри, характеристики норми.

Уперше питання про норму виникло в тих областях психології, які мали справу з так званими пограничними явищами, такими як психопатії. На сьогодні Всесвітня Організація Охорони здоров’я (ВООЗ) пропонує наступне визначення норми: норма – етичний стандарт, модель поведінки, що розглядається як бажана, прийнятна і типова для тієї або іншої культури.

 

1. Визначення понять «норма», види норм

 

Н.Є. Бачерикова дає таке визначення: «Психічна норма є індивідуальною динамічною сукупністю психічних властивостей конкретної людини, що дозволяє їй адекватно своєму віку, статі і соціальному положенню пізнавати навколишню дійсність, адаптуватися до неї і виконувати свої біологічні і соціальні функції відповідно до особистих і громадських потреб, які виникають.

Види норми:

• предметна норма– знання, уміння і дії, необхідні учневі для оволодіння предметним змістом програми (відбивається в стандартах освіти);
• соціально-вікова норма– показники інтелектуального і особистісного розвитку (психологічні новоутворення), які повинні скластися до кінця певного вікового етапу;
• індивідуальна норма– проявляється в індивідуальних особливостях розвитку і саморозвитку дитини.

Проблема норми і її варіантів включає такі питання, як норма реакції (моторної, сенсорної), норма когнітивних функцій (сприйняття, пам’яті, мислення тощо), норма регуляції, емоційна норма тощо. Сюди ж відносяться питання статевих і вікових відмінностей.

Поняття «аномалія» в перекладі з грецької означає відхилення від норми, від загальної закономірності, неправильність в розвитку. Питання про аномалії в розвитку психічних процесів, в поведінці людини може розглядатися тільки в контексті знань про нормальні параметри цих процесів і поведінки. Аномалія є таким відхиленням від середньої величини, яке здатне порушити баланс, але яке не переходить межі патології, патологія – крайня протилежність норми, яка може характеризуватися як деяке виродження. Запропоноване формулювання вимагає врахування трьох методологічних чинників.

По-перше, відхилення від норми повинно носити кількісний і якісний характер. Якісний стан виражається в системі кількісних характеристик. Якщо одиниці кількості такі об’ємні, що не можуть знаходитися у рамках цієї якості, то якісні характеристики змінюються.

По-друге, незначні відхилення від норми допустимі. Наприклад, грецький ідеал – гармонія тіла, розуму і духу – може виражатися у більшій або меншій рельєфності м’язів, більшому або меншому розумово-духовному потенціалі. Але якщо один з компонентів спотворений, то буде спотворено якість, що не відповідає ідеалу. Таке відхилення слід вважати таким істотним, що можна говорити про патологію на відміну від відхилення несуттєвого, здатного привести до аномалії.

По-третє, відхилення від норми не повинно переходити меж патології. Якщо це сталося, то таке положення набуває статус якісно протилежного стану, тобто антипода норми.

З поняттям психічної норми тісно пов’язано поняття психічного здоров’я, оскільки за внутрішньою логікою психічна норма припускає і наявність психічного здоров’я, тобто відсутність чітко визначного психічного розладу, наявність певного функціонального резерву організму, що дозволяє людині долати психосоціальні стреси і екстремальні ситуації».

 

2. Основні підходи до визначення норми

 

У сучасній науці виділяють декілька підходів до розуміння норми.

Статистичний підхід. Найпоширенішим для багатьох психологів і психіатрів є розуміння норми як чогось середнього, сталого, такого, що не виділяється з маси, як найбільш пристосованого, адаптованого до довкілля. Як правило, чим рідше зустрічається та або інша форма поведінки, тим більше вірогідність, що її сприйматимуть як аномальну. Бути нормальним означає бути, як всі, відповідати усередненому стандарту (середньостатистичному нормативу) оцінки можливостей людини.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!