Реферат ” Запорізька Січ, її військово-адміністративний устрій та право “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ВІЙСЬКОВО-АДМІНІСТРАТИВНИЙ УСТРІЙ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ

1.1. Особливості адміністративного устрою на Січі

1.2. Козацьке самоврядування

РОЗДІЛ 2. ПРАВО І СУДОЧИНСТВО У ЗАПОРІЗЬКІЙ СІЧІ

2.1. Право Запорізької Січі

2.2. Судова діяльність в Запорізькій Січі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Давно відомо, що козацтву та Запорозькій Січі належить особливе місце в історії України XVI–XVIII ст. і в історичній пам’яті українського народу. Воно визначається тим, що в часи пробудження українського народу та виборювання ним свободи й непідлеглості козацтво виступало провідною силою визвольних змагань, навколо якої згуртувалися інші верстви населення.

Особливе значення для розвитку українського права мало формування звичаєвого права в житті тих українських селян, які тікали від панського гніту на віддалені від властей простору середнього і нижнього Піддніпровья, Лівобережжя і називали себе козаками. Виникло навіть нове поняття – «козацьке право» сукупність правових звичаїв, більшість з яких склалася в Запорізкій Січі. Звичайне право запорізьких козаків залишається мало дослідженим.

На Запорізькій Січі не визнавалися тодішні офіційні джерела права – ні норми польських Судебника, ні литовських статутів, ні пункти. Власних письмових зведень законів також не існувало – на Січі керувалися “древніми військовими звичаями, словесним правом і здоровим глуздом”.

Відомо, що саме Запорізька Січ постає родоначальником української державності, отже дуже важливим є питання військово-адміністративного устрою на Запоріжжі. Саме цю тему і розкрито у навчально-дослідному завданні. Актуальність теми ніколи не вичерпає себе, бо кожна освічена людина має знати, звідки бере витоки її держава.

Метою даної роботи є опис, дослідження військово-адміністративний устрій та право Запорізької Січі.

Для досягнення мети в роботі вирішуються наступні завдання:

• Охарактеризувати військово-адміністративний устрій Запорізької Січі;
• Визначити особливості адміністративного устрою;
• Охарактеризувати право запорізьких козаків;
• Визначити принципи судочинства і судову діяльність в Запорізькій Січі.

Предмет дослідження – військово-адміністративний устрій Запорізької Січі.

У процесі розроблення проблеми використовувалися порівняльно – ретроспективний, формально – логічний, системного підходу, порівняльно – правовий та інші методи дослідження.

 

РОЗДІЛ 1. ВІЙСЬКОВО-АДМІНІСТРАТИВНИЙ УСТРІЙ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ

1.1. Особливості адміністративного устрою на Січі

 

Запоріжжя стало зародком нової української державності. Козаки створили органи влади, які поступово зосереджувалися в руках козацької адміністративної та судової влади. Остання поширювалась як на козаків, так і на тих людей, що мешкали за межами Запоріжжя в укріпленнях – “паланках”. Кіш очолював виборний кошовий отаман. Йому допомагали виборний суддя, писар, обозний, осавул, хорунжий. Найважливіші питання військового та політичного характеру розглядалися на засіданнях Військової ради. Згідно із звичаєвим правом на них міг бути при сутнім будь-який козак. Збиралася Військова рада тоді коли для вирішення того чи іншого питання потрібна була воля всього товариства, але два рази на рік – 1 січня і 1 жовтня – вона збиралася обов’язково.

Існували також ради на рівні куренів, які звали “сходками”, і вони збиралися для вирішення питань місцевого значення. Для таких же цілей скликали і сходки в паланках.

Підкреслимо такий факт: на Запорізькій Січі державна система народилася з військової організації, тому державні органи, адміністративно-територіальна система, посади були як військовими одиницями, так і державними. Кошовий отаман (гетьман), військовий суддя і військовий писар складали так звану військову старшину. Вони обиралися Військовою радою щорічно 1 січня. В мирний час військова старшина виконувала адміністративні та судові функції, а під час військових походів очолювала Запорізьке Військо, передаючи свої повноваження наказній старшині.

Кошовий отаман (гетьман) зосереджував у своїх руках вищу військову, адміністративну і судову владу. Його влада не була абсолютною: він звітував перед Військовою радою, його повноваження обмежувалися річним терміном перебування на посаді. Військовий суддя був другою службовою особою на Запоріжжі. Він здійснював суд над козаками і призначав начальника артилерії.

Військовий писар завідував канцелярією і вів всі письмові справи Запоріжжя. Військовий осавул слідкував за дотриманням козаками порядку в Січі, відав охороною кордонів, заготівлею продовольства для війська тощо.

Під кінець XVI ст. на Запоріжжі вже існувало військ зі стрункою організацією. Очолював його кошовий отаман (пізніше – гетьман). Основною військовою одиницею був полк з 500 мушкетів. Полк поділявся на сотні, а ті в свою чергу – на десятки. Посади кошового отамана (гетьмана), полковника, сотника, отамана, який командував десятком (пізніше – курінного отамана), були виборними. У своїх грамотах і листах вони титулували себе “Військом Запорізьким”. Основну його частину складала піхота. Військо мало гармати. Рядовий козак був озброєний мушкетом, пістолетом, шаблею, ножем, списом, іноді використовувався лук і стріли.

Чисельність Запорізького війська не була сталою. На кінець XVI ст. воно нараховувало близько 15 тис. козаків. Січ мала також свій флот, який складався з великих човнів – чайок або байдаків. Військо Запорізьке мало свою печать – герб із зображенням козака з рушницею на плечі, з шаблею та списом, застромленим у землю поруч з постаттю козака. Січова корогва (прапор) була червоного (малинового) кольору: на лицьовому боці був зображений в білий колір св. Архангел Михайло, а на зворотному – білий хрест, оточений небесними світилами.

На початку Визвольної війни вищим органом влади була Військова рада Війська Запорізького. До компетенції Військової ради входило вирішення найважливіших державних питань як воєнних, так і політичних: вона вибирала гетьмана і генеральний уряд і мала право їхнього усунення, вирішувала всі питання зовнішньої політики, відсилала посольства, приймала послів, здійснювала правосуддя. Право на участь в ній мали всі козаки.

Починаючи з 1649 р. Військова рада скликалася рідко. Є відомості про одну раду в 1650 р., дві – в 1651 р., декілька – в 1653 р. і ще одну (останню) в січні 1654 р. – в Переяславі.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!