Реферат ” Житєва та наукова психологія “

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Відмінності наукових і життєвих психологічних знань 3

ІІ. Форми співробітництва наукової і життєвої психології у реальному житті і діяльності 6

ІІІ. Значення наукової психології в житті людини і суспільства 9

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Ті знання психології, які ми набуваємо протягом свого життя, називають «донауковими» або «життєвими». У цьому сенсі кожна людина має певний запас психологічних знань. З дитячого віку кожен може визначити за виразом обличчя, жестам, голосу, диханню емоційний стан іншої людини. Нерідко можна почути: «Ось який він хороший психолог, він відразу зрозумів, що це за людина». У даному випадку поняття «психологія» вживається в повсякденному, життєвому сенсі. Психологом називають людину, яка може багато відчути і зрозуміти в інших людях.

Наукова психологія, на відміну від життєвої, вивчає психологічні процеси. Але не можна сказати, що вона до кінця пізнала людину. Іноді з людьми відбувається щось незрозуміле, що не уміщається в рамки відомого. Це не означає, що ми маємо справу з явищами надприродними. Просто психологічна наука поки не може їх пояснити. Такі явища називають психічними феноменами.
Великий інтерес викликають феномени, пов’язані з незвичайними здібностями людей, що володіють знаннями, які неможливо отримати яким-небудь природним шляхом. Наприклад, вони можуть читати думки іншої людини. Читання думок іншої людини (Не здогадка, а саме читання) називається телепатією. Незважаючи на численні дослідження і досліди, які доводять існування телепатії і демонструють телепатичні здібності, багато вчених сумніваються і стверджують, що експерименти проводилися неправильно. Коло явищ, що вивчаються психологією, величезний. Одні явища досить добре описані і досліджені, а інші лише зафіксовані.

Отже, є дві різних галузі психологічного знання – наукова й життєва, повсякденна психологія. Якщо наукова психологія виникла порівняно недавно, то життєве психологічне знання завжди було включено в різні види людської практики. Для того щоб зрозуміти загальну характеристику психології як спеціальної наукової дисципліни, її зручно порівняти з життєвою психологією, показати їхні розходження й взаємозв’язки.

 

І. Відмінності наукових і життєвих психологічних знань

 

Будь-яка наука має в якості своєї основи деякий життєвий, емпіричний досвід людей. Наприклад, фізика спирається на придбані нами в повсякденному житті знання про рух і падінні тіл, про тертя і інерцію, про світло, про звук, теплоту та багато іншого.

Але інакше справа з психологією. У кожного з нас є запас життєвих психологічних знань. Є навіть видатні життєві психологи. Це, звичайно, великі письменники, а також деякі (хоча й не всі) представники професій, які передбачають постійне спілкування з людьми: педагоги, лікарі, священнослужителі та ін. Але й звичайна людина може користуватися певними психологічними знаннями. Про це можна судити з того, що кожна людина в якійсь мірі може зрозуміти іншого, вплинути на його поведінку, передбачити його вчинки, врахувати його індивідуальні особливості, допомогти йому і т. д.

Давайте замислимося над питанням: чим же відрізняються життєві психологічні знання від наукових?

Перше: життєві психологічні знання, конкретні; вони приурочені до конкретних ситуацій, конкретним людям, конкретним завданням. Кажуть, офіціанти і водії таксі – теж хороші психологи. Але в якому сенсі, для вирішення яких завдань? Як ми знаємо, часто – досить прагматичних. Також конкретні прагматичні завдання вирішує дитина, ведучи себе одним чином з матір’ю, іншим – з батьком, і знову зовсім інакше – з бабусею. У кожному конкретному випадку вона точно знає, як треба поводитися, щоб домогтися бажаної мети. Але навряд чи ми можемо очікувати від неї такої ж проникливості щодо чужих бабусі чи мами. Отже, життєві психологічні знання характеризуються конкретністю, обмеженістю задач, ситуацій та осіб, на які вони поширюються [5].

Наукова психологія, як і всяка наука, прагне до узагальнень. Для цього вона використовує наукові поняття. Опрацювання понять – одна з найважливіших функцій науки. У наукових поняттях відображаються найбільш істотні властивості предметів і явищ, загальні зв’язки і співвідношення.

Наукові поняття чітко визначаються, співвідносяться один з одним, зв’язуються в закони. Наприклад, у фізиці завдяки введенню поняття сили І. Ньютону вдалося описати за допомогою трьох законів механіки тисячі різних конкретних випадків руху та механічної взаємодії тіл.

Те ж відбувається і в психології. Можна дуже довго описувати людину, перераховуючи в життєвих термінах його якості, риси характеру, вчинки, відносини з іншими людьми. Наукова ж психологія шукає і знаходить такі узагальнюючі поняття, які не тільки економізують опис, але й за конгломератом частковостей дозволяють побачити загальні тенденції та закономірності розвитку особистості та її індивідуальні особливості. Потрібно відзначити одну особливість наукових психологічних понять: вони часто збігаються з життєвими за своєю зовнішньою формою, тобто просто кажучи, виражаються тими ж словами. Однак внутрішній зміст, значення цих слів, як правило, різні. Життєві терміни зазвичай більш розпливчасті і багатозначні.

Друга відмінність життєвих психологічних знань полягає в тому, що вони носять інтуїтивний характер. Це пов’язано з особливим способом їх отримання: вони отримуються шляхом практичних спроб і прикладання.

Подібний спосіб особливо виразно видно у дітей у них гарна психологічна інтуїція. А як вона досягається? Шляхом щоденних і навіть щомісячних випробувань, яким вони піддають дорослих і про які останні не завжди здогадуються. І ось в ході цих випробувань діти виявляють, з кого можна «Вити мотузки», а з кого неможна.

Часто вчителі і тренери знаходять ефективні способи виховання, навчання, тренування, йдучи тим же шляхом: експериментуючи і пильно помічаючи найменші позитивні результати, тобто у певному сенсі «йдучи навпомацки». Нерідко вони звертаються до психологів з проханням пояснити психологічний сенс знайдених ними прийомів [4].

На відміну від цього наукові психологічні знання раціональні і цілком усвідомлені. Звичайний шлях полягає у висуванні словесно сформульованих гіпотез і перевірці логічних витікаючих з них наслідків.

Третя відмінність полягає в способах передачі знань і навіть у самій можливості їх передачі. У сфері практичної психології така можливість дуже обмежена. Це безпосередньо випливає з їх двох попередніх особливостей життєвого психологічного досвіду – його конкретного і інтуїтивного характеру. Глибокий психолог Ф. М. Достоєвський висловив свою інтуїцію в написаних ним творах, ми їх всі прочитали – стали ми після цього настільки ж проникливими психологами? Чи передається життєвий досвід від старшого покоління до молодшого? Як правило, з великими труднощами і в дуже незначній мірі. Вічна проблема «батьків і дітей» полягає саме в тому, що діти не можуть і навіть не хочуть переймати досвід батьків. Кожному новому поколінню, кожній молодій людині доводиться самому «набивати шишки» для придбання цього досвіду.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!