Реферат “Зміст та історично – правове значення Акта проголошення незалежності України 1991 року”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

І. Мотиви (передумови) проголошення незалежності України

ІІ. Акт проголошення незалежності України 1991

ІІІ. Історичне значення проголошення незалежності України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність цієї теми не можна переоцінити, вона полягає в тому, що проблема здобуття незалежності – це вічна проблема. Шлях до утворення незалежної і суверенної держави Україна був дуже тернистим. Ще в далекому минулому український народ прагнув ні від кого не залежати: боровся за свою свободу, незалежність і визнання у світі.

За часів Київської Русі слов’яни мали свою державу, свого правителя, мову (старослов’янську), християнську віру; відбивалися від нападників і знали за що боролися і що захищали. Пізніше козаки боролися за незалежність і створення своєї держави, проти кріпацтва і неволі, проти насадження чужої віри і мови. Ще пізніше, на початку XX століття, українці, шляхом революції проголосили Українську Народну Республіку, але тоді Росія не давала повної автономії Україні. Отже, майже протягом всієї історії український народ прагнув до незалежності, і ось він здобув цю довгоочікувану незалежність.

Якщо уявити, що країна – це дім, то Україна все ще в процесі будівництва. Є міцний фундамент – століття боротьби за можливість жити в єдиній і незалежній країні. Є стіни – Конституція і законодавство, що дають можливість людям мати свободу і захист своїх прав, а також обов’язки, виконання яких зробить буття у спільному просторі безпечним і комфортним. Є дах – визнання незалежності і суверенітету України іншими країнами та членство України у міжнародних організаціях.

Однак поки не все добре всередині цього будинку: основні комунікації є, але все інше не доведене до ладу, не обладнане зручно, не оформлене естетично, не прибране. Та й не всі з тих, хто живе у цьому великому спільному домі, цінують його і готові докладати зусиль для його розбудови. А ще є сусід, який хоче відібрати цей дім, а його головних оборонців і будівничих знищити.

Мета дослідження полягає в ретельному вивченні та аналізі змісту та історично-правового значення Акта проголошення незалежності України 1991 року.

 

І. Мотиви (передумови) проголошення незалежності України

 

Мотивом проголошення незалежності було бажання унезалежнитись від метрополії, в якій стався заколот та убезпечити себе від можливих його наслідків провалу заколоту, адже незалежність була проголошена тоді, коли імперія фактично розпалась, а заколотники були вже ув‘язнені.

Але ні мотив проголошення незалежності, ні фактичний розпад імперії не були достатніми підставами для легітимації новоствореної держави, бо:

1. Україна не успадковувала попередні форми незалежної української держави, тобто вона не спиралась на історичне право українського народу.
2. Незалежність проголошена зі страху перед небезпекою, а не з волі до державної незалежності.
3. Депутати видали Акт не посилаючись на волю народу.
4. За п’ять місяців до проголошення незалежності та сама Верховна Рада, i в тому самому складі провела референдум (17 березня 1991 року) про збереження СССР, що говорить про нещирість її намірів.

Підставами проголошення незалежності України Акт від 24 серпня 1991 року називає:

1. тисячолітню традицію державотворення в Україні;
2. право на самовизначення, що передбачене відповідними актами ООН;
3. Декларацію про державний суверенітет України.

Депутати Верховної Ради легітимізувати себе не через довіру народу, якої вони вочевидь не могли мати, а через спекуляцію на геополітичних інтересах інших держав. Акт незалежності взагалі не згадує про наш народ [4].

Депутати цим Актом проголосили: «Віднині на території України мають чинність виключно Конституція i закони України». Слово «віднині» означає, що конституція і закони вже є. Чиї? Очевидно, що УРСР. А оскільки зберігає чинність колоніальна конституція, то зберігається й колоніальний режим. Незалежність в цьому разі означає, що колоніальний режим став внутрішнім.

Акт проголошення незалежності не має положення про правонаступництво держави. Власне, його й не могло бути. Адже успадковувати попередні форми державних утворень українського народу Верховна Рада не могла, бо, якщо вірити результатам березневого референдуму, «український народ» зрікся свого історичного права.

Верховна Рада Законом про правонаступництво України від 12 вересня 1991 року встановила (стаття 1 Закону): «З моменту проголошення незалежності України найвищим органом державної влади є Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради Української РСР. До ухвалення нової Конституції України на території України діє Конституція (Основний Закон) Української РСР».

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!