“Розвиток зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку засобами арттерапії”

УДК 376:81’233-048.25-053.4

ПІБ

кандидат педагогічних наук, доцент

Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка

ПІБ

магістрантка спеціальності

016 Спеціальна освіта (Логопедія)

Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка

 

РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ АРТТЕРАПІЇ

 

У статті розглядаються наукові погляди щодо методів та підходів до розвитку зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку методами арттерапії. Запропоновано методики та вправи для розвитку зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку засобами арттерапії.

Ключові слова: мовлення, старший дошкільний вік, арттерапія, розвивальна програма.

 

Постановка проблеми. Одним із головних завдань виховання й навчання дітей старшого дошкільного віку є розвиток зв’язного мовлення, адже дитина має навчитися будувати розповідь, тобто вміти описувати предмети, детально й захопливо розповідати про ту чи іншу подію чи явище. Сьогодні проблема розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку є надто актуальною, через тенденцію зростання кількості дітей, що мають порушення мовленнєвого розвитку. Арт-терапія – це один із напрямків терапії мистецтвом або терапії через творче самовираження. Зміст арт-терапії можна підібрати для будь-якого дошкільника, тобто у цієї методики багато напрямків. Практично кожна дитина може взяти участь в арт-терапевтичній роботі, яка не вимагає від неї якихось здібностей до того чи іншого виду мистецтва. Саме завдяки методам арттерапії є межливим вдосконалення зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних вчених внесок у розробку проблеми розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку було зроблено Ю. В. Богарчуком [1], В. А. Костенком [2] та багатьма іншими. Останнім часом у пошуках дієвих методів і прийомів для допомоги дітям із загальним недорозвиненням мовлення науковці все більше уваги присвячують дослідженню технолгії арт-терапії як ефективного корекційно-розвивального засобу (О. В. Ладижинська [3], Т. Л. Мірошніченко та інші).

Мета статті – вивчення ефективності методів арттерапії у процесі роботи над розвитком зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку.

 

Виклад основного матеріалу дослідження. Високий рівень мовленнєвого розвитку є одним із головних критеріїв високорозвинутої мовної особистості, адже її інтелект реалізується в мовленні. Мовлення людини демонструє розвиток логічного мислення, розвинену інтуїцію, уяву, пам’ять і систему моральних цінностей. Термін «зв’яне мовлення» розглядається як міжпредметне поняття, що полягає в умінні висловлювати свої думки, використовуючи необхідні мовні засоби відповідно до мети мовлення. Зв’язним називають мовлення, яке організовується за законами логіки, граматики, композиції й являє собою єдине ціле.

Як відомо, Н. В. Погрібняк наводить таке визначення зв’язного мовлення: «Зв’язне мовлення – це відрізок мовлення, що має значну протяжність й членовується на більш-менш (завершені) самостійні частини» [5]). В. А. Костенко, даючи визначення поняттю «зв’язного мовлення», зауважує, що в межах психолінгвістичного підходу зв’язне мовлення розглядається як складна ієрархічно організована мовленнєво-мисленнєва діяльність, продуктом якої є текст, що виступає в діалектичній єдності двох планів: внутрішнього, предметно-смислового, і зовнішнього, формально-мовного [2, с. 175].

У свою чергу, Ю. В. Богачук акцентує увагу на тому, що одним із найважливіших завдань логопедичної роботи є формування зв’язного монологічного мовлення. На думку дослідника, своєчасний й цілеспрямований логопедичний вплив, використання сучасних технологій дозволить розвивати у дітей пізнавальні, творчі здібності, усі сторони психічної діяльності, що, у свою чергу, забезпечить їх успішне навчання й соціалізацію [1, с. 29].

Арт-терапія є напрямком у психотерапії та психологічній корекції, заснованим на застосуванні в терапії мистецтва й творчості. Метод арт-терапії в корекційній роботі дозволяє отримати позитивні результати, адже він забезпечує ефективне емоційне реагування та полегшує процес комунікації для замкнених, сором’язливих або слабо орієнтованих на спілкування дітей з обмеженими можливостями здоров’я. Мета арт-терапії не створювати об’єкти мистецтва, а працювати із власним Я, з внутрішнім світом людини. Вона фокусується не на результаті, а на процесі. Ось чому не обов’язково мати творчі навички, щоб вдатися до арт-терапії або стати педагогом-психологом, що впроваджує цю техніку у свою роботу. [3, с. 85]. Основні методами арт-терапевтичного розвитку зв’язного мовлення показано у таблиці 1.

Таблиця 1. Основні методи арт-терапевтичного розвитку зв’язного мовлення

Арт-терапія – цінний інструмент при наданні психологічної допомоги дітям з різноманітними емоційними й поведінковими розладами, що мають порушення в розвитку. Із дитиною набагато легше встановити контакт через ігри та малюнки. Арт-терапію можна застосовувати навіть з дітьми або дорослими, які не здатні до мовного спілкування, – з тими, у кого наявні вроджені захворювання, органічні ураження мозку тощо [4, с. 27].

Діти з порушеннями мовлення мають труднощі в словесному описі власних переживань. Символічне мовлення малюнка дозволяє дитині висловити свої емоції, по-новому осмислити ситуацію і завдяки цьому проявити себе й більше дізнатися про себе й інших людей.

Практично кожна дитина може брати участь в арт-терапевтичній роботі, яка не вимагає від неї якихось особливих творчих здібностей. Крім того, продукти мистецтва є об’єктивним свідченням настроїв і думок дошкільника, що дозволяє використовувати їх як діагностику. Арт-терапія дає можливість пізнавати себе і навколишній світ. У більшості випадків арт-терапевтична робота викликає у дітей позитивні емоції, допомагає подолати пасивність й відсутність ініціативи, сформувати більш активну життєву позицію. «Побічним» продуктом терапії мистецтвом є задоволення, що виникає в результаті виявлення прихованих умінь та їх розвиток.

Зважаючи на практичність арттерапії, у нашій роботі ми застосовували практичні аспекти розвитку звʼязного мовлення дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мови ІІІ рівня засобами арттерапії. Експериментальне дослідження проводилося в логопедичній старшій групі закладу дошкільної освіти. В експерименті взяло участь 12 дітей п’яти років (5 дівчаток і 7 хлопчиків). Діти, що брали участь в експерименті, за результатами виписок мали висновок логопеда – загальним недорозвиненням мови III рівня.

Метою констатуючого експерименту було дослідження рівня сформованості розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку з загальним недорозвиненням мови III рівня. Завдання, що були поставлені перед початком експерименту: провести констатуючий експеримент та виявити й систематизувати наявні порушення зв’язного мовлення дітей експериментальної групи.

У перебігу експерименту використовувалося декілька завдань.

Завдання 1. Переказ тексту знайомої казки. Текст твору дітям прочитувався двічі; перед повторним читанням дітям давалася настанова на складання переказу. При аналізі висловлювань особлива увага зверталася на повноту передачі змісту тексту, наявність смислових пропусків, а також наявність синтаксичного й смислових зв’язків між реченнями, частинами тексту тощо.

Завдвння 2. Складання оповідання за серією сюжетних картинок. Для цього використовувалися серії картинок із детально представленим сюжетом. Перед дитиною в правильній послідовності розкладали картинки й давали час уважно їх роздивитися. Перед складанням оповідання за кожною картинкою було зроблено аналіз із поясненням значення окремих деталей зображеного. За допомогою навідних питань, за умови відчуття труднощів дитиною також застосовувалися жестові вказівки на необхідну картинку або конкретну деталь. Поряд із загальними критеріями оцінки бралися до уваги показники, які визначаються специфікою цього виду висловлювання: відповідність смислового змісту оповідання зображеному на картинках.

Завдання 3. Складання тексту-опису. Дитині було запропоновано протягом декількох хвилин уважно розглянути казкових героїв, зображених на картинці, а а потім скласти про неї оповідання за поданим планом у питальній формі: «Розкажи про цього казкового героя: як його називають в казці, який він за розміром, назви основні частини тіла, опиши їх; із чого він зроблений, в що одягнений, що на голові, опиши зачіску, волосся тощо».

Завдання 4. Продовження оповідання за поданим початком (з використанням картинки). Дитині показували картинку, на якій зображено головний епізод сюжетної дії оповідання. Після розбору змісту зображеного на картинці, дітям двічі прочитувався текст незавершеного оповідання, після чого пропонувалося придумати його продовження.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!