“Самореалізація та самоздійснення в житті людини : взаємозв’язок та фактори впливу”

УДК 616.711-002-084:615.8

ПІБ

кандидат юридичних наук, доцент кафедри

теорії та методики фізичного виховання

Українського гуманітарного інституту, м. Буча

ПІБ

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри теорії та методики фізичного виховання

Українського гуманітарного інституту, м. Буча

ПІБ

студентка спеціальності «Реабілітація та масаж»

кафедри теорії та методики фізичного виховання

Українського гуманітарного інституту, м. Буча

 

САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ТА САМОЗДІЙСНЕННЯ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ : ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТА ФАКТОРИ ВПЛИВУ

 

Анотація. Висвітлено поняття самореалізації особистості у контексті проблеми формування особистості, здатної до соціального розвитку. Проаналізовано якості людини, які сприяють самореалізації у житті та професійній діяльності, зокрема розкрито питання, пов’язані з особливостями соціального розвитку особистості. Визначено основні підходи щодо вивчення феномену самореалізації та подано їх основні характеристики.

У роботі представлено теоретичний аналіз сутності і історії застосування терміну «самоздійснення особистості» та частково розкрита роль уваги у цьому процесі. Акцентовано увагу на тому, що аналіз життєвого шляху людини як послідовності життєвих подій, її виборів і рішень даватиме повне уявлення про спрямованість внутрішнього світу особистості, еволюцію її ціннісних орієнтацій.

Ключові слова: особистість, самореалізація, соціальний розвиток, ціль, мета, воля, потенціал, діяльність, реалізація. життєвий вибір, життєві смисли, самоздійснення особистості, ціннісні орієнтації.

 

SELF-REALIZATION AND SELF-ACTUAIZATION IN A PERSON’S LIFE: INTERRELATIONSHIP AND INFLUENCING FACTORS

 

Abstract. The concept of self-realization of an individual is considered in the context of the problem of forming an individual capable of social development. The qualities of a person that contribute to self-realization in life and professional activity are analyzed, in particular, issues related to the features of the social development of the individual are investigated. The main approaches to the study of the phenomenon of self-realization are defined and their main characteristics are given.

The work carried out a theoretical analysis of the concept of «personal self-realization» and its history of use, as well as partially revealed the role of attention in this process. Special attention is focused on the fact that the analysis of a person’s life path as a sequence of events, choices and decisions allows to get a complete picture of the orientation of the inner world of the individual and the evolution of his value orientations.

Key words: personality, self-realization, social development, goal, goal, will, potential, activity, realization. life choices, life meanings, self-fulfillment of the individual, value orientations.

Постановка проблеми. Кожній людині властиве первинне прагнення до самоздійснення, та самореалізації своїх життєвих планів та цілей, наявність та зміст яких і визначає напрямки та стратегії. Однак відсутність можливості задовольнити найсуттєвіші базові потреби, що характерна для сучасного соціуму, часто обмежує активність особистості саме вирішенням цих проблем, а не реалізацією власного самоздійснення.

Відтак актуальним дослідницьким завданням є виявлення специфічних характеристик, за вираженістю яких можна засвідчити самоздійснення людини, так званих ознак самоздійснення та самореалізації. Адже, не дивлячись на наявність досліджень феномену самоздійснення у межах соціально-гуманітарних наук, виявлення конкретних ознак самоздійснення характеризується високим ступенем нагальності в практичному плані, тож саме на цьому питанні зосередимось в даній роботі.

Мета статті полягає в тому, щоб проаналізувати та зрозуміти процеси самореалізації та самореалізації в житті людини, виявити їх взаємозв’язок і вплив на психологічний, соціальний та особистісний розвиток, а також визначити шляхи підтримки цих процесів для досягнення більшої гармонії та задоволення в житті.

Задачі дослідження.

1. Визначити психологічні аспекти самореалізації особистості;
2. Охарактеризувати життєвий вибір як творче самоздійснення особистості.

Аналіз наукових публікацій. Проблема життєвого самоздійснення людини є однією з найскладніших у науці. Філософія, акмеологія та культурологія звертаються до її вирішення. У психологічній літературі вона розглядається у контексті таких понять, як самореалізація (в тому числі в роботах А. Адлера, А. Маслоу, Г. В. Олпорта, К. Роджерса, К. О. Альбуханової-Славської, Ш. Бюлера, Г. С. Сковороди), а також у працях М. О. Бердяєва та С. К’єркегора.

Проблема самореалізації особистості упродовж тривалого історичного періоду є темою жвавих дискусій, а відтак досліджувався багатьма вченими И. Канта, Э. Фромма, В. Франкла, Г. Маркузе, Л. Когана, М. Бахтина, И. Фролова, Л. Хьелла, К. Хорни, Э. Эриксона, К. Роджерса, Г. Олпорта, Б. Ананьева та інших, які самореалізацію визначали як один з найважливіших чинників становлення особистості.

Проблема самореалізації особистості була темою активних дискусій протягом значної історичної періоду і вивчалася різними вченими, такими як Б. Ананьєв, М. Бахтін, Е. Еріксон, І. Кант, Л. Коган, Г. Маркузе, Г. Олпорт, К. Роджерс, В. Франкл, І. Фролов, Е. Фромм, К. Хорні, Л. Хьелл та інші. Вони розглядали самореалізацію як один з ключових факторів формування особистості.

Хоча А. Адлер не проводив конкретних досліджень самореалізації, він віддавав значну увагу питанням, що тісно пов’язані з цим концептом, таким як самовдосконалення, самореалізація та самоактуалізація. За психологічною точкою зору Ш. Бюлер, вроджене прагнення до самореалізації є головним фактором у розвитку особистості. Вона вивчала специфіку цього явища в різні вікові періоди. О. М. Корніяка зауважує, що самореалізація часто розглядається як постійний процес самовдосконалення або як досягнення життєвих цілей, які відображаються у реалізації життєвих проектів.

Багато дослідників пов’язують самореалізацію, самоактуалізацію та подібні концепти із працею. Наприклад, вважається, що самоактуалізація проявляється через виконання значущої роботи, як зазначав А. Маслоу. К. Ясперс вбачав самореалізацію у справі, яку людина робить. І. С. Кон стверджував, що самореалізація виявляється через працю, заняття та взаємодію з іншими.

Самореалізація не лише передбачає самовизначення, але й розширення своїх сталих можливостей, що називається «самотрансценденцією». За словами В. Франкла, «повнота людського життя визначається його трансцендентністю, тобто здатністю виходити за межі власного «я», а головне – в умінні знаходити нові смисли в конкретних справах і у всьому житті».

 

Виклад основного матеріалу дослідження. Розв’язання даної проблеми вимагає розкриття сутності явища самореалізації. Термін «самореалізація» спочатку з’явився у концепціях розвитку особистості, що базуються на гуманістичних принципах. Представники гуманістичної психології, такі як А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл і інші, розглядали прагнення до самоактуалізації, розгортання в часі вроджених індивідуальних потенціалів, що, по суті, становило суть самореалізації.

А. Маслоу глибоко проаналізував суть самореалізації, висловивши переконання, що самоактуалізація, означаючи бажання людини «стати тим, ким вона може стати», є важливою потребою, яка забезпечує повноцінний розвиток особистості. Він підкреслював, що задоволення цієї потреби сприяє постійній реалізації «потенційних можливостей, здібностей і талантів у виконанні своєї місії або покликання, як ще один спосіб пізнання і прийняття своєї внутрішньої природи, і як постійне прагнення до гармонії, інтеграції або внутрішньої злагоди особистості» [1, с. 49].

А. Маслоу вказує на те, що самореалізація означає процес, під час якого людина досягає свого максимального потенціалу. У вітчизняній психології терміни «самоактуалізація» і «самореалізація» використовуються як синоніми, однак їх різниця полягає у контексті існування особистості на внутрішньому (самоактуалізація) та зовнішньому (самореалізація) рівнях, а також у їх різній мотиваційній основі: самоактуалізація пов’язана з реалізацією «світу людини», тоді як самореалізація відображає опредметнення її сутнісних сил.

Згідно з точками зору дослідників, самореалізація є формою внутрішньої активності, що спрямована на усвідомлення людиною себе як суб’єкта діяльності. Цей процес сприяє продуктивному професійному становленню, розвитку і перетворенню фахівця у професіонала [2, с. 32]. Самореалізація також може бути визначена як процес виявлення сутнісних сил людини, які мають універсальний характер і наповнені конкретним історичним змістом; це усвідомлений та цілеспрямований процес, що розкриває сутнісні сили особистості у будь-якій практичній діяльності [3, с. 49].

Незважаючи на різноманіття визначень, запропонованих різними науковцями, самореалізацію можна сприймати як свідомий процес розвитку і виявлення основних сил людини, її творчих здібностей, навичок, потреб, мотивів та цінностей. Це процес, у якому людина здійснює самоствердження у своєму житті через власні зусилля, співпрацю з іншими, співтворчість, і відшукування власного шляху у світі, визначаючи свої цінності та знаходячи смисл свого життя в кожен момент існування.

У психологічних дослідженнях, спрямованих на аналіз самореалізації як загальнолюдської здатності до самовираження, вчені звертають особливу увагу на різноманітні аспекти цього явища. Вони виділяють у її структурі ряд психологічних складових (таких як мета, цінність, смисл, потреба, процес, креативність, результат і т. д.), кожна з яких має свій власний зміст і може бути об’єктом окремого дослідження як психологічний аспект проблеми самореалізації особистості. С. Максименко стверджує, що «самореалізація суб’єкта включає усвідомлення, вибір і реалізацію тих аспектів індивідуальності, які сприяють його самовираженню, реалізації його потенціалу, формуванню власної системи смислів, цінностей, мотивів, уявлень про себе, постановці цілей і визначенні шляхів їх досягнення, включаючи трансформацію себе» [4, с. 7].

Загальносформульовані описи самореалізації, які були представлені у дослідженні С. Максименка, дозволяють ідентифікувати ключові психологічні аспекти (такі як цільовий і ціннісний), які є важливими для становлення і розвитку продуктивної самореалізації.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!