Творча робота ” Психофізіологія. Що вивчає? Яке значення мають знання психофізіології для практичних психологів? “

Психофізіологія. Що вивчає? Яке значення мають знання психофізіології для практичних психологів?

Психофізіологія досліджує закономірності функціонування нервових механізмів психічної діяльності у двох аспектах. У першому вивчаються нервові механізми, що реалізують окремі психічні функції та процеси – відчуття, сприймання, увагу, мислення, мовлення, емоції, довільні дії тощо.

Другим предметом психофізіології є вища нервова діяльність мозку, що забезпечує цілісну психічну діяльність та поведінку особистості. В межах диференціальної психофізіології розглядається залежність індивідуально-психологічних особливостей діяльності та поведінки особистості від типологічних розбіжностей у роботі мозку.

Отже, психофізіологія як галузь знань забов’язана своїм походженням і назвою співіснуванню психології та фізіології. Основним поштовхом для її розвитку стало підвищення ролі практичної психології. Саме як прикладна галузь, вона отримала своє застосування під час вирішення таких практичних проблем, як вдосконалення умов праці, детекція прихованої інформації або підвищення самоконтролю через організацію штучного біологічного зворотного зв’язку

Психофізіологія – природно-наукова галузь психологічного знання, тому необхідно визначити її зв’язок з фізіологічною психологією; фізіологією вищої нервової діяльності; нейропсихологією. Найбільш близька до психофізіології – фізіологічна психологія, наука, що виникла в кінці XIX століття як розділ експериментальної психології.

Термін «фізіологічна психологія» був введений В. Вундтом для позначення психологічних досліджень, що запозичують методи і результати досліджень у фізіології людини. В даний час фізіологічна психологія розуміється як галузь психологічної науки, що вивчає фізіологічні механізми психічної діяльності від нижчих до вищих рівнів її організації.

Особливо слід обговорити співвідношення психофізіології і нейропсихології. Нейропсихологія – це галузь психологічної науки, що сформувалася на стику декількох дисциплін: психології, медицини (нейрохірургії, неврології), фізіології – і спрямована на вивчення мозкових механізмів вищих психічних функцій на матеріалі локальних уражень головного мозку. Теоретичною основою нейропсихології є теорія системної динамічної локалізації психічних процесів.

Сучасна нейропсихологія орієнтована на вивчення мозкової організації психічної діяльності не тільки в патології, але і в нормі. Коло досліджень нейропсихології розширилося – з’явилися такі напрями, як нейропсихологія індивідуальних відмінностей, вікова нейропсихологія. Слід вказати на співвідношення фізіології ВНД і психофізіології. Вища нервова діяльність (ВНД) – поняття, введене І.П. Павловим, протягом багатьох років ототожнювалося з поняттям «психічна діяльність». Фізіологія вищої нервової діяльності була фізіологією психічної діяльності, або психофізіологією.

Сучасна психофізіологія як наука про фізіологічні основи психічної діяльності і поведінки, є область знання, яка об’єднує фізіологічну психологію, фізіологію ВНД, «нормальну» нейропсихологію і системну психофізіологію. Узята в повному об’ємі своїх завдань психофізіологія включає три умовно самостійних частини: загальну, вікову і диференціальну психофізіологію. Кожна з них має власний предмет вивчення, завдання і методичні прийоми. Предмет загальної психофізіології – фізіологічні основи (корреляти, механізми, закономірності) психічної діяльності і поведінки людини. Загальна психофізіологія вивчає фізіологічні основи пізнавальних процесів, емоційно-потребову сферу людини і функціональні стани. Предмет вікової психофізіології – онтогенетичні зміни фізіологічних основ психічної діяльності людини.

Для отримання повного тексту придбайте роботу!