Курсова робота ” Державно-управлінські рішення у сфері соціального захисту населення “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ.

1.1 Поняття соціального захисту та його складові 

1.2 Соціальна політика як знаряддя реалізації системи соціального захисту населення.

РОЗДІЛ ІІ. УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ. 

2.1 SWOT-аналіз державно-управлінських рішень у сфері соціального захисту населення. 

2.2 Особливості соціального захисту сьогодення в Україні 

РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ. 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Соціальний захист населення стає актуальним саме в той час, коли країна чи суспільство переживають непрості періоди, тобто коли загострюються соціальні проблеми. Тоді ж проблема їх рішення залежить від управління державної соціальної політики. Власне система соціального захисту є сферою збереження важливих прав та інтересів населення. Як відомо, якість соціального захисту свідчить про рівень соціального, правового, економічного та культурного розвитку держави. Організація державної системи соціального захисту визначає порядок в державі, а також стійкість економічного та соціального її розвитку.

Галузь соціального захисту є стратегічно важливою для інтересів населення, так як забезпечує громадянам відповідний рівень існування. Коректні дії національної системи соціального захисту дають змогу встановити порядок в державі, згоду у суспільних відносинах та стабільну економіку. Тим не менше формування України як демократичної та соціальної держави є сповненим ризиків та несприятливих умов, які ускладнюють або перешкоджають реалізації громадянами права на соціальний захист.

В такій ситуації потрібна чіткість дій управлінського державного апарату, адже саме від цього залежить доля суспільства в країні на фоні суті та змісту державної політики у сфері соціального захисту населення. Це обумовлює актуальність обраної тематики роботи.

Теоретичні засади державного управління у сфері соціального захисту, його найрізноманітніші механізми та шляхи вирішення ключових питань здійснення соціальної політики досліджували у своїх роботах такі українські вчені як Е. Лібанова, Н. Власенко, М. Білинська, В. Бакуменко, Н. Борецька, О. Власюк, О. Лебединська, В. Гошовська, О. Палій, І. Калачова, О. Новікова, М. Кравченко, А. Колота, В. Скуратівський, І. Курило, В. Трощинський, А. Халецька та багато інших.

Метою дослідження є детальні наукові підходи до дослідження державного управління у сфері соціального захисту населення.

Для досягнення мети необхідно було виконати такі завдання:

1. дослідити поняття соціального захисту населення;
2. проаналізувати державну політику на фоні вивчення соціального захисту населення;
3. дослідити методом SWOT-аналізу систему прийняття державних управлінських рішень у сфері соціального захисту;
4. проаналізувати особливості сучасної системи соціального захисту населення;
5. запропонувати напрями удосконалення державної політики соціального захисту.

Об’єктом дослідження є здійснення соціальної політики на фоні прийняття державно-управлінських рішень у сфері соціального захисту населення.

Предметом дослідження є система прийняття державно-управлінських рішень у сфері соціального захисту населення, враховуючи стан соціальної політики держави.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є сукупність загальнонаукових і спеціальних методів та прийомів наукового пізнання, практичне застосування яких дало змогу дійти до науково обґрунтованих висновків роботи. Базовою методологічною основою роботи є діалектичний метод, який дав змогу повністю розкрити предмет дослідження. Для написання роботи використано наукові публікації українських вчених.

Структура і обсяг роботи. Курсова робота викладена на 41-ій сторінці комп’ютерного набору. Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У роботі використано 23 літературні джерела.

 

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ

1.1 Поняття соціального захисту та його складові

 

Поняття «соціального захисту» сформувалось у другій половині ХХ століття. Воно використовувалось поряд із поняттям «соціального забезпечення», а згодом стало найбільш популярним у міжнародній правовій та юридичній практиці. Особливість цього поняття полягає у тому, як незвично воно встановлювалось і розвивалось. Зокрема, мова йде про те, що науковці М. Семашко та В. Дурденевський звертали більшу увагу на термін «соціальне забезпечення» [17].

Розвиток поняття «соціального захисту» походить з юридично-правової галузі, а саме з нормативно-правових актів, які стали базовими основами даного терміну та його введення у вжиток [11, с. 257]. Дане поняття не тільки активно застосовується на практиці, а й згадується в головних соціальних нормативних актах Європейського Союзу, зокрема у Соціальній Європейській хартії та у Соціальній Європейській хартії Ради Європи [17].

Термін соціального захисту є основним для центрального конституційного соціального права. Відповідно до Конституції України, він стверджує право громадян на життєве забезпечення у разі повної або ж часткової втрати працездатності, смерті годувальника, безробіття з поважних або часто не залежних від громадян причин, а також у старості та в інших випадках, які передбачені законом [14, с. 42]. Поряд з детальним визначенням права на соціальний захист у Конституції України описано систему його гарантій [4; 17].

У порівнянні з соціальним забезпеченням, соціальний захист розуміється як більш глибоке соціальне явище. Саме по цій причині є багато науковців, які у своїх працях хочуть дати найбільш точне визначення терміну соціального забезпечення. До прикладу, на думку Є. Мачульської, соціальний захист – це діяльність держави, яка спрямована на забезпечення процесу формування та розвитку особистості [11, с. 247].

Ще один науковець М. Буянова подає цей термін у набагато розлогіше та точніше. Вона стверджує, що соціальний захист здійснюється за допомогою інших галузей юридичного права. Мова йде про трудове, цивільне, сімейне, екологічне та житлове право [18, с. 62].

Натомість, колеги М. Буянової А. Житлер та Е. Тучкова подають дане поняття як невід’ємну частину соціального забезпечення, розуміючи в свою чергу, що ці терміни можуть бути взаємопов’язаними та взаємозалежними [18, с. 62]. Повний перелік науковців, які займалися вивченням даного поняття, подано у додатку А роботи.

Як ми бачимо, визначення поняття «соціальний захист» є досить дискусійним та неоднозначним: іноді його прирівнюють до терміну соціального забезпеченням, іноді навпаки – протиставляють йому. Зрозуміло, що неможливо обмежитись лише етимологічним виміром терміну «соціальний захист», адже характер обидвох складових «соціальний» та «захист» дає змогу застосовувати їх у досить різноманітних значеннях. Тому є важливим власне конкретизувати дане поняття у соціальному та змістовному значенні.

Соціальний захист, як такий, має ряд характерних ознак [23, с. 11]:

• здійснюється державою за рахунок не державних коштів, а коштів суспільства;
• це система суспільних відносин, яка призначена для задоволення матеріальних особистих потреб громадян через індивідуальну форму розподілу зі спеціальних фондів;
• кошти надаються замість заробітної плати або як додаток до неї у випадках, передбачених законодавством, у разі втрати чи зниження заробітку, додаткових витрат або неможливості повноцінного працевлаштування [17].

Соціальний захист має ціль, яка полягає у тому, щоб дати кожному члену суспільства можливість вільного розвитку, реалізації власного таланту, незалежно від соціального статусу, національної чи расової приналежності, а також у підтримці стабільності життя суспільства, запобігання державній соціальній нерівності, яка виникає раптово та має здатність виявляти себе у сутичках між певними громадянами.

Соціальний захист бере на себе завдання, які полягають у послабленні фінансового моніторингу підприємств, домогосподарств та окремих осіб внаслідок тої чи іншої сукупності потреб, які пов’язані з хворобою, доглядом за дітьми і сім’єю, непрацездатністю, похилим віком, безробіттям тощо [17].

Соціальна допомога являє собою прямі готівкові виплати підприємствам, домогосподарствам чи особам за програмою соціального захисту. Це робиться  з метою послаблення фінансового тиску на ці об’єкти. Витрати на соціальний захист містять надання соціальної допомоги, та адміністративні витрати [17].

Отож, бачимо, що є доцільним виділяти три складові соціального захисту населення: соціальну допомогу, соціальне страхування та соціальне забезпечення.

Соціальну допомогу класифікують згідно з функціями соціального захисту, тобто:

• допомога безробітним: фінансоване державними організаціями осіб, відповідне професійне навчання;
• допомога непрацездатним особам: пенсії по непрацездатності і надання товарів та послуг (крім медичного догляду) непрацездатним;
• допомога на лікування чи/та медичне обслуговування: медичний догляд, оплата лікарняних листів та надання лікарських засобів;
• житлові субсидії: участь держави у наданні допомоги домогосподарствам для покриття витрат на житлову площу;
• допомога родинам та дітям: підтримка для покриття витрат, пов’язаних з вагітністю та пологами, доглядом за дитиною й іншими членами сім’ї;
• допомога через втрату годувальника: підтримка та утримання в зв’язку зі смертю одного з членів родини;
• допомога літнім людям: пенсії, а також надання товарів та послуг літнім особам;
• допомога соціально вразливим особам: лікування від алкоголізму і наркоманії, матеріальна підтримка, , а також різні види допомоги [17].

Соціальні внески роботодавців являють собою витрати, понесені з метою забезпечення гарантій найманим працівникам на соціальну допомогу. Тобто це всі кошти, сплачені роботодавцями установам соціального захисту і соціальна допомога, сплачена тими ж роботодавцями найманим працівникам. Соціальні внески, зроблені особами, що підлягають захисту, складаються з внесків, сплачених найманими працівниками, пенсіонерами й іншими громадянами [17]. Є відповідальні органи за надання соціальної допомоги, які фінансуються різними шляхами, а їхній бюджет складається з внесків на соціальний захист, сплачуваних, внесків органів урядування, а також надходжень з різних інших джерел [10, с. 11].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!