Курсова робота ” Форми та методи педагогічної взаємодії школи, сім’ї та громадськості “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗМІСТ І ФОРМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ З БАТЬКАМИ УЧНІВ 

1.1. Теоретичний підхід до педагогічної взаємодії з сім’єю учня 

1.2. Умови безконфліктної взаємодії педагогів і батьків 

1.3. Форми та методи роботи школи з батьками учнів 

РОЗДІЛ ІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СПІЛЬНОЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ СІМ`Ї ТА ШКОЛИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ 

2.1. Досвід роботи вчителя НВК №8 з батьками молодших школярів 

2.2. Вивчення системи виховної роботи сім’ї та школи в сучасній практиці родинно-шкільного виховання 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Партнерство між сім’єю і школою є важливим компонентом соціалізації та виховання дітей і учнів. Для гармонійного розвитку зростаючого вигляду його соціальний розвиток обумовлений тим, що дуже важлива узгодженість цілей і дій, що поєднує освітні можливості цих двох суспільних інституцій. Соціальний інститут сім’ї є основою суспільства, формуючи наступне покоління і сприяючи гідним змінам, які забезпечують розвиток і процвітання як громадян, так і держави.

Пріоритети виховання дітей у сім’ї та взаємодії сім’ї та школи викладені в багатьох нормативних документах, зокрема в законах України «Про освіту», «Про державну підтримку сімей з дітьми», «Про охорону дитинства«Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»,  «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Нова українська школа», листі МОН України «Методичні рекомендації щодо організації взаємодії закладів середньої освіти з батьками вихованців».

За своєю природою і призначенням сім’я вирішує свої проблеми, створює моральні основи і соціалізацію дітей, є супутником суспільства в розвитку культури і економіки. Саме тому суспільство зацікавлене у фізично і морально здоровій родині, здатній реалізувати свій соціальний потенціал, забезпечити не тільки власне виживання, а й розвиток.

У Державній національній програмі «Освіта» (2005 рік) сказано, що «сім’я несе повну відповідальність за розвиток, виховання та освіту своїх дітей». На ранніх етапах сімейного виховання батьків, як вчителів-початківців, просять створити умови для повноцінного фізичного та розумового розвитку особистості, забезпечити почуття безпеки, рівноваги і довіри, а також сформувати позитивний інтерес до миру.

Оскільки сім’я є важливим соціальним замовником освіти, середній навчальний заклад є державним виконавцем, що надає освітні послуги, засновані на основі педагогічної взаємодії та партнерства. «Закон про партнерську освіту заснований на спілкуванні, взаємодії та співпраці між вчителями, учнями та батьками. Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними, зацікавленими та однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу та відповідальними за результати».

Антипова О., Грицкова Ю., Савченко О., Тименко В. підкреслили у своїх працях суттєві особливості педагогічної взаємодії сім’ї та школи у вихованні дитячих творів. Напрям взаємодії сімей, шкіл та громадських відображені в наукових працях Алексєєнко Т., Марушкевич А., Павленчик В. Дослідженням ефективних форм і методів роботи з батьками займалися науковці Дем’янюк Т., Кічук Н., Коберник О., Мотрич Л.

Соціально-економічні зміни, що відбуваються в суспільстві, потребують розробки та наукового обґрунтування нових форм і методів педагогічної взаємодії, що впливають певною мірою на організацію всієї школи та її спрямування як спільної діяльності школи і сім’ї з виховання особливо зростаючих особистостей.

Мета дослідження: розглянути поняття сімейного виховання, методи та форми взаємодії сім’ї та школи у вихованні. В даній роботі ставлю перед собою мету дослідити актуальні питання, пов’язаних з освітою в Україні.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. Вивчити теоретичні основи даної проблеми;
2. Розкрити основи сімейного виховання, методи, форми та зміст виховання;
3. Дослідити психолого-педагогічні основи взаємодії сім’ї і школи: розглянути педагогічну підтримку у вихованні та вивчити роль класного керівника у вихованні школяра.

Об’єктом дослідження є взаємодія шкіл і сімей, співпраця вчителів і батьків для виховання свідомих громадян.

Предмет дослідження методи і засоби сімейного виховання, методи взаємодії сім’ї та школи.

База дослідження: Школа №31 м. Львів.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація, спостереження, бесіда.

Структура та обсяг курсової. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (23 найменування), 3 додатків на 3 сторінках. Загальний обсяг роботи – 44 сторінок. Основний текст викладений на 35 сторінках.

 

РОЗДІЛ І. ЗМІСТ І ФОРМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ З БАТЬКАМИ УЧНІВ

1.1. Теоретичний підхід до педагогічної взаємодії з сім’єю учня

 

У сучасних умовах сім’я стикається з цілою низкою проблем, які впливають на процес розвитку та виховання дитини. Батьки не завжди знають, як поводитися в певних ситуаціях взаємодії з дитиною, їм потрібна допомога, яку можуть надати тільки фахівці (педагоги, психологи тощо). Як показує практика, педагоги і батьки можуть домогтися позитивних результатів, тільки об’єднавшись, у взаємодії «вчитель-дитина-батько», у вихованні дитини, що є спільною справою.

Категорія «взаємодія» все частіше використовується в літературі з психології та педагогіки. Педагогічна взаємодія належить до процесу, що відбувається між суб’єктами в процесі освітньої діяльності та спрямований на розвиток особистості дитини.

Педагогічна взаємодія з родиною може не принести позитивного результату, якщо не будуть виконані деякі умови. Тому при побудові взаємодії необхідно прагнути до того, щоб:

1. спілкування між вчителями та батьками носило відкритий характер;
2. взаємодія характеризувалася трьохсторонньою суб`єктною позицією всіх учасників цілісного педагогічного процесу «вчитель-батько-дитина»;
3. педагогічна взаємодія мала практичну спрямованість на своєчасне вирішення нових проблем.

Але навіть якщо ці умови будуть дотримані, педагогічна взаємодія не буде ефективною, якщо вона буде носити епізодичний характер. Необхідний комплексний і системний підхід до нього [21, с. 3].

Вчителі відіграють вирішальну роль у створенні зв’язків між вчителями і батьками, у налагодженні взаємодії між ними.

Союз, взаєморозуміння вчителів і батьків, їх взаємна довіра можливі, якщо вчитель усуває дидактизм при роботі з батьками, не вчить, а радить, розмірковує з ними і погоджується на спільні дії. Приведіть їх до майстерного розуміння необхідності набуття педагогічних знань; якщо при спілкуванні з батьками частіше звучать фрази: «А як Ви думаєте?», «Давайте разом вирішимо, як бути», «Хочеться почути Вашу думку». Участь між вчителями і батьками, загальна атмосфера спілкування повинні показувати, що вчителю потрібно, щоб батьки об’єднали зусилля, батьки – його союзники, і він не може обійтися без їх поради і допомоги [1, с. 62].

Не всі батьки відгукуються на бажання вчителя співпрацювати і виявляють зацікавленість в об’єднанні зусиль для виховання своїх дітей. Вчитель повинен бути терплячим і цілеспрямовано шукати шляхи вирішення цієї проблеми. Навіть якщо таких батьків небагато, необхідно працювати, спілкуватися і підтримувати вчителів з тими, хто хоче брати участь у житті класу. Поступово вчитель взаємодіє з іншими батьками, спираючись на батьків-однодумців, враховуючи інтереси кожної дитини та її сім’ї. Доцільно присвятити одне з батьківських зібрань питанню співпраці вчителів та батьків у вихованні дітей.

Для обговорення можуть бути запропоновані наступні питання:

• Що розуміють під співпрацею людей? Назвіть основні його вияви.
• Чому вчителі та батьки повинні співпрацювати?
• Як школа може допомогти батькам, як батьки можуть допомогти школі, вчителям?
• Що заважає вчителям і батькам добре працювати разом?
• Що потрібно, аби взаємодія вчителя і батьків була плідною?
• Назвіть можливі форми співпраці, спільної роботи вчителів і батьків.
• Які форми спільної діяльності можуть об’єднати дорослих і дітей в нашому колективі?

Форма взаємодії між вчителями та батьками – це спосіб організації їх спільної діяльності та спілкування. Правильне поєднання колективних, групових та індивідуальних взаємодій.

Тому на індивідуальних зустрічах з батьками, на групових консультаціях корисно продовжити обговорення питання виховання на батьківських зборах. Стисло охарактеризуємо найбільш поширені колективні взаємодії між вчителями та батьками.

Батьківські збори є основною формою роботи з батьками, обговорення проблем життя класу та батьківського колективу. Класний керівник керує діяльністю батьків у процесі підготовки і є постійним учасником зборів. Перший збір, який дає приклад демократичного обговорення питання, може бути проведений ним, а потім цю роль на законних підставах виконують самі батьки.

Батьківський комітет або наступна група батьків (порада справи) обговорюють хід зборів, оберуть лідера і визначать варіанти вирішення питань, порушених на зборах. Зустріч не обмежується монологом викладача, а приймає форму бесіди, взаємного обміну ідеями, думками, спільного пошуку.

Одним з ефективних способів підвищення творчої активності учасників конференції є залучення учасників у спільну дослідницьку діяльність. Наприклад, батьків просять уважніше стежити за поведінкою своїх дітей і ділитися результатами на зборах. Виходячи з цього, вчителі та батьки вирішують, як вибудувати спільну роботу з подолання виявлених недоліків та посилення позитиву.

Батьківський лекторій допоможе інформувати батьків про проблеми виховання, підвищити освітню культуру і виробити загальний підхід до виховання дітей. Це не означає, що лекції читаються тільки батькам. Форми роботи різноманітні, часто вони визначають позицію батьків не як пасивних слухачів, а як такі, що стимулюють їх активність, творчість, участь у дискусіях, організації, проведенні занять.

Батьки беруть участь у визначенні предмета лектора. Якщо важко створити тему уроку або визначити проблему для вивчення, вчитель може надати набір можливих тем, беручи до уваги існуючі керівні принципи і проблеми виховання дітей в даному колективі [3, с. 22].

Якщо запрошується фахівець, то організатори заздалегідь обговорять інтереси батьків і подумають про те, як залучити і активізувати учасників. Зустрічі з обміну батьківським досвідом можуть бути тематичними. Це розумно, якщо дійсно є позитивний досвід сімейного виховання з цього питання.

Така форма цікава і привертає увагу батьків, а інформація для них звучить більш переконливо і дуже впевнено сприймається батьками. Щоб поділитися досвідом, можна порушити деякі конкретні питання, які дуже цікаві батькам. У цьому випадку багато батьків можуть діяти з урахуванням проблем, в яких вони досягли позитивного результату. Вечір запитань і відповідей проводиться після опитування батьків і з’ясування списку проблем, що виникають у вихованні дітей та стосунках з батьками. На деякі запитання можуть відповісти вчителі, на інші – професіонали (наприклад, з питань психології, статевого виховання).

Багато питань проблемного характеру пропонуються для обговорення батьками і можуть стати основою для спеціально підготовленої бесіди. Дискурс – розгляд проблем освіти – одна з найбільш цікавих для батьків форм підвищення освітньої культури. Вона проходить у невимушеній обстановці, дозволяє кожному взяти участь в обговоренні проблеми, сприяє формуванню вміння всебічно аналізувати факти і явища на основі досвіду, пробуджує активне педагогічне мислення. Самі учасники дискурсу можуть бути розділені на групи для створення найбільш цікавих питань і попереднього відбору та обговорення тих питань, які можуть бути винесені на колективне обговорення [1, с. 22].

Зустріч може бути завершена індивідуальною консультацією, бесідою або роботою в групах з урахуванням проблем і труднощів у вихованні та навчанні конкретної групи дітей. Взаємодія групової форми між учителем і батьком обумовлена ступенем готовності батька виховувати дитину в сім’ї, деталями їх професійної діяльності, характером участі батьків в освітній діяльності класу, різними ролями, які вони грають у сім’ї, індивідуальними особливостями учнів, труднощами сімейного спілкування.

Особливо важливою формою є взаємодія вчителя з батьківським комітетом. Батьківський комітет обирається батьківськими зборами на весь навчальний рік. У деяких класах, де батьки активні і зацікавлені, функції членів батьківського комітету виконуються по черзі, вільно поділяючись на групи.

Батьківський актив – це опора педагогів, і при вмілому взаємодії він стає лідером їхніх ідей. На засіданні батьківського комітету, яке проводиться за необхідності, вчителі та батьки розробляють способи реалізації ідей та рішень, прийнятих на зборах. Члени комітету можуть визначати, як розподіляти обов’язки, ролі та функції як в організації роботи з батьками та дітьми, так і взаємодіяти з окремими батьками та членами сім’ї. Батьківський комітет прагне залучити батьків та дітей до організації класних справ для вирішення проблем життя колективу. Вчителі та батьківські комітети намагаються сформувати раду для організації роботи, виходячи зі здібностей та інтересів батьків. У цьому випадку вчитель взаємодіє з різними групами тимчасових організаторів тієї чи іншої діяльності, надає підтримку, при необхідності консультує, бере участь в активній спільній діяльності.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!