Курсова робота “Формування стратегічної гнучкості підприємства ПрАТ «Індар”

ЗМІСТ

 

Вступ.

Розділ 1. Теоретичні аспекти формування стратегічної гнучкості підприємства.

1.1. Поняття та характеристика стратегічної гнучкості підприємства.

1.2. Фактори формування стратегічної гнучкості підприємства.

1.3. Методи формування стратегічної гнучкості підприємства.

Розділ 2. Аналітична оцінка господарської діяльності ПрАТ «Індар».

2.1. Загальна характеристика підприємства.

2.2. Аналіз фінансово-економічних показників ПрАТ «Індар».

2.3. Аналіз стану стратегічної гнучкості підприємства.

Розділ 3. Загальні рекомендації щодо покращення стратегічної гнучкості ПрАТ «Індар».

3.1. Загальні рекомендації щодо покращення стратегічної гнучкості підприємства.

3.2. Розрахунок витрат на реалізацію запропонованого заходу.

3.3. Аналіз впливу запропонованих заходів на результати діяльності підприємства.

Висновки.

Список літературних джерел

Додатки.

 

ВСТУП

 

Сучасний етап розвитку економічних відносин характеризується високим рівнем змінюваності оточуючого середовища. У цій ситуації кожне підприємство зіштовхується з необхідністю постійного врахування впливу цілого комплексу чинників, оцінки можливих ризиків та загроз, пошуку оптимальних варіантів розвитку тощо. Саме в таких умовах приймаються сьогодні управлінські рішення, і від здатності менеджменту максимально швидко приймати оптимальне рішення залежать перспективи розвитку підприємства, можливості досягнення його стратегічних цілей. Саме тому для сучасних організацій такою важливою характеристикою стає стратегічна гнучкість – здатність вчасно реагувати на виклики, здатність адаптуватися до нових умов, передбачати їх і готуватися до них завчасно.

Особливо актуальними проблеми формування стратегічної гнучкості є сьогодні для українських підприємств, які протягом останніх років постійно зіштовхуються з негативною дією зовнішніх чинників. Так, у 2020 році основним таким чинником стала пандемія коронавірусу та вжиті на різних рівнях управління карантинні заходи. Вплив даного фактора спостерігався ще й у 2021 році, хоча й значно слабше. У 2022 році вітчизняні компанії зіштовхнулися з наслідками повномасштабного вторгнення на територію України російських військ. Звжаючи на зовнішні загрози, для українських підприємств особливо важливим є формування стратегічної гнучкості з метою адаптації до несприятливого впливу зовнішніх чинників.

Про актуальність даної теми свідчить також частота звернення до неї у наукових колах. Так, проблему стратегічної гнучкості досліджувала значна кількість зарубіжних та вітчизняних науковців, зокрема такі дослідники як  І.Ансофф, Ф. Котлер,  О.В. Шатілова та ін. Їхні праці стали основою методики розробки підходів до стратегічної гнучкості, принципами стратегічного аналізу та стратегічного планування в діяльності сучасних компаній.

Під час дослідження були поставлені та вирішені наступні завдання:

1. визначити поняття та охарактеризувати стратегічну гнучкість підприємства;
2. описати фактори формування стратегічної гнучкості підприємства;
3. розглянути методи формування стратегічної гнучкості підприємства;
4. дати загальну характеристику підприємства ПрАТ «Індар»;
5. провести аналіз фінансово-економічних показників ПрАТ «Індар»;
6. проаналізувати стан стратегічної гнучкості підприємства ;
7. надати загальні рекомендації щодо покращення стратегічної гнучкості підприємства;
8. провести розрахунок витрат на реалізацію запропонованого заходу;
9. проаналізувати вплив запропонованих заходів на результати діяльності підприємства.

Метою курсової роботи є дослідження стратегічної гнучкості як невід’ємної властивості підприємства ПрАТ «Індар».

Об’єктом дослідження є стратегічний менеджмент і стратегічне планування в діяльності підприємства ПрАТ «Індар».

Предметом дослідження є теоретичні основи, методичні підходи, практичні рекомендації щодо формування стратегічної гнучкості підприємства. 

Методи дослідження. В процесі виконання курсової роботи було використано, як загальнонаукові методи дослідження (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення), так і спеціальні методи дослідження.

Так, в ході економічної характеристики підприємства та  при оцінці його господарської діяльності було використано метод аналізу рядів динаміки, метод фінансових коефіцієнтів. На етапі стратегічного аналізу факторів зовнішнього середовища було використано PEST-аналіз. Стан та напрямки впливу внутрішнього середовища організації були визначені за допомогою SWOT-аналізу.

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти формування стратегічної гнучкості підприємства

1.1. Поняття та характеристика стратегічної гнучкості підприємства

 

Для розуміння сутності поняття «стратегічна гнучкість» доцільно охарактеризувати, перш за все, родовий термін «гнучкість». В загальному випадку ним характеризується певна властивість об’єкту (живого або неживого, реального або абстрактного). При цьому в основі визначення гнучкості лежить здатність об’єкту видозмінюватися під впливом певних чинників.

У менеджменті термін «гнучкість» зберігає своє основне значення, але набуває спеціальних рис. Головною особливістю даної властивості будь-якої управлінської системи виступає здатність до модифікації, переформатування виробничих та інших господарських процесів в короткі строки та з мінімальними затратами. Для характеристики цієї здатності в науковій літературі часто використовують також поняття  «адаптивність», нерідко ці терміни вживаються як синоніми. Наприклад, М. Чорна, аналізуючи підходи до формування конкурентних переваг підприємства при швидкозмінних ринкових умовах, не розділяє гнучкість та адаптивність фірми, використовує їх як синоніми для опису здатності негайного реагування на зміни потреб ринку та/або ініціювання виникнення цих потреб при постійній зміні вимог споживачів [24, с. 185].

Проте можна погодитися з науковцями, які зазначають, що адаптивність – це пасивна характеристика поведінки підприємства, яка  передбачає його відповідні дії на зовнішні зміни, що вже відбулися, тобто це дії «постфактум» [13, с.41]. На противагу цьому, гнучкість виступає активною характеристикою.

Це складова адаптивності, що уособлює здатність виробничо-управлінської системи вчасно реагувати на можливі зміни оточуючого середовища з метою мінімізації негативних наслідків, оптимізації діяльності тощо. Тобто, гнучкість розглядається не як вміння виходити з вже існуючої кризи, а як постійна готовність до стратегічного передбачення та пристосування до глибоких, малопомітних змін, які можуть в решті-решт становити загрозу для існування основного бізнесу підприємства і, на думку багатьох фахівців, відіграє все більшу роль у визначені конкурентних переваг [27, с.45].

Закономірним є те, що під «стратегічною гнучкістю» розуміють властивість підприємства адаптуватися до можливих і фактичних змін оточуючого середовища (зовнішнього та внутрішнього) у стратегічному періоді. При цьому основним орієнтиром гнучкості виступають поставлені стратегічні цілі. А ось досягнення їх можливе різними шляхами, з використанням альтернативних ресурсів тощо. І завдання менеджменту – завжди вчасно обирати максимально ефективні шляхи досягнення стратегічної мети з урахуванням впливу системи чинників, можливих загроз та ризиків тощо. У цьому і криється поняття стратегічної гнучкості.     

Слід зазначити, що вперше термін «стратегічна гнучкість» запропонував американський вчений російського походження І. Ансофф. Він розумів її як передумову підготовки, яка дає можливість підприємству готуватися до можливих несподіваних змін на обох фронтах – внутрішньому і зовнішньому. Він зазначав, що «внутрішня гнучкість досягається шляхом такої внутрішньо фірмової координації, за якої потужності, матеріальні, професійні та управлінські ресурси фірми можуть бути швидко й легко переведені з однієї стратегічної зони господарювання в іншу. Вищий ступінь гнучкості ­– це повна фінансова ліквідність: швидке перетворення всіх ресурсів фірми в гроші», разом із цим «зовнішня гнучкість визначається розподіленням ризиків у групах зовнішнього впливу, навіть якщо ситуація в них нестабільна» (цит. за [23, с. 251]).

З часом використання концепції стратегічної гнучкості поширилося на дослідження у сферах стратегічного управління, теорії організації, економіки та маркетингу. Що, у свою чергу, знайшло своє відображення у різноманітності підходів до розуміння даної категорії. Розглядаючи еволюцію досліджуваного поняття, О.В. Шатілова виділяє виробничо-технологічний, економічний та ринковий підходи (рис. 1.1).

 

Рис. 1.1. Підходи до розуміння гнучкості як властивості господарських структур [27, с.47]

 

Сьогодні переважна більшість авторів визначає стратегічну гнучкість підприємства як здатність до швидкої адаптації до зовнішніх змін. Даний підхід ґрунтується на систематичному та постійному аналізі зовнішнього середовища, а також можливості генерувати нові ідеї для пошуку і розробки нових продуктів. На противагу даному підходу Г. Хемел, К. Прахалад і Д. О’Ніл у своїх дослідженнях вказують на недостатність передбачення майбутнього для успішного розвитку підприємства. Увага акцентується на важливості проектування майбутнього, здатності змінити продукт, канали розподілу тощо (цит. за [25, с.346]).

Таким чином, стратегічна гнучкість передбачає вчасну реакцію менеджерів підприємства на зміни зовнішнього середовища, що зменшує ймовірність фінансової нестабільності та інших кризових станів. Задля реалізації поставленого завдання потрібен механізм, який би дозволяв формувати оптимальний бізнес-портфель підприємства; враховувати зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищі та проводити реструктуризацію портфеля в разі потреби. Для цього важливі функції планування, прогнозування, проектування.  

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!