Курсова робота ” Формування вмінь та навичок самостійної роботи на уроках математики “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ 

1.1. Розвиток самостійності – актуальна проблема теорії і практики 

1.2. Психолого-педагогічні особливості учнів 1-4 класів 

1.3. Самостійна робота як форма організації навчання 

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ 

2.1. Самостійна робота учнів з математики в навчальному процесі початкової школи 

2.2. Аналіз результатів дослідження 

2.3. Чинники, які стимулюють учнів до активності 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

 

Актуальність теми. Вимоги сучасного суспільства до загальноосвітніх шкіл, з одного боку, та інтереси особистостей, що розвиваються – з іншого, потребують нового підходу до організації освітнього процесу школи. Проблема самостійного мислення учнів, вміння отримувати інформацію, аналізувати та приймати відповідні рішення, а фактично використання нових інформаційних технологій набуває зараз особливого значення. У зв’язку з цим особлива роль відводиться шкільному курсу математики.

Соціально необхідно розрізняти навчання відповідно до здібностей учнів, беручи до уваги їх реальні здібності, потреби, інтереси та схильності. На практиці це виражається в різних способах і формах персоналізації та диференціації, адаптації навчання до вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Згідно зі спеціальними дослідженнями, навчання не тільки допомагає рухатися вперед, а й може уповільнити розвиток особистості. Якщо навчання засноване не на усвідомленні і розумінні, а в першу чергу на запам’ятовуванні, це може перешкодити розвитку учнів на якомусь етапі.

В даний час мета навчання радикально змінюється. Якщо попереднє навчання було спрямоване на оволодіння певним рівнем знань, навичок і вмінь, то тепер воно не є самоціллю. Адже, за оцінками вчених, обсяг інформації практично у всіх галузях науки буде зростати в 2, а то і в 3 рази щороку і навіть більше. Тобто людина не може мати повне знання предмета. Тому на першому місці стоїть не набуття знань, а розвиток особистості.

Метод самостійної роботи учнів привертає увагу педагогів і психологів, які проводять дослідження з різних аспектів розвивального навчання.

Доведено, що самостійна робота відіграє важливу роль у формуванні та розвитку навчальних навичок, вихованні волі, пізнавального інтересу, навичок колективної роботи.

Це розкриває індивідуальність кожного учня, формує його інтелект і характер. Все це сприяє набуттю глибоких і міцних знань. Тому питання самостійної роботи учнів як ефективного способу формування здібностей до навчання, навичок самоосвіти є актуальним. Саме тому нас зацікавила ця тема: «Організація самостійної роботи учнів початкових класів на уроках математики», яку ми обрали для курсової роботи.

Методологічною основою дослідження з’явилися ідеї про теорію навчальної діяльності (Ельконін Д. Б., Давидов В. В., Репкин В. В.) і поетапного формування розумових дій (Гальперін Л. Я., Тализіна Н. Ф.). А також роботи Аргинськой І. А., Бантової М. А., Істоміной Н. Б. по методиці формування обчислювальних навичків.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та в розробці методичної системи організації самостійної діяльності учнів на уроках математики в початкових класах в основній школі та в експериментальній перевірці її ефективності.

Завданням даної курсової роботи є виконання її поставленої мети:

1. Проаналізувати iсторико-педагогiчнi i соціальні передумови організації самостійної діяльності учнів початкових класів як ефективного методу формування навичок самоосвіти.
2. Обгрунтувати сучасний стан проблеми в методичній літературі i шкільній практиці.
3. Розробити та експериментально апробувати найбільш ефективні шляхи організації самостійної діяльності учнів на уроках математики в початкових класах.

Об’єктом дослідження  виступає процес навчання математики учнів початкових класів школи.

Предмет дослідження – стимулювання самостійної роботи учнів на уроках математики в початкових класах.

Методи дослідження:  теоретичний аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури; бесіда, опит, аналіз результатів робіт учнів; застосування завдань, призначених для визначення у учнів рівня загальних математичних умінь.; експеримент:

База дослідження: ____ загально-освітня школа І і ІІ ступенів, 4 клас.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури, який містить 15 позицій. Загальний обсяг роботи – 48 сторінки.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ

1.1. Розвиток самостійності – актуальна проблема теорії і практики

 

Перші науково-педагогічні дані про самостійне навчання були в той час частиною філософії інтеграції всіх знань про природу, людину і суспільство. Так, стародавні філософи (Конфуцій, Геракліт, Демокріт, Платон, Арістотель [1, с. 34]) вважали самостійність вирішальною і стверджували, що якісний розвиток людини відбувається тільки в процесі самовдосконалення, в процесі самопізнання (Константинов М. О. [1, с. 56], Шабаєва М. Ф. [15, с. 67]).

Учителі в давнину виступали за розвиток самостійного мислення учнів. У той час самостійність вважалася метою освіти і засобом посилення навчання. Ці ідеї безпосередньо пов’язані з організацією освіти в епоху власних філософів, іноді дорослих учнів, і в якійсь мірі можуть бути витлумачені як свого роду самостійна робота (у Сократа -філософів).

Західноєвропейські педагоги розвинули і збагатили ідею грецьких і римських філософів про необхідність самостійності в пізнанні світу, навчання учнів має бути правильно організовано, що відіграє важливу роль у формуванні самопізнання.

Поряд з визначними просвітителями світу стоять імена видатних мислителів України Беринди П., Вишенського І., Кукіль Л. І., Сковороди Г. С., Славинецького Є., Смотрицького М., Смотрицького Г., Ставровецький К., Федорова І., Шевченка Т. Г.

Почесне місце серед просвітителів ХVІІІ ст. належить Г.С. Сковороді [29, с. 98], який стверджував всемогутність людського розуму: «За допомогою розуму людина пізнає себе і, оволодіваючи знаннями, визначає свій істинний шлях у житті». Особливо у своїй роботі Сковорода Г. С. піднімає питання про значення власних, без допомоги інших. Тобто це самостійне людське зусилля в навчанні, і успіху досягають ті, хто працює з книгами, які здатні до споглядання, спостереження.

Ушинський К. Д. [7, с. 93] розробив проект вчительських семінарій, який через земства був в основному реалізованим. Були сформульовані принципи навчання. На його думку, у навчальному процесі семінарій має переважати принцип незалежності. Заняття в класі повинні бути тільки тестом для самостійного дослідження і навчання для них. Навчання як окремий вид діяльності обов’язково передбачає самостійну роботу учнів над набуттям знань. Ушинський К. Д. педагогічної науки обирає предмет та об’єкт самостійної діяльності учнів в освіті.

У цей період Алчевська Х. Д. [1, с. 65], Ващенко Г., Грінченко Б. Д. [1, с. 68], Рубенетт Т. Г. [1, с. 67], Чепіга Я. Ф., описали організацію різних форм самостійної роботи в навчальному процесі.

На Україні в 20-х роках ХХ ст. проходить становлення початкової освіти. У навчальних закладах почали активно використовувати різноманітні форми, методи і засоби навчання, серед яких значне місце відводилося самостійній роботі учнів (Березовська Л. Д. [1, с. 87], Кравець В. П. [29, с. 100]).

У 50-х – 70-х роках ХХ ст. під впливом соціальних факторів (зміцнення зв’язків зі школами, перегляд змісту освіти, успіхи науково-технічної революції та досягнення психології) теорія самостійної роботи стала набагато багатшою.

Видатним представником того часу був Сухомлинський В. О. [2, с. 12]. Він вбачав ефективність організації самостійної роботи в підготовці таких вчителів, які постійно прагнуть самовдосконалення [2, с. 2], який би зміг збільшити частку розумової праці дитини, навчити її розум трудитися, збудити у дитини любов до розумової праці, до праці думки. «Навчити дитину вчитися, дати їй навички переходити від кроку до кроку, щоб вона могла пройти довгий шлях пізнання – це один з найскладніших завдань вчителя…

Мислителем ваш вихованець стане лиш тоді, коли ви приходите до нього з думкою, запалюєте його своєю допитливістю, спрагою і ненаситністю пізнання, передаєте йому почуття гордості мислителя» [2, с. 12].

У 80-х-90-х роках ХХ ст. в результаті значної кількості групових психолого-педагогічних досліджень у сфері освіти було отримано науково обґрунтоване пояснення та обґрунтування (Вяткін Л. Г., Кухарєв М. В., Підкасистий П. І., Савченко О. Я., Скрипченко О. В., Тюріна В. О., Шамова Т. І. та ін.).

Голант Є. Я., не визначаючи поняття, підкреслює, що при теоретичному аналізі проблем самостійної роботи, не слід ототожнювати самостійність учнів в роботі як межу особи з самостійною роботою, як умовою виховання цієї якості.

Заслугою Голанта Є. Я. є те, що він вказує на те, що виражається в незалежності думок і висновків, підкреслюючи внутрішній світ самостійної роботи. При цьому Голант Є. Я. виходить зі структури діяльності учня і тому справедливо стверджує, що багато домашніх завдань не обов’язково вважаються самостійною роботою з тієї простої причини, що виконання здійснюється в термінах «повторення навчання».

У своїх публікаціях він виділяє ознаки самостійної роботи:

1. наявність навчального завдання, що складається з декількох дій виконання роботи;
2. виконання роботи без безпосереднього керівництва педагога;
3. негайна перевірка ним кожної дії [8, с. 43].

Мікельсон Р., дотримується іншої думки і визначає самостійну роботу методом навчальної діяльності. У цьому додатку учні виконують завдання під наглядом викладача, без сторонньої допомоги.

За словами Підкасистого П. І., головною особливістю самостійної роботи є наявність у кожного виду самостійної навчальної роботи учнів, які називаються так званими генними клітинами, тобто здатність працювати систематично, ритмічно, для оволодіння певними когнітивними завданнями, раціональними методами та прийомами психіки, включаючи послідовне збільшення знань та їх якісне ускладнення, оволодіння раціональними методиками і прийомами розумової праці, уміння систематично, ритмічно працювати, дотримувати режим занять, відкривати для себе нові способи навчальної діяльності [3, с. 46].

Срода Р. Б. самостійною вважає такі види діяльності, вказуючи на навчання, виконання, максимальну активність, креативність, незалежність мислення, ініціативу [15, с. 9].

Тому питання організації незалежного дослідження завжди було в центрі педагогічних досліджень. Однак, залежно від рівня розвитку освітньої теорії та освітньої практики в різний час, це явище вивчалося по-різному. Вчителі в давнину виступали за розвиток самостійного мислення учнів.

Незалежність розглядається як освітня мета, так і як засіб посилення навчання. В епоху Відродження організація самостійної роботи можна зустріти в трактатах Монтеня М., який рекомендує давати дитині відчути «смак» речей самостійно, пізнати реальність і вибрати шлях. Особливо часто у своїх творах Сковорода Г. С. порушує питання про власну значущість, без допомоги інших. Тобто це самостійне людське зусилля в навчанні, і успіху досягають ті, хто працює з книгами, які здатні до споглядання, спостереження.

Для Шевченко Т. Г. пізнавати – це означало глибоко і гнучко мислити, виявляти самостійність суджень. В 50-70-х роках ХХ ст. яскравим представником того часу був Сухомлинський В. О., який бачив ефективність самостійної роботи у підготовці таких вчителів, які прагнуть постійного самовдосконалення та можуть збільшити частку розумової роботи дітей, привчають розум до праці та пробуджують у дитини любов до праці мислення. У 80-90-х роках ХХ ст. Голант Є. Я. підкреслює внутрішній світ самостійної роботи, відзначаючи, що він виражається в незалежності думок і висновків. Срода Р. Б. самостійною вважає таку діяльність, виявляючи дослідницьку, виконавську, максимальну активність, креативність, незалежність мислення, ініціативу.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!