Курсова робота ” Завдання екологічного виховання дітей дошкільного віку “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ТЛУМАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ  ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 

1.1. Роль та важливість екологічного виховання у житті дошкільників 

1.2. Завдання з ознайомленням дітей дошкільного віку з екологією 

1.3. Форми ознайомлення дітей дошкільного віку з екологією 

РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 

2.1. Програмний засіб педагогічно-виховного процесу щодо екологічного виховання в дошкільних навчальних закладах України 

2.2. Методи роботи з екологічного виховання 

2.3. Методичні рекомендації щодо розвитку екологічної компетенції дітей дошкільного віку 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Поняття екологія, екологічна небезпека та екологічна криза знайомі кожному з нас. Добре відомо, що в останні десятиліття екологічний стан навколишнього середовища значно погіршився, що справляє істотний вплив на здоров’я людини. Відомо, що він є дуже чутливим природним індикатором змін навколишнього середовища. Тому ключем до збереження життя на Землі є людське життя в гармонії з природою.

Екологічне виховання дітей дошкільного віку – актуальна проблема сучасності. Це не дивно, адже саме в дошкільному віці закладаються основи екологічної свідомості та екологічної культури, які впливають на поведінку і діяльність людини в природі. Основа для формування свідомості, екологічної культури, ставлення особистості до світу природи закладається в дошкільному дитинстві, підтверджуючи важливість використання цього чутливого періоду для екологічного виховання. Закон «Про дошкільну освіту» визначає роль екологічної освіти як провідної у формуванні особистості дитини, тому зміст освіти має бути основою людського розвитку та способом задоволення вікових особливостей дітей.

Сьогодні природні взаємодії порушуються, і ми відчуваємо наслідки цього дисбалансу. Зокрема, все більше і більше людей страждають на алергію, а також зростає кількість вроджених патологій. Для багатьох з нас (дорослих і дітей) нормою є постійне лікування.

Така ситуація дала поштовх розвитку щодо нової науки – екології людини. Екологія людини розглядає взаємодію нашого організму з навколишнім середовищем з точки зору формування та забезпечення високого рівня здоров’я. Екологія людини – це розділ екологічних знань, спрямований на досягнення балансу і гармонії між людиною і соціальним природним середовищем її перебування.

У цьому контексті екологія дитинства посідає особливе місце. Відомо, що зовнішній вплив на організм, який активно формується, набагато сильніший, ніж на організм дорослої людини, тому цей розділ екології набуває загальнонаціонального значення. Тому здоров’я дітей є природним біологічним показником здоров’я людей.

Проблема збереження здоров’я дітей – це складна проблема, в якій тісно переплетені екологічні, соціальні та духовні проблеми, тому виникає питання: хто здатний узяти на себе їх розв’язання? Виявляється, це система освіти. Тільки вона може робити це щодня, охоплюючи весь контингент дітей. Саме в цій соціальній сфері працюють дуже духовні і високоосвічені люди, які глибоко розуміють сьогоднішню критичну ситуацію.

Два останні десятиріччя – це період формування екологічного освітянського простору. Це період нових ідей, таких як «екологічна свідомість», «екологічне мислення», «екологічна культура», «неперервна екологічна освіта», «екологічна освіта для учнів, студентів» та «екологічне виховання дошкільнят».

Різні аспекти проблеми екологічної освіти та екологічного виховання досліджували такі педагоги, як Н. Яришева, І. Суравєгіна, Н. Рижова, Н. Пустовіт, Г. Пустовіт, З. Плохій, С. Ніколаєва, В. Маршицька, Н. Лисенко, О. Кудрявцева, Н. Кот, І. Звєрев, О. Захлєбний, Н. Горопаха, А. Волкова, та інші.

Мета дослідження: вивчити особливості екологічного виховання дошкільного віку та механізми стимулювання цього процесу.

Реалізація мети курсової роботи здійснюється за рахунок наступних завдань:

1. З’ясувати стан проблеми в педагогічній теорії та освітній практиці.
2. Обґрунтувати основні етапи формування екологічних знань у дітей дошкільного віку.
3. Вивчити стан досліджуваної проблеми в практиці сучасних ДНЗ України.
4. Окреслити шляхи вдосконалення навчально – виховної роботи з формування екологічної свідомості та екологічної культури дошкільнят.

Об’єктом дослідження є: екологічне виховання дошкільників в системі всебічного та гармонійного розвитку особистості дитини.

Предмет дослідження: формування екологічної свідомості та екологічної культури у дітей дошкільного віку шляхом цілеспрямованого впливу сім’ї та дошкільного навчального закладу.

Методи дослідження: вивчення літературних джерел видатних педагогів, психологів, вчених минулого і сучасності; теоретико-методологічний аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури; узагальнення педагогічного досвіду з питання моделювання; синтез теоретичного матеріалу, концепцій і думок різних авторів з приводу екологічного виховання.

Практичне значення  дослідження полягає у застосуванні принципів, методів екологічного виховання школярів, описаних у роботі, на уроках у різних класах для підвищення екологічної культури учнів.

Структура роботи: дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 22 найменувань та додатків. Загальний обсяг дослідження складає 29 сторінок.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ТЛУМАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ  ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1. Роль та важливість екологічного виховання у житті дошкільників

 

Екологічне виховання – формування усвідомленого світогляду людини, почуття особистої відповідальності за діяльність, яка так чи інакше пов’язана зі змінами в природному середовищі, впевненості в необхідності дбайливого ставлення до природи, раціонального використання її багатств Більшість дослідників (А. Божко, Н. Вахняк) вважають, що екологічне виховання спонукає дорослих зміцнювати почуття відповідальності за рідну природу у дітей дошкільного віку, виховати їх дбайливими, бережливими та чуйними і надавати максимально можливу підтримку захисту природного середовища, яке є основою екологічної культури дошкільника.

Екологічне виховання формує галузь екологічної освіти, яке потребує практичного застосування, тобто залучення дитини до екологічної діяльності. Таким чином, екологічна освіта – це складний процес навчання, виховання та особистісного розвитку, спрямований на формування системи наукових і практичних знань і навичок, цінностей, дій і видів діяльності, що гарантують відповідальне ставлення до навколишнього середовища та соціального природного середовища і здоров’я. Метою якого є процес формування екологічної культури.

Основою екологічної культури є базові знання про природу:

• орієнтування в природному середовищі;
• усвідомлення життєво важливих потреб організму в умовах існування;
• ознайомлення з основною інформацією про стосунки з дикою природою, їх значення в житті людини.

Сприйняття природи дітьми відбувається тоді, коли в процесі активної діяльності вони дбайливо ставляться до своїх об’єктів і набувають навичок підтримки і створення умов для нормального співіснування [14].

Тому з дошкільного віку дітям можна і потрібно прищеплювати любов до навколишнього середовища, вміння захищати «зелених друзів» і примножувати багатство. Саме тому на перший план вийшла така область педагогіки, як екологічне виховання в цілому і дошкільників зокрема.

Екологічне виховання – це цілеспрямоване формування екологічного мислення, екологічних, моральних і правових поглядів на природу і людські місця у людей різного віку. Його мета – сформувати особистість, здатну вільно орієнтуватися в природоохоронній ситу­ації.

Перед вчителем стоїть завдання – виховання підростаючого покоління в традиціях гармонійного співіснування з природою, раціонального використання і відтворення її достатку, психологічної підготовки до збереження цінностей природи.

Як відомо, екологічне виховання дошкільників засноване на оволодінні дітьми системою знань про природу, існуючі в ній зв’язки і залежності, заснованих на сприйнятті впливу людської діяльності на природу. Але для того, щоб прищепити дітям гуманне ставлення до природи, важливі не тільки знання, а й виховання гуманних емоцій, позитивних переживань у спілкуванні з природою. В. Сухомлинський наголошував на необхідності вводити малюка в навколишній світ природи так, щоб кожний день він відкривав в ньому для себе щось нове, щоб ріс дослідником, щоб кожен його крок був подорожю до джерел живої природи, що підносить розум і зміцнює волю [2].

Це те, на чому батьки і вчителі повинні зосередитися у своїй роботі. Основою для формування усвідомленого ставлення до природи є знання про ней. Знайомство дошкільників зі світом природи необхідне для вирішення одного з головних завдань: дозволити дитині усвідомити себе активним суб’єктом природи, суб’єктом світу, в якому живе дитина.

Екологічна ситуація в нашій країні визначає, що екологічне виховання набуває все більшого значення в багатьох сферах освітньої діяльності з дітьми дошкільного віку.

Пізнання навколишнього світу, формування екологічного мислення, екологічної культури, практичних навичок екологічної культури людини, її малих джерел, її витоки мають свій початок у дошкільному віці.

Серед безлічі напрямків знайомства дошкільників з природою важливо сформувати у дитини цілісну картину навколишнього світу. Діти освоюють систему знань про природу, про існуючі зв’язки і залежності природи, формування екологічних уявлень, ціннісного ставлення до світу, сприйняття впливу діяльності людини на природу. Ґрунтуючись на цих знаннях, необхідно розвивати гуманні емоції, практичний позитивний досвід спілкування з природою.

В екологічному вихованні знання і мораль непротиворечиві. Мораль і інтелект взаємопов’язані і взаємозалежні. Коли моральний дух низький, виникає небезпека для інтелекту. Звичайно, історія підтверджує, що інтелект – це не завжди грамотність і освіченість. Відомо, що в історії були безграмотні мудреці.

Тому важлива гармонія знань і людської поведінки. Кожен, хто шукає відповіді на найважливіші питання в галузі екологічної освіти, відчуває значні труднощі. Дійсно, як вибрати щось одне? Яким шляхом піти? Виховання взагалі – це не тільки складний, але і багатогранний, різноманітний і багатогранний процес. Існує розрив між теорією і практикою, між людськими знаннями і поведінкою у світі природи, що дуже важливо. Це філософський аспект існування. Найменший поштовх до правильного ставлення до навколишнього середовища корисний не тільки природі, але й дітям [17].

Кожен з нас в тій чи іншій мірі відчуває вплив природи і знає, що вона є джерелом наших перших конкретних знань і є джерелом приємних вражень, які часто запам’ятовуються протягом усього нашого життя. Діти завжди спілкуються з природою в будь-який час і в будь-якому місці.

Вона дійсно бачить і відчуває природу, набуту в дитинстві, викликає глибокий інтерес до природи, розширює і поглиблює знання, сприяє формуванню особистості та інтересу. Здібності дитини в галузі «природи» є обов’язковою передумовою для формування цілісної особистості. Дошкільний вік є найважливішим етапом формування екологічного світогляду людини, в тому числі створення передумов для гуманної взаємодії з природним середовищем. Знайомство дошкільників з природою – це засіб створення в його голові реалістичних знань про навколишній світ, заснованих на чуттєвому досвіді.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!