Курсова робота ” Організація переговорного процесу у зовнішньоекономічній діяльності “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ ДІЛОВИХ ПЕРЕГОВОРІВ У ЗОВОНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Сутність поняття переговори

1.2 Типи ділових переговорів

1.3 Етапи проведення переговорів

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРЕГОВОРНОГО ПРОЦЕСУ У ЗОВОНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Особливості переговорного процесу

2.2 Проведення оцінки результатів переговорів

2.3 Вітчизняні особливості переговорного процесу

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРЕГОВОРНОГО ПРОЦЕСУ У ЗОВОНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1 Основні проблеми організації переговорного процесу у зовнішньоекономічній діяльності

3.2 Рекомендації та пропозиції щодо вирішення проблеми організації переговорного процесу у зовнішньоекономічній діяльності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Нині все частіше доводиться вдаватися до переговорів. Кожна людина хоче брати участь у прийнятті рішень, які її торкаються; дедалі менше людей погоджується з нав’язаними кимось рішеннями. Люди з різними інтересами використовують переговори з метою вирішити свої розбіжності. Будь то у діловій сфері, урядових колах чи сім’ї, люди досягають більшості рішень шляхом переговорів.

Переговори – один із найстаріших видів людської діяльності, спрямований на вирішення проблем при організації співробітництва або врегулювання конфліктних ситуацій. Він має таку ж давню історію, як конфлікти та війни, і використовувався практично задовго до появи правових процедур.

Отже, переговори – це процес, що має багатоаспектну та багаторівневу структуру. Назвемо лише деякі його складові.

Переговорний процес – це цілісна, органічна єдність людей; їх інтересів та комунікацій; стратегій та тактик; їх принципів та методів; стереотипів та установок; їх забобонів та новацій; консерватизму та творчості; їх індивідуального та соціального; приватного та офіційного; їх історичного та сучасного; їх емоційної та мотиваційно-вольової поведінки; вербальної та невербальної поведінки.

Переговори як процес є цілісною єдністю; змісту (предмет переговорів), спілкування, процедури (правила, порядок обговорення, протокол), відносин, попри відмінності національних культур учасників.

У цьому полягає складність будь-яких переговорів, під час яких будь-яка складова може бути більш актуальною.

Стан дослідження проблеми. Аналіз наукової літератури свідчить, що проблема переговорного процесу висвітлюється багатьма дослідниками.

Зокрема, теоретичні аспекти організації переговорного процесу представлені в працях таких авторів, як О.О. Авраменко, І.О. Бучацька, В.А. Гринчак, Н.В. Дараганова, Н. Жигайло, Л.М. Карамушка, Г. Кеннеді, Ю.І. Палеха, О.М. Романуха, Є.Б. Тихомирова, М.В. Ходжсон, М.В. Цюрупа, Т.П. Яхно та ін.

Мета дослідження: вивчити сутність інформаційного забезпечення процесу управління.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

1. охарактеризувати інформаційне забезпечення процесу управління;
2. проаналізувати інформаційне забезпечення соціального управління;
3. розглянути інформаційне забезпечення системи соціального захисту.

Методи дослідження в курсовій роботі були використані наступні: теоретичні методи: синтез, узагальнення, аналіз наукових джерел, систематизація, діалектичний метод.

Об’єктом дослідження є процес управління.

Предметом дослідження є інформаційне забезпечення.

Структура роботи: зумовлена метою і завданням дослідження, складається зі вступу, двох розділів, що мають чотири підрозділи, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 31 сторінка.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ ДІЛОВИХ ПЕРЕГОВОРІВ У ЗОВОНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТ

1.1 Сутність поняття переговори

 

Переговори – це ділове взаємне спілкування з досягнення спільного рішення[1].

Переговори проходять у вигляді ділової бесіди з питань, що становлять інтерес для обох сторін, і служать налагодженню коопераційних зв’язків.

У процесі переговорів люди хочуть:

• добитися взаємної домовленості з питання у якому зазвичай зіштовхуються інтереси;
• достойно витримати конфронтацію, що неминуче виникає через суперечливі інтереси не руйнуючи при цьому відносини.

Переговори призначені в основному, щоб за допомогою взаємного обміну думками (у формі різних пропозицій щодо вирішення поставленої на обговорення проблеми) «виторговувати» угоду, що відповідає інтересам обох сторін, і досягти результатів, які б влаштували всіх учасників переговорів.

Переговори проводяться:

• з певного приводу (наприклад, у зв’язку з необхідністю налагодження коопераційних зв’язків);
• за певних обставин (наприклад, розбіжність інтересів);
• з певною метою (наприклад, укладання угоди);
• певних важливих питань (політичного, економічного, соціального чи культурного характеру)[2].

Найчастіше вдається досягти домовленості лише після всебічного обговорення проблеми; під час будь-яких переговорів виявляються різні інтереси, і партнери пропускають їх через призму своїх потреб. Немало важливу роль грає і те, з якими перевагами (або негативними моментами) пов’язано для партнерів укладання тієї чи іншої угоди, особливо в оцінці нових, висунутих лише у процесі переговорів, варіантів вирішення.

Завдяки вмінню правильно донести інформацію до опонента, можна багато чого досягти у будь-якому напрямку.

Результатом грамотно проведених переговорів є укладання вигідного контракту, вдале працевлаштування, отримання знижки, можливість домогтися дітей належної поведінки та багато іншого. Найчастіше переговори визначаються як процес пошуку угоди для людей через узгодження їхніх інтересів.

Переговори є видом примирної процедури, за допомогою якої сторони регулюють розбіжності безпосередньо або за сприяння своїх довірених осіб без залучення незалежної третьої сторони. Переговори зазвичай проводяться в добровільному порядку.

В даний час будь-яка людина, яка живе в суспільстві, є людиною, яка веде переговори. Переговори – це факт нашого повсякденного життя, основний засіб отримати від інших людей те, чого ви хочете, і вирішити розбіжності.

Будь-які переговори вимагають ретельної підготовки: чим інтенсивніше вони ведуться (з використанням аналізів, розрахунків економічного ефекту, висновків тощо), тим більше шансів на успіх[3].

 

1.2 Типи ділових переговорів

 

Ділові переговори ведуть між колегами, керівниками та підлеглими, партнерами з бізнесу. Їхнім результатом стає комерційна вигода або досягнення консенсусу між колегами по роботі.

Розрізняють такі види ділових переговорів:

Офіційні, які проводяться за встановленою процедурою відповідно до протоколу. Висловлювання учасників мають юридичну значимість та стенографуються. Результатом офіційних ділових переговорів, як правило, є угода, підписана всіма сторонами.

Неофіційні – усні домовленості, ухвалені під час обговорення сторонами. Жодних документів, що підтверджують досягнуті домовленості, учасники не підписують.

Зовнішні, які проводять із клієнтами та партнерами.

Внутрішні – між колегами, підлеглими та керівниками.

Види переговорів різняться між собою цілями, складом учасників, ступенем завершеності та ступенем ефективності.

За формою проведення переговори можна поділити на особисті, телефонні та переговори, що здійснюються шляхом листування. Телефонні переговори і листування часто передують особисті контакти. Вони допомагають уточнити коло учасників переговорів, проблематику винесених на обговорення питань, а також низку організаційних моментів (узгодження місця, дати та часу проведення переговорів та ін.)[4].

По суб’єктам переговорного процесу слід розрізняти переговори, що ведуться всередині організації (між представниками підрозділів компанії, між фірмою та її дочірніми підприємствами, філіями тощо); і навіть переговори між різними організаціями.

Міжфірмові переговори можуть відбуватися на муніципальному, міжмуніципальному та міжрегіональному рівні. Якщо в переговорах беруть участь представники компаній хоча б із двох країн, то переговори мають міжнародний характер.

За кількістю учасників (організацій) розрізняють двосторонні, тристоронні та багатосторонні переговори.

За ступенем завершеності переговори можуть бути:

1. попередніми – передують особистим контактам сторін;

2. проміжними – обговорювані проблеми відрізняються підвищеною складністю, і учасники переговорів заздалегідь вважають, що досягти згоди та підписати необхідні угоди в один етап неможливо;

3. остаточними – завершуються підписанням підсумкового документа, наприклад, договору про постачання обладнання, договору про надання послуг, рішення про об’єднання підприємств і т.д.

За характером вирішуваних проблем (змістом обговорюваних питань) переговори можуть стосуватися найрізноманітніших проблем: економічних, у тому числі комерційних, управлінських, пов’язаних з пошуком більш ефективних моделей функціонування організацій, володіння та розпорядження власністю, взаємних розрахунків, умов надання кредитів, залучення та використання інвестицій і т.д.

За рівнем ефективності переговори можуть бути ефективними (тобто приносити партнерам взаємну вигоду, сприяти вирішенню важливих для них проблем), малоефективними та неефективними (нерезультативними). Іноді результати переговорів є вдалими, вигідними для однієї зі сторін, і невдалими – для іншої[5].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!