Курсова робота ” Особливості витрат та збут “

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ І ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ВИТРАТ НА ЗБУТ 

1.1. Економічний зміст і завдання обліку витрат на збут 

1.2. Огляд нормативно-правової бази та спеціальних джерел, щодо обліку витрат на збут 

1.3. Документальне оформлення 

1.4. Аналітичний та синтетичний облік 

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ЗБУТ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «ФОРЕСТ» 

2.1. Техніко-економічна характеристика базового підприємства та його облікова політика 

2.2. Організація обліку витрат на збут на ТОВ «Форест» 

2.3. Проблеми та недоліки обліку витрат на збут на ТОВ «Форест» 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Розвиток ринкових відносин в Україні визначає умови діяльності підприємств, їх функціонування на ринку. Тому для того, щоб підприємство вижило, необхідно правильно визначати стратегію і тактику дій на ринку, систематично фіксувати облік прибутків, витрати і фінансові результати господарської діяльності. Перехід до ринкових відносин, особливості формування ринку в Україні, складна тенденція методів і засобів державного регулювання в перехідній економіці зажадали пильної уваги до теорії та практики формування прибутку організації

Прибуток підприємства є результатом його господарської діяльності та джерелом його засобів до існування. Розмір прибутку безпосередньо залежить від рівня витрат підприємства. Для досягнення максимального прибутку компанія повинна забезпечити ефективне управління фінансовими результатами господарської діяльності та прагнути до зниження витрат, у тому числі адміністративних та маркетингових.

Бухгалтерський облік – це функція управління підприємства. На бухгалтерський облік покладено завдання з поліпшення управління інформацією та захисту активів, зміцнення фінансового становища підприємства, підвищення ефективності та зниження ризику втрати коштів через непродумані дії.

Для встановлення ринкових умов необхідно переглянути положення бухгалтерського обліку витрат, а також методи формування та обробки бухгалтерської інформації, засновані на існуючих економічних механізмах наявної обчислювальної техніки.

Теоретичною основою дослідження бухгалтерського обліку адміністративних та маркетингових витрат послужило законодавство України, Інструкції та Положення з бухгалтерського обліку, наукові роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як Грабова Н. Н., Добровський В. Н., Завгородній В. П. та інші.

Мета курсової роботи – дослідження проведення обліку адміністративних витрат та витрат на збут підприємства в сучасних економічних умовах в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. розкрити поняття та сутність адміністративних витрат;
2. розкрити поняття та сутність витрат на збут;
3. розглянути техніко-економічну характеристику базового підприємства;
4. розглянути облік адміністративних витрат на підприємстві;
5. розглянути облік витрат на збут на підприємстві;
6. розглянути організацію обліку адміністративних витрат та витрат на збут в комп’ютерному середовищі;
7. узагальнити результати.

Предметом дослідження є адміністративні витрати та витрати на збут об’єкта дослідження.

Об’єктом дослідження є підприємство ТОВ «Форест».

Методи дослідження: абстрактно-логічний; комплексносистемний підхід; статистико-економічні методи, зокрема кластерне групування; графічний; причинно-наслідкових зв’язків.

Курсова робота складається із вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ І ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ВИТРАТ НА ЗБУТ

1.1. Економічний зміст і завдання обліку витрат на збут

 

Кожне підприємство використовує трудові, матеріальні та фінансові ресурси для здійснення своєї діяльності. Витрати, пов’язані з біологічною трансформацією біологічних активів, визнаються як витрати на основні види діяльності. Облік витрат проводиться за окремими об’єктами обліку витрат (конкретними видами біологічних активів та/або їх групами) відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Витрати – це вартість ресурсів, які будуть використані в майбутньому для отримання прибутку або досягнення інших цілей підприємства. Витрати включають вартість матеріалів і робочої сили, необхідних для виробництва продукту або послуги. Тоді матеріальні витрати можна розділити на матеріали та обладнання. Витрати класифікуються на виробничі, операційні та інші (Додаток А).

Виробничі витрати формують виробничу (заводську) собівартість, а також витрати на виробництво і збут (загальна вартість промислового продукту). За економічною суттю собівартість продукції підприємства являє собою суму витрат на живу і уречевлену працю для здійснення поточної виробничої діяльності підприємства, а натурально (речовий склад) – це споживана частина матеріальних, трудових і фінансових ресурсів [11].

Витрати на виробництво валовоої продукції (або собівартість валової продукції) характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) на виробництво промислової продукції (послуг, робіт). Відповідно з вимогами П(С)БО 16 «Витрати» під витратами розуміють зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (виключаючи зменшення капіталу через вилучення або розподіл власником).

Із зменшенням активів виникають такі витрати:

1. списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;
2. нарахування амортизації;
3. списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними;
4. втрати від знецінення запасів;
5. нестачі запасів (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);
6. нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;
7. благодійні внески;
8. належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.

Зобов’язання – це заборгованість підприємства в результаті минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до скорочення ресурсів підприємства, що втілює економічні вигоди.

До витрат, що збільшують зобов’язання, належать нарахування:

• заробітної плати працівникам підприємства, які перебувають із ним у трудових відносинах;
• податків, зборів, обов’язкових платежів;
• відрахувань на обов’язкове і добровільне страхування;
• орендної плати, комунальних послуг, витрат зв’язку, послуг з реклами;
• послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).

Витрати підприємства можна класифікувати за різними критеріями. Класифікація витрат необхідна для визначення вартості продукції і, отже, для ціноутворення; для визначення собівартості продукції, тобто локальних затрат. Важливість класифікації затрат при їх управлінні і, насамперед, для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління (Додаток Б).

До основних з них належать витрати, безпосередньо пов’язані з виробничим (технологічним) процесом продукту (роботи або послуги). У будь-якому виробництві вони є найбільш важливою частиною витрат, а в деяких галузях вони досягають 90% собівартості. Накладні витрати виникають у зв’язку з організацією, обслуговуванням та управлінням виробництвом. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством [29].

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні та постійні. Змінні – це витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). Отже, величина цих витрат на одиницю продукції не змінюється. Постійні витрати включають (умовно-постійні витрати), які не змінюються або змінюються незначно при зміні обсягів виробництва (наприклад, адміністративні або загальногосподарські витрати). Слід зазначити, що поділ на змінні та постійні витрати дещо є умовними, оскільки вони не проявляються: змінні витрати на одиницю продукції змінюються під впливом організаційно-технічних заходів, величина постійних витрат – при суттєвій зміні обсягу виробництва.

Тому правильніше називати їх умовно-змінними і умовно-постійними витратами. Склад витрат можуть бути одноелементними або комплексними. Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не діляться на різні складові, незалежно від місця розташування або призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). Класифікація витрат за економічними факторами заснована на цьому принципі. Комплексна вартість складається з декількох економічних факторів.

Типовим прикладом статті комплексних витрат є загадбновиробничі витрати, які включають в себе майже всі економічні елементи. Залежно від способу включення в собівартість витрати діляться на прямі і непрямі. Витрати на виробництво певного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на основі первинних документів, називаються прямими.

До складу прямих матеріальних витрат відносяться ті, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат, а саме:

• сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг;
• інші виробничі витрати: відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

Непрямі витрати – це виробничі витрати, які повинні бути розподілені, оскільки вони не можуть бути безпосередньо віднесені до конкретної статті витрат економічно доцільним способом. Непрямий розподіл витрат призводить до неточностей у визначенні собівартості окремих видів продукції, тому при організації бухгалтерського обліку необхідно звертати увагу на збільшення частки прямих витрат.

Залежно від доцільності витрат розрізняють собівартість продукції. Це включає в себе вартість, виправдану або підходящу для даного виробництва. Згідно з невиробничими, витрати виникають з причин, які вказують на технічні та організаційні недоліки у виробництві (нестача продукції, втрати через простої, оплата понаднормових тощо).

Для ідеальної організації технології виробництва і технології праці всі витрати повинні бути продуктивними. Поточна собівартість включає витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції за цей період. Зазвичай це становить значну частину витрат на виробництво.

Тимчасові витрати (одноразові), пов’язані з підготовкою виробництва (впровадженням нових продуктів, їх значною модернізацією), резервуванням витрат на оплату відпустки та виплатою одночасної винагороди за багаторічні вислуги тощо [18].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!