Курсова робота ” Ознайомлення молодших школярів із фразеологічним багатством рідної мови “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ВИВЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

1.1.Теоретичні поняття фразеології та її вивчення 

1.2.Покращення мовленнєвої та мовної культури способами фразеологізмів молодших школярів 

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ЗБАГАЧЕННЯ СПІЛКУВАННЯ УЧНІВ ФРАЗЕОЛОГІЧНИМ БАГАТСТВОМ МОВИ 

2.1.Методи і прийоми вивчення фразеології 

2.2.Фразеологізми у контексті змісту підручників та програм із читання та рідної мови 

2.3.Методичні рекомендації щодо ознайомлення молодших школярів із фразеологізмами 

2.4.Система вправ і завдань для вивчення фразеологізмів 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Акутальність дослідження. Сформувати духовно багату і соціально активну особистість можна тільки в тому випадку, якщо вона оволодіє мовою як засобом спілкування, мислення, пізнання, самовираження і самоствердження в колективі. Враховуючи це, ідея об’єднання мовної освіти та мовного розвитку школярів має велике значення. Одним з перспективних способів вирішення цього завдання є навчання рідної мови на основі організованої мовленнєвої діяльності дітей.

Пріоритетними напрямами модернізації початкової освіти, спрямованими на багатогранні перетворення у навчально-виховній діяльності шкіл, є глибоке оволодіння мовними нормами, формування мовленнєвих навичок та вдосконалення культури українського мовлення. Реалізація завдань з підвищення якості навчання та виховання в початкових школах неможлива без вирішення проблеми систематичного та цілеспрямованого зміцнення словникового запасу рідної мови як однієї з головних умов загального розвитку молодших школярів.

Навчання рідної мови в початковій школі включає вивчення мовних матеріалів і взаємозв’язок між роботою з розвитку усного та письмового мовлення. Це формує навички граматики, правопису та мовлення. На уроках рідної мови учні вчаться оволодівати мовними засобами – словами та їх формами, розуміти значення слів, а також вчаться максимально точно і правильно використовувати лексичні одиниці в мовленнєвій практиці, як у школі, так і в повсякденному спілкуванні.

Удосконалення шкільної освіти у сучасних умовах виникає проблема того, що молодші школярі вивчають українську мову не тільки як засіб навчання, а й як засіб спілкування, залучення українців до скарбниці культури та формування на цій основі культурних навичок.

Збагачення активного словникового запасу учнів, вдосконалення граматичної структури мовлення, оволодіння українським мовним етикетом має здійснюватися значною мірою української фразеології.

Фактично, українські лексеми і фразеологізми були витіснені зі сфери суспільного життя, виробництва і повсякденної мови протягом десятиліть. Це призвело до того, що учні неправильно зрозуміли ідентичність своєї рідної мови, в результаті чого вони втратили свій вплив на духовну і мовну культуру школярів, тобто на формування національно свідомого громадянина. «Правильне і доречне використання фраз в усному і письмовому мовленні є проявом високого рівня оволодіння мовою».

Сучасні методи збагачення мовлення учнів українською фразеологією засновано на досягненнях українського теоретичного мовознавства (праці М. Г. Стельмаховича, В. Я. Мельничайка, М. І. Пентилюк, М. Т. Баранова, К. Д. Ушинського, І. І. Срезневського, Ф. І. Буслаєва, О. О. Потебні та ін.) і передового педагогічного досвіду школи.

Метою цієї роботи є визначення приблизного мінімуму фразеологічних одиниць учнів 1-4 класів та розробка ефективної системи роботи з фразеології на уроках рідної мови.

Відповідно до визначеної мети опитування планується вирішити такі завдання:

1. Визначити теоретичні основи вдосконалення методики роботи над збагаченням мовлення учнів українською фразеологією;
2. Проаналізувати стан роботи з фразеології в початковій школі;
3. Визначити значення фразеологізмів для підвищення мовної і мовленнєвої культури молодших школярів;
4. Визначити рівень уміння молодших школярів використовувати українські фразеологізми в усному і писемному мовленні;
5. Узагальнити методичні рекомендації ознайомлення молодших школярів із фразеологічним багатством рідної мови.

Об’єктом дослідження є процес збагачення мовлення учнів українською фразеологією в початкових класах загальноосвітньої школи на заняттях з рідної мови.

Предмет дослідження – зміст, методи, прийоми та засоби збагачення образного мовлення учнів українською фразеологією.

Методи дослідження: теоретичний аналіз та синтез досягнень мовознавчої, педагогічної, психологічної, методичної наук з проблеми збагачення мовлення учнів українською фразеологією; ознайомлення з шкільною документацією; опис процесу дослідження та узагальнення.

Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 41 сторінок. 

 

РОЗДІЛ І. ВИВЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

1.1. Теоретичні поняття фразеології та її вивчення

 

Мова є найважливішим, найбагатшим і найціннішим засобом комунікації, що об’єднує минулі, справжні та майбутні покоління людей в одну велику історичну цілість [5]. Таким чином, мова, що втілює досвід поколінь, допомагає краще і глибше розкрити процес становлення та історичного розвитку суспільства. Це не тільки багатий скарб народної культури, а й невичерпне джерело його мудрості.

Щоб висловити концепцію, часто потрібно користуватися не тільки одним словом, але і стійке поєднання слів, що своїм значенням дорівнює тому чи іншому слову. Відомо, що деякі слова в мові використовуються вільно, тоді як інші якимось чином обмежені й зв’язані між собою [1, с. 13].

У нашій мові існує безліч унікальних устарілих зворотів, які є семантично інтегрованими і невіддільними одиницями, подібними до слів, але структурно вони являють собою складні форми, аналогічні синтаксичним одиницям (словосполучень або речень). Наприклад: теревені правити, вийти сухим із води, стояти на смерть, моя хата з краю, ляси точити, кирпу гнути, за ніс водити, глек розбити, ведмежа послуга, байдики бити та ін.

Легко зрозуміти, що значення таких фраз не мотивується значенням слів, які є їх складовими частинами. Крім того, семантика окремого слова тут значно слабшає, а в деяких випадках і зовсім зникає; деякі слова зустрічаються лише в подібних стійких зворотах, а поза ними вони не вживаються (байдики, теревені, ляси). Справді, що таке байдики і чому їх іноді б’ють (байдики бити)? Яке значення цих окремо взятих слів? Його немає. Але є єдине лексичне значення всього виразу: ледарювати – не працювати. Або глек розбити посваритись. У сучасній лінгвістиці цей тип фраз називається фразеологією або фразеологічними зворотами.

Розділ науки про мову, що вивчає фразеологічні звороти, називається фразеологією (від грец. Phrasis – спосіб вираження, зворот і logos – поняття, вчення). Фразеологією називається також сукупність (запас, фонд) фразеологічних зворотів певної мови [2, с. 172].

Фразеологія – відносно молода лінгвістична дисципліна, основні поняття, обсяг і сфера застосування якої ще чітко не визначені. В основному це пов’язано з функціональним, семантичним і структурним розмаїттям одиниці, яка сприймається як стійке складове слово слова. Ця специфіка об’єкта дослідження ускладнює визначення як місця рівня вираження в ієрархії мовних структур, так і місця вираження серед інших лінгвістичних дисциплін [3, 33].

Фразеологія посідає особливе місце серед усіх сучасних лінгвістичних систем. На це впливають багато факторів, наприклад, використання формулювань відкриває чудову можливість передати за допомогою мови все різноманіття процесів, що відбуваються в житті. Різні мовні одиниці свідчать не тільки про багатство мови, а й про її еластичність, кількість і точність. У всіх мовних стилях (не тільки в художній літературі) широко використовуються вирази, але в кожному випадку вони представлені відповідно у певних різновидах.

Українська фразеологія – це багата скарбниця народної мудрості і культури, духовне багатство народу, невичерпне джерело. Це органічна частина нашої повсякденної мови і одна з головних і невід’ємних складників її канви. Багатство фразеології є однією з найбільш виразних рис культури країни. Важко переоцінити важливість експресії в розкритті духовного життя людей, їх філософії, передових соціальних поглядів, заповітних мрій, надій, думок, віри у світле майбутнє.

Фразеологія відіграє важливу роль у складних процесах людського мислення і світогляду. Це не тільки сприяє глибоко осмисленому відтворенню і визнанню об’єктивної реальності нашого часу, як і в минулому, але і допомагає донести найскладніші життєві проблеми до свідомості людей дотепно, точно, точно, барвисто, образно, мальовничо. Майже всі явища суспільного життя і життя людей. Це важливе джерело більш глибоких знань про матеріальне життя суспільства, погляди людей і соціальні практики.

Це найважливіший зразковий елемент нашої мови, що постійно розвивається і збагачується, постійно вдосконалює свою структуру і метафоричні засоби  висловлювання [1, с. 27].

Фразеологізми, як і слова, є частиною лексичної системи і вважається окремою одиницею лексикології.

Водночас вони мають низку специфічних ознак, а саме:

а) відтворення фразеологізму в готовому вигляді, необхідність його попереднього запам’ятовування;

б) втрата словом своєї смислової самостійності;

в) неможливість заміни слова у складі фразеологізму.

Фразеологічний фонд мови вже давно привертає увагу багатьох вітчизняних мовознавців. Гідним розвитку теорії представлення спостереження є О. Шахматова, П. Фортунатова, І. Срезневського, О. Потебні, Ф. Буслаєва, М. Ломоносова та інших видатних учених. Фразеологічні одиниці мають свою форму і зміст. І вони вважаються окремими самостійними одиницями мови, вони функціонують і конфліктують з іншими мовними одиницями тільки в діалектичній єдності їх форми і змісту.

Семантична класифікація, розроблена В. В. Виноградовим, отримала широке визнання в лінгвістиці. Основою його теорії фраз є ступінь зміни значення слів у різних синтаксичних і стилістичних умовах фразеоутворення. В. В. Виноградов розділив фразеологічну одиницю на три групи (зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення) і вперше показав, що ступінь поєднання компонентів фразеологічної одиниці різна. Це явно протилежно вільній фразі, що підкреслює, що вони відтворюються у мовленні як сталі одиниці, їм властиві внутрішні структурні ознаки.

Фразеологічні зрощення – це фразеологічні одиниці, які не можуть бути семантично розділені, а інтегративне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів: ряст кури не клюють (багато), скакати в гречку (порушувати шлюбну вірність), березової каші всипати (побити), байдики бити (ледарювати), ляси точити (вести пусту розмову), на руку ковінька (вигідно), собаку з’їсти(набути досвіду), дати кучми (побити), пекти раків (червоніти).

Фразеологічні єдності теж цілісні за змістом, вони мають єдине неподільне значення, але саме значення окремих слів утворює поєднання з переносним узагальненим значенням: без ножа різати кого (ставити кого-небудь у скрутне становище), морський вовк (старий, досвідчений моряк), танцювати під чиюсь дудку (виконувати чиїсь бажання, підкорятися комусь), молоти (чесати) язиком (вести пусту розмову), п’ятами накивати (тікати) та ін.

Фразеологічні єдності, як і зрощення, також не можуть бути семантично неподільні і виражають цілісне значення, але, на відміну від словосполучень, вони мають мотивуюче значення. У складі своїх компонентів лексичні одиниці містять такі елементи, які сприяють мотивації значення загальної лексики. Крім того, в лексичних одиницях граматичні відносини між компонентами відносно легко різні і можуть бути зведені до сучасних живих зв’язків. Фразеологічні єдності і зрощення можуть бути замінені іншими синонімічними фразеологізмами або словами.

Третім типом фразеологічних одиниць – це поєднання словникового запасу. Сюди входять слова, які не втратили самостійності, але мають обмежений зв’язок з іншими словами.

Вони вказують на значення тільки в певному замкнутому колі слів. Наприклад, сміх розбирає, зло бере, охопив смуток, набратися лиха, порушити питання, винести подяку (скласти подяку), взяти в шори, порушити справу і т. ін.

Фразеологічне багатство мови розділити на кілька класів і підгруп, залежно від їх зовнішніх та внутрішніх характеристик. На значеннєво- функціональному рівні фразеологічні звороти можна розділити на такі типи: приказки, прислів’я, крилаті вислови і складені терміни.

Прислів’я – стислий і влучний, образний, здебільшого народний вислів, що стосується різноманітних явищ життя.

Вони використовуються в мовах для виявлення багатьох типових умов життя і ситуацій:

• Радість красить, а печаль палить;
• Згода будує, а незгода руйнує;
• Добре роби – добре й буде;
• Вчи дитину не штурханцями, а добрими ділами та слівцями.

Приказка – влучний, образний народний вислів. Його зміст, на відміну від прислів’їв, зазвичай неінформативний, зазвичай неповний за синтаксисом, і в багатьох випадках – це вкорочене прислів’я.

У сучасній українській мові широко вживаються такі приказки:

• собаку з’їв та численна кількість подібних;
• надоїв як гірка редька;
• мовчання – знак згоди;
• як сніг на голову;
• вивести на чисту воду.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!