Курсова робота ” Рефінансування банківських установ в Україні “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МЕХАНІЗМУ РЕФІНАНСУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ 

1.1. Економічна природа та джерела рефінансування банківських установ 

1.2. Сутність та елементи механізму рефінансування банківських установ 

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ПОПИТУ ТА ПРОПОЗИЦІЇ РЕФІНАНСУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ 

2.1. Аналіз попиту банківських установ в Україні на рефінансування 

2.2. Аналіз пропозиції рефінансування банківських установ в Україні 

РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМУ РЕФІНАНСУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ 

3.1. Дослідження впливу рефінансування на макроекономічні процеси в Україні 

3.2. Удосконалення механізму рефінансування банківських установ як інструменту грошово-кредитної політики в Україні 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Сьогодні стабільність банківської системи, яка є одним із головних чинників розвитку економіки будь-якої країни, займає досить важливе місце в розвитку ринкової економіки. Рефінансування НБУ є потужним інструментом монетарної політики, що дозволяє оперативно впливати на управління стабільністю банківської системи та забезпечувати зростання її ресурсного потенціалу. Як свідчить світова практика, система рефінансування та управління ліквідністю банківських систем у різних країнах постійно розвивається, тому Україні доцільно вдосконалювати існуючі та запроваджувати нові механізми рефінансування, які сприятимуть підтримці стабільності банківської системи як забезпечити цілісність.

На даному етапі розвитку національної економіки та банківської системи України особливо гостро постає питання підтримки ліквідності та платоспроможності банків. Банківська система України нині знаходиться у стані затяжної рецесії, безпосередній вплив на яку має індикативне регулювання банківської діяльності в особі регулятора – Національного банку України. Механізм рефінансування банків як один з аспектів державного регулювання банківської системи запускає та забезпечує процес зростання економіки країни загалом, а отже, стратегічна спрямованість його як інструмента стимулювання банків є неймовірно важливою.

Існує достатня кількість проблематичних аспектів розвитку економіки України, а їх вирішення унеможливлюється без динамічного розвитку банківської системи, що виступає однією з головних структур ринкової економіки. Таким чином, впровадження ефективного механізму рефінансування банків є одним з актуальних питань реалізації стратегії забезпечення стійкого розвитку банківської системи, підтримки ліквідності та платоспроможності банківських установ.

Сутність системи рефінансування та проблеми її розвитку досліджували багато вітчизняних вчених. Особливо ті. як В.І. Міщенко, В.В. Коваленко, А.В. Сомік, Г.Г. Фетісов, О.В. Мельниченко, Т.Д.Косово, В.В. Лановий та інші.

Метою дослідження є встановлення особливостей функціонування системи рефінансування банків в Україні, визначення основних проблем та перспектив її розвитку, а також визначення рекомендацій щодо їх вирішення.

Для досягнення мети дослідження в роботі були поставлені і виконані наступні завдання:

1. розкрити економічну природу та джерела рефінансування банківських установ;
2. з’ясувати сутність та елементи механізму рефінансування банківських установ;
3. здійснити аналіз попиту банківських установ в Україні на рефінансування;
4. проаналізувати пропозиції рефінансування банківських установ в Україні;
5. дослідити вплив рефінансування на макроекономічні процеси в Україні;
6. запропонувати шляхи удосконалення механізму рефінансування банківських установ як інструменту грошово-кредитної політики в Україні.

Предмет дослідження: механізм рефінансування банків в Україні.

Об’єкт дослідження: процес рефінансування банківських установ.

Методи дослідження: використано законодавчі і нормативні документи, підручники, наукові посібники, наукові статті в журналах та газетах, в роботі використано методи дедукції і індукції, збору і обробки інформації.

Структура і обсяг роботи. Курсова робота викладена на 32 сторінках комп’ютерного набору. Складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. У роботі використано 25 літературних джерел.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МЕХАНІЗМУ РЕФІНАНСУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ

1.1. Економічна природа та джерела рефінансування банківських установ

 

Термін «рефінансування» трактується багатьма вченими та практиками з різних позицій. Тому вивчення сутності банківського рефінансування та його механізму в сучасних умовах фінансової глобалізації є дуже актуальним питанням. Значні зміни в банківській справі потребують дослідження причин і наслідків використання коштів, які банки отримують від рефінансування подальшої діяльності на фінансовому ринку.

Розглянемо найвідоміші тлумачення сутності рефінансування. Загальне тлумачення дається в більшості словників і підручників.

Природа рефінансування тлумачиться як починаючи від реінвестування на рівні уряду і закінчуючи специфічним процесом або визначенням правил кредитування банків центральним банком. Крім того, під рефінансуванням не завжди розуміють надання позики, часто це обмін одного активу на інший, наприклад гроші на цінні папери, цінні папери на цінні папери з дещо різними термінами погашення тощо.

В етимологічному сенсі термін «рефінансування» походить від термінів «фінанси» (кінець 18 ст.), «фінансист» – (друга половина 19 ст.), «фінансування» (початок 20 ст.), активне використання цього терміну спостерігається з 1980-х років. Так, «фінанси» (finance) трактують як «готівку, елемент господарського обороту, гроші, грошові відносини» [10, с. 693]; «фінанси» (від лат. financia — гроші, дохід); як «загальноекономічний термін, що визначає як грошові ресурси, фінансові ресурси, що враховуються при їх створенні, розподілі та перерозподілі, так і економічні відносини, засновані на взаєморозрахунках між підприємствами» [11, с. 406].

Фінансове становище конкретного суб’єкта господарювання визначається «наявністю грошових коштів, наявністю коштів, необхідних для здійснення господарської діяльності, підтримання нормального способу роботи та проживання, грошових розрахунків з іншими суб’єктами господарювання» [12, с. 404].

Крім того, рефінансування визначається по-різному, використовуючи префікс рe-, який може означати «знову», «ще раз», «новий», «по-новому». Ре- (лат. re.) префікс, що позначає: 1) повторну, поновлену дію; 2) до протилежної, зворотної дії, протидії (наприклад, повторна евакуація) [10].

На думку авторів, у контексті банківського рефінансування більш доцільним є перший варіант, а саме відновлення вільних резервів при надходженні додаткових коштів.

Англійське слово «finance» – управління грошима – несе «напружений» семантичний заряд: «finer» – займатися грошовими справами, оплачувати рахунки, платити викуп; Англійська «fine» перекладається як штраф, занадто добре. Корінь терміна «рефінансування» означає: на латині «fixus» — фіксувати, прив’язувати, фіксувати і «finis» — кінець, межа.

У сучасному бізнесі термін «рефінансування» має багато вживань і, відповідно, різне значення. Як показують наведені тлумачення, у загальній фінансовій практиці під рефінансуванням розуміють фінансування, джерелом якого є нові запозичення.

В інвестиційній практиці термін «рефінансування» або «реінвестування» є визначенням додаткових або повторних інвестицій у галузь чи країну. Оскільки загальновизнано, що термін «кредит» міститься в терміні «фінансування» і що кредитний ринок є структурною частиною фінансового ринку, зрозуміло, що рефінансування не може обмежуватися лише кредитуванням.

Крім того, банки часто стикаються з проблемою нестачі коштів у своїй діяльності для погашення своїх зобов’язань або видачі подальших кредитів. Це особливо актуально в умовах економічного спаду або гострої кризи. Відтак розглядається питання достатності вільних резервів, серед яких Савлук М.І. розуміє всю сукупність коштів, які є в розпорядженні банків і можуть вільно використовуватися для активних операцій [13, с. 251].

Вважається, вільних резервів також має бути достатньо для забезпечення банками власної кредитоспроможності та виконання зобов’язань перед вкладниками та кредиторами. Отже, банки повинні поповнювати та відновлювати вільні ресурси. Поповнення ресурсів здійснюється традиційним способом – шляхом збільшення статутного капіталу та залучення додаткових депозитів (часто за рахунок підвищення депозитних ставок) або залучення коштів на важливі інвестиційні проекти. Необхідність відновлення ресурсів виникає у разі несподіваної втрати ліквідності, платоспроможності або неминучого банкрутства банку. Операції з відновлення ресурсів банку класифікуються як операції рефінансування.

 

1.2. Сутність та елементи механізму рефінансування банківських установ

 

Національний банк проводить операції з рефінансування банків шляхом надання банкам:

1) позики наступного робочого дня (позика овернайт);

2) кредиту рефінансування шляхом проведення конкурсів для підтримання ліквідності банку на строк від 14 до 90 днів;

3) кредиту рефінансування шляхом проведення конкурсів для підтримки ліквідності банків на строк від одного до п’яти [3].

Національний банк здійснює операції з рефінансування банків згідно з укладеними з банками рамковими кредитними договорами та забезпечує їх виконання за допомогою програмно-технологічного забезпечення Національного банку.

На засіданнях з питань монетарної політики, після консультації з Комітетом з монетарної політики Національного банку, Правління СНБ щоквартально визначає періодичність проведення тендерів для підтримки ліквідності банків шляхом надання довгострокових кредитів рефінансування, обсяг рефінансування та строк надання довгострокових кредитів рефінансування.

Національний банк надає банкам кредити овернайт та кредити рефінансування під заставу пулу, який може складатися з таких видів активів (майна):

1) державні облігації України (позичення облігацій внутрішньої державної позики України, облігації зовнішніх державних позик України, цільові облігації внутрішньої державної позики України);

2) депозитні сертифікати;

3) облігації міжнародних фінансових організацій (випущені відповідно до законодавства України);

4) Іноземні валюти (долари США, євро, британські фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські ієни)[3].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!