Курсова робота “Розвиток емоційного інтелекту як основи формування позитивного ставлення молодших школярів до навчання”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РΟЗДІЛ  І. ТЕΟРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РΟЗВИТКУ ЕМΟЦІЙНΟГΟ ІНТЕЛЕКТУ МΟЛΟДШИХ ШКΟЛЯРІВ 

1.1. Аналіз пοглядів вітчизняних та зарубіжних вчених на прοблему рοзвитку емοційнοгο інтелекту шкοлярів 

1.2. Οсοбливοсті рοзвитку емοційнοгο інтелекту οсοбистοсті мοлοдшοгο шкοляра 

1.3. Ігрοва діяльність як засіб рοзвитку емοційнοгο інтелекту οсοбистοсті мοлοдшοгο шкοляра 

РΟЗДІЛ ІІ. РΟЗВИТΟК ЕМΟЦІЙНΟГΟ ІНТЕЛЕКТУ ΟСΟБИСТΟСТІ ДИТИНИ В ПΟЧАТКΟВІЙ ШКΟЛІ У ПРΟЦЕСІ ІГРΟВΟЇ

ДІЯЛЬНΟСТІ 

2.1. Підхοди дο експериментальнοгο визначення рівня рοзвитку емοційнοгο інтелекту οсοбистοсті мοлοдшοгο шкοляра 

2.2. Експериментальні вправи і заняття в ігрοвій фοрмі, спрямοвані на рοзвитοк емοційнοгο інтелекту οсοбистοсті учня пοчаткοвοї шкοли 

ВИСНΟВКИ

СПИСΟК ВИКΟРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Пов’язана з впровадженням компетентнісного методу та гуманістичної педагогічної парадигми в сучасних українських початкових школах, а також збільшенням дослідницького інтересу психологів і педагогів до розвитку особистості та емоційного інтелекту дітей молодшого шкільного віку, як важливої частини адаптації і соціалізація в школі.

Одним із центральних завдань, визначених у сучасній концепції Закону України «Про освіту» (вересень 2017 року) [3] та Новій українській школі Міністерства освіти і науки України (листопад 2016 року) [6], є створення належних умов для особистісної самореалізації учнів. У концепції йдеться, що нові освітні стандарти будуть засновані на компетентнісному підході – «рекомендаціях Європейського парламенту та Європейської комісії з формування ключових компетенцій для освіти протягом усього життя», починаючи зі ступеня початкової школи. Ключові здібності та перехресні навички створюють «полотно», яке є основою для успішної самореалізації студентів – як особистостей, громадян та експертів. Складність та багатогранність функцій сучасного суспільства, як динамічного соціального організму, наростання його системних змін визначає необхідність розвитку потенціалу емоційного інтелекту людини з метою досягнення ефективної соціальної адаптації та успішної самореалізації. Така ситуація підвищила науковий і педагогічний інтерес до цього питання.

Емоційний інтелект – одна з головних складових успіху і щастя в житті. Якщо в ХХ столітті логічний інтелект був важливий для дипломатичних, наукових і освітніх установ, то в ХХІ столітті, коли процес глобалізації охоплює всі сфери життя, емоційний інтелект і пов’язані з ним форми практичного і творчого інтелекту стають актуальними. Для розв’язання емоційних і психологічних питань необхідна, на думку багатьох дослідників (Андреєва І., Вайсбах Х., Дакс У., Зарицька В., Носенко Є., Коврига Н., Чеботар А., Яковлєва Є. та ін.), цілеспрямована діяльність з розвитку емоційної сфери особистості, тієї здатності, що у сучасних дослідженнях називається емоційним інтелектом.

Мета дослідження: теоретичне обґрунтування та визначення шляхів можливого вирішення проблеми розвитку емоційного інтелекту молодших школярів.

Відповідно до визначеної мети поставлено такі завдання:

1. Здійснити аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми розвитку емоційного інтелекту особистості молодшого школяра.
2. Здійснити спробу відбору та адаптації психолого-педагогічного інструментарію для визначення рівнів розвитку емоційного інтелекту особистості дитини молодшого шкільного віку.
3. Розробити системний цикл вправ і занять в ігровій формі, спрямований на соціалізацію і розвиток емоційного інтелекту особистості молодшого школяра.
4. Упорядкувати, впровадити та експериментально перевірити результативність соціально-педагогічного дослідження.

Об’єкт дослідження: є емоційний інтелект учнів початкової школи.

Предмет дослідження: процес розвитку емоційного інтелекту особистості молодшого шкільного віку.

Методи дослідження: аналіз наукової психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, систематизація матеріалу, синтез, діагностування, проектування, кількісний та якісний аналіз результатів дослідження, констатувальний та формувальний педагогічний експеримент.

Експериментальна база: дослідження проводилось на базі загальноосвітньої школи №90 І-ІІІ Ступенів, м. Одеси.

Структура та обсяг курсової. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

 

РΟЗДІЛ  І ТЕΟРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РΟЗВИТКУ ЕМΟЦІЙНΟГΟ ІНТЕЛЕКТУ МΟЛΟДШИХ ШКΟЛЯРІВ

1.1 Аналіз пοглядів вітчизняних та зарубіжних вчених на прοблему рοзвитку емοційнοгο інтелекту шкοлярів

 

Потенційним фактором, що впливає на життєві досягнення, є феномен емоційного інтелекту. В даний час дослідження проблеми емоційного інтелекту показують, що це обговорювана проблема, і вона визначає вимоги людей до ідеальних функцій, таких як прояв емоційних здібностей, емоційна креативність, зрілість, культура тощо.

В останні десятиліття в наукових працях з’явилися нові роботи з цього питання. Сучасні вчені правильно визначають теорію емоційного інтелекту як одну з найважливіших теорій [12, с. 18]. Концепція цього феномену була запропонована Дж. Майєром та П. Саловеєм у 1990 році, і ця ідея набула поширення в книзі журналіста і психолога Д. Гоулмана в 1995 році. Автори однієї з останніх робіт про емоційний інтелект відзначають, що серед психічних явищ, виявлених наприкінці ХХ століття, важко знайти явище, яке привертало б таку пильну увагу дослідників, як емоційний інтелект [13, с. 45].

Початок розуміння емоційного інтелекту як важливого аспекту індивідуального існування та розвитку можна простежити з давніх часів, коли взаємозалежність мислення та емоцій розглядалася в рамках філософського знання. Саме філософи стародавнього світу висунули ідею поділу душі на три частини – спраглу, пристрасну і духовну. Платон ставив духовне щастя і тортури до чистого, найвищого, не пов’язаного з нижчим і того, що відбувається від задоволення фізичних потреб [4, с. 52].

Тому з давніх часів існував розрив між духовною, емоційною і мотиваційною сферами індивідів. Становлення і розвиток теорії еквалайзера можна простежити з давніх часів (800 р. до н. е. – 600 р. н. е.). У той час філософи вже дійшли висновку про цілісність мислення і чуттєвого пізнання. В епоху Просвітництва (друга половина 17-18 століть) ця тема привертала велику увагу і займала важливе місце в дослідженнях. У XX столітті питання про зв’язок між раціональністю та ірраціональністю в інтелектуальній діяльності не стало менш важливим.

Теорія соціального інтелекту, що виникла в XX столітті, стала важливою передумовою і фундаментом для розвитку теорії емоційного інтелекту. Наступним важливим кроком стали публікації вченого Р. Торндайка (1937 р.). Він описав соціальний інтелект як комбінацію розумових здібностей, пов’язаних з обробкою соціальної інформації і сприяють успіху міжособистісної взаємодії. Продовжуючи ідею Р. Торндайка, Г. Олпорт виявив зв’язок між соціальним інтелектом і здатністю формулювати швидкі, майже автоматичні міркування про людей, передбачати найбільш імовірні реакції людини. У 1967 році Дж. Гілфорд почав вивчати соціальний інтелект як систему інтелекту, яка не залежить від загальних факторів інтелекту і в основному пов’язана з розумінням мови тіла.

Таким чином, формування поглядів на взаємозв’язок між емоціями і розумом зазнало тривалого розвитку в різних напрямках у суспільстві, психології, економіці та філософських науках. Тільки у XX столітті. Знання з цієї теми формують теорію соціального інтелекту, яка визнає важливість ідеологічної та емоційної єдності, що відіграє життєво важливу роль у своєчасній адаптації до умов навколишнього середовища та міжособистісному спілкуванні. Г. Гарднер зазначив, що для того, щоб бути успішним, людина повинна володіти гнучким і різноманітним інтелектом, включаючи широкий спектр здібностей. Здатність автора спостерігати за емоціями інших і використовувати ці дослідження для прогнозування їхньої поведінки в міжособистісному спілкуванні була розвинена в теорії емоційного інтелекту і визнана однією з найважливіших особистісних рис лідерів [12, с. 148].

Розвиток розуміння природи когнітивних та емоційних процесів та їх родинних характеристик призвело до появи поняття «емоційний інтелект». На рис. 1.1 (додаток А) показує еволюцію терміну «емоційний інтелект» зарубіжними вченими. Останнім часом було проведено багато досліджень з вивчення емоцій. Емоційний інтелект – це всеосяжна характеристика людини. Він визначається динамічною неподільністю емоцій та інтелекту через співвідношення когнітивних, емоційних і мотиваційних характеристик. Він керується прийняттям особистих емоцій та емоційних переживань інших, збагачуючи емоційний і соціальний досвід. [1, с. 110-111].

Тому цей термін стає все більш і більш помітним в науковому співтоваристві. У процесі оволодіння емоційними та культурними проблемами людства і суспільства мали місце різні розуміння різних аспектів цього явища. Тому, хоча проблема емоційного інтелекту має важливе практичне значення, вона не була повністю вивчена теоретично і експериментально, і необхідні розумні наукові аргументи. Це буде перспективою наших подальших досліджень. Нова освітня парадигма вимагає знаходження розумного балансу між мисленням і емоціями, а також встановлення гармонії між розумом і навколишнім світом.

 

1.2 Οсοбливοсті рοзвитку емοційнοгο інтелекту οсοбистοсті мοлοдшοгο шкοляра

 

У цьому віці у дітей активно розвиваються соціальні емоції, такі як любов до себе, почуття відповідальності, довіра до інших та емпатія. Саме в умовах незалежного спілкування діти відкрили для себе різні можливі способи побудови відносин. Через емоційне та оціночне ставлення дорослих до правил та етики діти матимуть раціональне та емоційне ставлення до правил та етики [9, с. 51].

У віковій і педагогічній психології молодший шкільний вік займає особливе становище: у цьому віці освоюється навчальна діяльність, випадковим чином формуються психологічні функції, виникають рефлексія і самоконтроль, а дії починають бути пов’язані з внутрішнім плануванням [11]. Це молодший шкільний вік емоційної чутливості, сприйняття, уяви і сенсорного забарвлення психологічної та фізичної активності до подій, що відбуваються; прямота і відвертість вираження сенсорного досвіду людини чутливі до розвитку і формування емоційного інтелекту.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!