Курсова робота ” Розвиток сфери туристичних послуг України “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ 

1.1. Стан і перспективи розвитку туризму в Україні 

РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ 

2.1. Аналіз стану і тенденції ринку туристичних послуг в Україні 

2.2. Фактори розвитку в’їзного іноземного туризму в Україні 

2.3. Основні тенденції розвитку виїзного (зарубіжного) туризму 

2.4. Тенденцֺії та перспективи розвитку ринку туристичних послуг в Українֺі 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. У сучасному глобалізованому світі важливість туризму полягає в тому, щоб надавати позитивний вплив на економічне, політичне, соціальне і культурне життя населення світу. Туризм охоплює широкий спектр економічної діяльності і вважається найпотужнішою галуззю в світі, яка тісно пов’язана з рівнем розвитку країни, в якій вона веде бізнес. Крім того, розвиток індустрії туризму робить значний вплив не тільки на економіку, культуру та інші сфери життя, але і на різні галузі економіки, такі як виробництво товарів, торгівля, транспорт, зв’язок і т. д., та є один з перспективних напрямків структурної перебудови економіки.

Саме тому індустрія туризму, як і інші галузі економічної діяльності, потребує підтримки з боку держави і здатності швидко реагувати на зміни як у зовнішньому, так і у внутрішньому середовищі туристичної сфери. З цієї точки зору важливо, щоб управління туристичною діяльністю було комплексним і охоплювало всі галузі індустрії туризму.

В Україні туристичний бізнес розвивається в основному навколо подорожей. Більшість наших існуючих туристичних компаній воліють відправляти своїх співвітчизників за кордон, і лише невелика частина з них працює над залученням гостей в Україну – тобто все робиться для того, щоб капітал від туризму перетікав за кордон.

Дocлiджeнням питання дepжaвнoгo peгулювaння туpиcтичнoї діяльності в Україні сepeд науковців займалися: Давиденко Л., Матвійчук Л., Валінкевич Н., Станіславська Г., Манзюк В., Діденко А., Войтушенко О., Войтушенко О., Кирієнко О., Гуслякова О., Килин О., Шупік Б., Кравчук І., Oмeльчaк К., Ceмeнoв В. тa iнші.

Мета дослідження. Вивчити теоретичні аспекти туристичного ринку, обярунтувати його сутність і проаналізувати можливості розвитку ринку туристичних послуг в Україні.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити наступні питання:

1. визначити суть понять «послуга», «туристична послуга», «туристичний ринок»;
2. з’ясувати суть і функції туристичного ринку, розкрити особливості туристичних послуг, їх типологію і структуру;
3. вияснити, які фактори впливають на розвиток ринку туристичних послуг;
4. виконати аналіз поточного стану України та світового туристичного ринку;
5. проаналізувати тенденції та перспективи розвитку ринку туристичних послуг в Україні та визначити раціональні шляхи його вдосконалення.

Oб’єктом дocлiджeння є туpиcтичнa діяльність в Україні.

Предметом дослідження є тенденції розвитку та регулювання ринку туристичних послуг в економічній системі України.

Методи дослідження. Зокрема, під час дослідження використовувалися такі методи: монографічний, порівняння, аналогії, аналізу, синтезу та узагальнення. Для уточнення змісту основних понять і термінів, таблично-графічний метод, а також загальнонаукові методи: аналіз, дедукція та індукція, за допомогою яких опрацьовувалися інформація та результати, отримані за допомогою інших методів.

Структура курсової роботи: Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової роботи становить 30 сторінки. Список використаних джерел налічує 23 найменування.

 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

1.1. Стан і перспективи розвитку туризму в Україні

 

Невід’ємною частиною світового туристичного процесу є індустрія внутрішнього туризму. Незважаючи на всі політичні та соціально-економічні проблеми останніх років, індустрія туризму стала галуззю національної економіки України, стабільно нарощуючи виробництво туристичних продуктів з кожним роком без залучення державних дотацій.

Туризм в Україні може і повинен бути сферою ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом громадського та повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також сферою історичної та культурної спадщини та сучасних знань нашого народу і держави.

Іноземний (в’їзний) туризм, як і раніше, залишається пріоритетним видом туризму для України як важливий фактор поповнення валютних надходжень до державної скарбниці та створення додаткових робочих місць.

Сьогодні в Україні налічується понад 4,5 тис. закладів розміщення туристів і відпочиваючих на 620 тис. місць, які вимагають модернізації та реконструкції відповідно до міжнародних стандартів. Крім того, об’єкти зон відпочинку, пам’ятки культури та архітектури України, а також інші туристичні або екскурсійні послуги повинні утримуватися в належному стані.

Враховуючи тенденцію до реформування всіх сфер суспільного життя, доцільно є розроблення Основних напрямів розвитку туризму в Україні. Вони мають стати концептуальною основою довгострокової державної програми розвитку туризму, створення організаційно-правової та економічної основи формування туризму як дуже прибуткової галузі економіки, важливого засобу культурного і духовного виховання громадян України, потенціалу їх робочої сили. Україна – дивовижно красива країна, благословлена природою, і кожен куточок унікальний: вікові ліси Полісся, гаї Полтавщини і Харківщини, сонячні пляжі Чорного й Азовського морів, незрівнянні вершини Карпат.

Сьогодні це чудове місце, де можна провести вільний час, ознайомитися з історією, культурою та унікальними традиціями українського народу, відвідати церкви, пам’ятки архітектури тисячоліть, відвідати численні курорти і санаторії.

Україна – одна з найбільших країн Східної Європи, розташована в басейні Дніпра, що розділяє країну на 2 частині. Її загальна площа становить 603,7 тис. кв. кілометрів, населення – близько 50 мільйонів осіб. Україна межує з Білоруссю на півночі, Російською Федерацією на півночі та сході, Польщею та Словаччиною на заході, Угорщиною, Румунією та Молдовою на південному заході. На півдні Україна межує з Чорним та Азовським морями. Протяжність берегової лінії в межах України становить 1758 кілометрів (Чорне море – 1533 км, Азовське – 225) [14, с. 10]. У флорі України налічується близько 30 тисяч видів рослин, з яких понад 400 занесені до Червоної книги.

Особливе значення для туризму мають ліси, на частку яких припадає 14,3% території України (8,6 млн. га). За цими показниками Україна є однією з найлісистіших країн Європи. Тим не менш, лісовий покрив у різних районах нерівномірний, зменшуючись із заходу і півночі на схід і південь [8, с. 5].

Тваринний світ України багатий, налічується понад 44 тисяч видів тварин. Антропогенні впливи в результаті безпосередніх дій людини (полювання, рибальство і браконьєрство), а також зміни природних умов і навколишнього середовища призвели до значних змін. Особливе значення для розвитку певних видів туризму має наявність і поширеність мисливських тварин, таких як копитні, хутряні і пернаті дичі.

На туристичній карті України є сім регіонів, що підходять для розвитку туризму:

1. Карпатський (західний): Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області;
2. Волинсько-Тернопільський (північно-західний або поліський): Волинська, Тернопільська, Хмельницька, Ровенська області;
3. Житомирсько-Вінницький (буферний): Житомирська, Вінницька області;
4. Київський (центральний): Чернігівська, Київська, Черкаська, Кіровоградська області;
5. Харківський (північно-східний): Сумська, Полтавська, Харківська, Луганська області;
6. Дніпровсько-Донецький (південно-східний): Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області;

Розвиток туризму в цих регіонах у поєднанні з відповідними соціально-економічними умовами визначається наявністю багатих туристичних ресурсів: природно-рекреаційними й історико-культурних укупі з відповідними соціально-економічними умовами.

Україна є однією з країн з таким великим використанням природних ресурсів завдяки своєму багатству і легкості доступу, а також зростаючій потребі населення у відпочинку. Важливу роль у розвитку туристично-рекреаційної діяльності грають об’єкти природно-заповідного фонду, тобто місце організації масового відпочинку та екскурсій.

В Україні налічується 11 національних природних парків, 4 біосферних заповідники, 16 природних заповідників, численні дендропарки, пам’ятники садово-паркового мистецтва [14, с. 15]. Найбільш відомими є Асканія-Нова (Херсонська область, кінець ХІХ в.), Шацький національний природний парк (Волинська область), дендрологічні парки – «Софієвка» (Черкаська область), «Олександрія» (Київська область), Тростянецький дендропарк (Чернігівська область), а також пам’ятники природи – Скелі Довбуша на Івано-франківщині і Львівщині, Кам’яні Могили в Донецькій і Запорізькій областях, Великий каньйон у Криму.

Понад 500 населених пунктів мають 900-літню історію, а 4500 селам України – понад 300 років. Історичні міста і села – наше національне багатство. В Україні налічується 147 тисяч пам’яток культури, історії, археології, містобудування та архітектури, палацово-паркового мистецтва, а також понад 300 музеїв. Були створені 7 національних історико-культурних заповідників. Найціннішими є пам’ятники епохи держави «Київська Русь» (ІХ-ХІІ ст.) – 80% пам’ятників цього періоду зосереджено саме на території України. Найвідоміші пам’ятки України Києво-Печерська лавра, Софійський собор і історичний центр м. Львова – включені до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!