Курсова робота ” Розвиток творчих здібностей дошкільників на заняттях по образотворчій діяльності “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ 

1.1. Поняття і сутність здібностей 

1.2. Роль образотворчого мистецтва-діяльності в розвитку дітей 

1.3. Вплив образотворчого мистецтва на розвиток творчих здібностей 

РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ НА ЗАНЯТТЯХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА 

2.1 Аналіз сучасного стану проблеми дослідження (за результатами констатувального експерименту 

2.2.Ознайомлення старших дошкільників з різними видами та техніками образотворчої діяльності 

2.3. Включення дошкільників у самостійну образотворчу діяльність на ігрових засадах 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Сьогодні в усіх прогресивних країнах все актуальнішим стає питання розвитку творчої особистості, починаючи з дошкільного віку. Проблема розвитку людського потенціалу, здатного до самореалізації та творчої діяльності, стимулює освітян до необхідності відшукати можливі шляхи її вирішення.

Образотворче мистецтво вирізняється з-поміж інших видів художньої творчості специфічними, властивими лише йому суттєвими ознаками та засобами художнього вираження. Образотворчі мистецтва (живопис, графіка, архітектура) призначені для зорового сприйняття, вони втілюють художній образ у візуальних, зовнішньо нерухомих формах та у кольорах. Різні види образотворчого мистецтва наочно відтворюють життєві явища. Вони ніби зупиняють мить, надають можливість відчути настрій певного моменту, осягнути вічне безмежне багатство форм і кольорів світу. Природа образотворчої діяльності близька та зрозуміла дітям.

Дошкільники із задоволенням та натхненням малюють, ліплять, конструюють. Засвоюючи палітру творчих технік дитина сама розвивається творчо, стає вправною та різносторонньою. Таким чином, наявними є суперечності: між об’єктивною потребою у використанні педагогічного потенціалу образотворчого мистецтва у розвитку творчих здібностей дошкільників та невизначеністю педагогічних умов здійснення означеного процесу; між високим естетико-виховним та творчим потенціалом образотворчого мистецтва і недостатнім його використанням у дошкільній практиці.

Аналізу проблеми творчого розвитку особистості присвячені дослідження Дж. Гілфорда (концепція креативності, як універсальної творчої здібності), Е. Торенса (обдарованості й інтелекту), І. Беха, О. Демченко, Н. Мозгальової, В. Моляко (дослідження потенціалу особистості, її творчої активності та здібностей), А. Маслоу, К. Роджерса (гуманістична теорія творчості) та ін.

Українські дослідники І. Біла, А. Богуш, Н. Гавриш, К. Крутій, Т. Поніманська, Л. Савченко вивчали проблему організації творчої діяльності дитини в дошкільному закладі освіти.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов розвитку творчих здібностей дошкільників засобами образотворчого мистецтва.

Відповідно до мети дослідження були висунуті наступні завдання:

1. Опрацювати наукову та методичну літературу з проблеми дослідження, здійснити психолого-педагогічний аналіз поняття «творчі здібності».
2. Дослідити особливості зображувальної діяльності дошкільників як чинника їх творчого розвитку.
3. Проаналізувати сучасний стан проблеми дослідження (за результатами констатувального експерименту).
4. Обґрунтувати педагогічні умови розвитку творчих здібностей дошкільників засобами образотворчого мистецтва.

Об’єкт дослідження – процес розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження – педагогічні умови розвитку творчих здібностей дошкільників засобами образотворчого мистецтва.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань застосовувались такі методи дослідження:

• теоретичні – аналіз науково-методичної літератури (в межах досліджуваної проблеми), порівняння, синтез, узагальнення;
• емпіричні – спостереження, бесіду, методику діагностики універсальних творчих здібностей дітей (В. Синельніков, В. Кудрявцев), методику діагностики рівня розвитку уяви дошкільників (О. Дьяченко) та методику незавершених речень;
• методи математичної обробки експериментальних даних.

Експериментальна база дослідження ‒ «ЗДО 16 «Смайлик», а саме: старша група «Яблунька» (23 дітей) та старша група «Сонечко» (24 дітей). Експеримент здійснювався за допомогою вихователів груп.

Структура курсової роботи: Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової роботи становить 45 сторінок. Список використаних джерел налічує 25 найменування.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

1.1. Поняття і сутність здібностей

 

Здібності вивчаються різними науками: філософією, соціологією, медициною і т. д. Але жодна з них не розглядає питання компетентності так глибоко і всебічно, як психологія. Проте термін «здатність» багатьма психологами трактується неоднозначно. Розглядаючи всілякі варіанти існуючих підходів до вивчення компетентності, їх можна звести до трьох основних типів.

У першому випадку здібності розуміються як сукупність різних психічних процесів і станів. Це найширша і найдавніша інтерпретація терміну «здібності».

З точки зору другого підходу, під здібностями розуміється як високий розвиток загальних і спеціальних знань, навичок і вмінь, що забезпечують успіх у різних видах діяльності. Це визначення з’явилося і було прийнято в психології XVIII-XIX ст. і сьогодні це досить поширене явище.

Третій підхід заснований на твердженні, що здібності не обмежуються знаннями, навичками та вміннями, але забезпечують їх швидке придбання, інтеграцію та ефективне використання на практиці. У російській психології експериментальні дослідження здібностей часто засновані на останньому підході. Найбільший внесок у його розвиток зробив відомий вчений Б. М. Теплов. Він виділив три основні ознаки поняття «здатність».

По-перше, під здібностями розуміються як індивідуально-психологічні особливісті, що відрізняє одну людину від іншої; ніхто не стане говорити про здібності там, де мова йде про властивості, у відношенні яких усі люди рівні. 

По-друге, здібностями взагалі не називають індивідуальні особливості, тільки ті, які пов’язані з успіхом діяльності або багатьох видів діяльності.

По-третє, поняття «здатність» не обмежується знаннями, навичками або здібностями, які вже були розвинені у конкретної людини. З вищесказаного ми робимо висновок, що здібності – це психофізіологічна характеристика людини, від якої залежить динаміка набуття знань, навичок, умінь та успішність певних видів діяльності.

Здібності включають, наприклад, музичний слух і почуття ритму, необхідні для успішного музичного уроку; конструктивне уяву, необхідну для здійснення діяльності дизайнерів, інженерів; швидкість рухової реакції, необхідна для конкретного виду спорту; (тонкість кольоророзрізнення – для художників-живописців). Помимо індивідуальних особливостей психічних процесів (відчуттів і сприйняття, пам’яті, мислення, уяви), здібності являють собою більш складні індивідуально-психологічні особливості.

Вони формуються на основі певних особливостей психічних процесів, але включають і емоційно-больові моменти, містять елементи взаємозв’язків і мають особистісне забарвлення (наприклад, математичну спрямованість розуму, як тенденцію розрізняти математичні взаємозв’язки у сприйнятті світу «математичними очима») [1]. Крім того, необхідно засвоїти, що здібності включають, певні знання і навички, але не обмежуються ними.

Хоча в повсякденній практиці поняття «здібності» і «навички» часто ототожнюються. Різні види діяльності, різні за змістом, пред’являють різні вимоги до особистості, її здібностей. Особливістю цих вимог є не тільки те, що для виконання певних видів діяльності потрібен певний розвиток певних психічних процесів (наприклад, певних видів відчуттів, сенсомоторної координації, емоційної рівноваги, великої кількості уяви, уваги, більш розвиненого лінгвістичного та логічного мислення тощо, а також їх комплексів.

Навчальна діяльність, більшість видів кваліфікованих працівників, має набір психологічних вимог до особистості. Відмінності у вимогах, що пред’являються до окремих осіб залежно від виду діяльності, відображені у класифікації людських здібностей.

У вітчизняній і зарубіжній психології трактування видів і структур здібностей різне, але найбільш поширеним є розподіл здібностей за видами діяльності. Наприклад, є здатність оволодівати знаннями, музикою, математикою, літературою, мистецтвом, інженерією, організацією та багатьма іншими здібностями.

Інший підхід до структури здібностей, з точки зору розвитку, виявляє два види: потенційні і актуальні. Потенціальне – це можливість для особистісного зростання, яка проявляється кожен раз, коли перед ним постають нові завдання, які необхідно вирішити. Однак розвиток індивіда залежить не тільки від його психологічних особливостей, а й від соціальних умов, в яких ці можливості можуть бути реалізовані, а можуть і не бути потенційні.

В даному випадку говорять про актуальні здібності. Це пов’язано з тим, що не кожен може реалізувати свій потенціал відповідно до своєї психологічної природи. Через це може не бути об’єктивних умов або можливостей. Таким чином, ми можемо зробити висновок, що актуальні здібності – це тільки частина потенційних. Маклаков виділяє найбільш поширену класифікацію здібностей: загальні та спеціальні.

Загальні здібності – це ті, які проявляються однаково в різних видах людської діяльності. До них належать, наприклад, рівень загального інтелектуального розвитку людини, її здатність до навчання, увага, пам’ять, уява, мова, ручні рухи, працездатність. Спеціальні – це здібності до певних видів діяльності, таких як музика, лінгвістика, математика [2].

Всі здібності, які роблять людину придатною для виконання певної діяльності, завжди включають в себе деяку маніпуляцію або метод дій для виконання цієї діяльності. Отже, як сказав С. Л. Рубінштейн, потенціал не є актуальним, реальним потенціалом до тих пір, поки ми не поглинемо систему соціально створених пов’язаних операцій. З цієї точки зору певні здібності завжди являють собою складну систему методів, дій і операцій.

На додаток до поділу здібностей на загальні та спеціальні, В. А. Крутецкий ділить здібності на теоретичні  і  практичні. Теоретичні та практичні навички відрізняються один від одного тим, що перші визначають схильність людини до абстрактно-теоретичних роздумів, а другі визначають схильність людини до конкретних практичних дій. На відміну від загальних і спеціальних здібностей, теоретичні та практичні здібності часто не поєднуються один з одним. Більшість людей мають будь – який тип здібностей. Разом вони зустрічаються дуже рідко і переважно у талановитих, різнобічно розвинених людей.

Існує також поділ на навчальні та творчі здібності, запропоноване А. Г. Маклаковим. Вони відрізняються один від одного тим, що перше визначає успішність навчання, набуття людиною знань, навичок і вмінь, а друге визначає можливість відкриттів і винаходів, створення нових об’єктів матеріальної та духовної культури і т. д. Коли ми намагаємося визначити, які здібності цієї групи важливіші для людства, ми можемо помилитися, якщо визнаємо пріоритет одних здібностей над іншими. Звичайно, якщо людство позбавити можливості творити, то навряд чи воно зможе розвиватися. Але якщо у людей не буде здатності вчитися, то розвиток людства теж буде неможливий. Розвиток можливий тільки тоді, коли люди здатні засвоїти весь обсяг знань, накопичених попередніми поколіннями. Тому деякі автори вважають, що здатність до навчання – це, перш за все, загальні здібності, а творчі- це спеціальні, що визначає успіх творчості [2].

Кандидати психологічних наук В. Т. Кудрявцев та В. Синельников виділили такі універсальні творчі здібності:

1. Реалізм уяви – образно схоплює суттєві і загальні тенденції або закономірності розвитку всього об’єкта до того, як людина отримає про нього чітке уявлення, і пристосовує його до системи суворих логічних категорій.
2. Спроможність бачити ціле раніше частин.
3. Надситуативно – перетворює характер творчого прийняття рішень – здатність вибирати з нав’язаних ззовні альтернатив, а також вирішувати проблеми для створення альтернатив.

Крім розмежування на загальні і спеціальні, навчальні та творчі і т.п. Здібності також діляться за рівнем розвитку на обдарованість, майстерність, талант і геніальність. Є багато талановитих людей. Можна навіть сказати, що в світі немає нікого, у кого взагалі не було б можливості продемонструвати свої таланти (якщо тільки у цієї людини немає серйозного психічного розладу). Ключ у тому, як допомогти їй знайти своє покликання. Досягти талановитих людей, тобто особливо високого рівня розвитку здібностей, набагато менше. Ну, а генії зустрічаються дуже рідко.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!