Курсова робота ” Розвиток творчих здібностей школярів при вивченні образотворчого мистецтва “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА 

1.1     Психолого-педагогічне обґрунтування проблеми творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку

1.2     Вплив образотворчого мистецтва на розвиток творчих здібностей молодших школярів 

Висновки до першого розділу 1 

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЗАСОБАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА 

2.1 Дослідження розвитку творчих здібностей учнів засобами образотворчого мистецтва в практиці сучасної школи 

2.2 Експериментальне доведення ефективності розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами образотворчого мистецтва

Висновки до другого розділу 2

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі становлення національної системи освіти України головним є виховання людини, здатної розпізнавати, розуміти і створювати матеріальні та духовні цінності. Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, головною метою української системи освіти є формування покоління, здатного до навчання протягом усього життя, створення умов для розвитку та самореалізації кожної особистості як громадянина України, розвиток цінностей громадянського суспільства. Система освіти має забезпечувати розвиток творчих здібностей дітей та молоді, їх підтримку, а також формування навичок самоосвіти та самореалізації.

Основними завданнями художньо-творчого розвитку сучасних школярів є: послідовне формування естетичної культури, реалізація творчого потенціалу та вдосконалення практичних знань, стимулювання навичок у галузі мистецтва, музики, хореографії, театру, кіно, особисте прагнення до творчої самореалізації в різних видах художньої діяльності.

Специфіка образотворчого мистецтва як предмета полягає в його складному і гармонійному впливі на емоції, інтелект і волю дитини, формуванні за її допомогою творчих та оригінальних особистостей. Цей факт пояснюється тим, що в процесі малювання діти молодшого шкільного віку отримують набір емоційних і сенсорних вражень, необхідних для розвитку психічних процесів і вроджених здібностей, задовольняють потребу в активній діяльності, самовираженні та самоствердженні у навколишньому світі.

Важливе значення у вирішенні проблеми розвитку творчих здібностей молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва в школі мали праці, пов’язані з художньо-естетичним вихованням учнів різного віку (Н. Сакуліна, Т. Комарова, В. Кіреєнко, І. Кабиш, Є. Ігнатьєв, Н. Вєтлугіна, В. Бехтерєв, Г. Біда, Є. Антонович, та ін.) та організації їх творчої роботи (Б. Неменський, Є. Ігнатьєв, І. Волков та ін.).

Сучасні культурологічні та естетичні аспекти у образотворчому мистецтві знайшли відображення в працях Чернюшок О.В., Шеретюк Р.М., Павлунь В., Локшук І.М.

Мета дослідження – виявити, теоретично продемонструвати та експериментально перевірити педагогічні умови розвитку творчих здібностей молодших школярів на уроках мистецтва.

Відповідно до мети й гіпотези дослідження було поставлено завдання:

1. Виявлення та аналіз психолого-педагогічної літератури про стан досліджуваної проблеми.
2. Проаналізувати вплив образотворчого мистецтва на творчий розвиток дітей.
3. Розкрити особливості розвитку творчих здібностей молодших школярів.
4. Обґрунтувати та експериментально довести ефективність розвитку творчих здібностей школярів за допомогою мистецтва.

Об’єктом дослідження – розвиток творчих здібностей учнів молодших класів середньої школи на уроках мистецтва.

Предметом дослідження є педагогічні умови, що забезпечують ефективність розвитку творчих здібностей молодших школярів на заняттях мистецтвом.

Методи дослідження: теоретичний – аналіз психологічної, наукової, педагогічної та методичної літератури з проблем дослідження для відбору і розуміння сутності, цілей і завдань організації творчої роботи молодших школярів; аналіз і узагальнення особистого освітнього досвіду та освітньої практики в початковій школі, діагностика (бесіда, анкетування, спостереження, оцінка фахівців, узагальнення незалежних характеристик, творчі завдання) – для визначення стану проблеми; методи контролю використовувалися для визначення рівня розвитку творчих здібностей молодших школярів на заняттях мистецтвом; статистичні методи обробки отриманих даних – для виявлення кількісних і якісних характеристик ефективності експериментальної роботи.

База дослідження: дослідження проводилося на базі Білецерківської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3

Структура курсової роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел, додатків.

 

 Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ основи розвитку ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

1.1 Психолого-педагогічне обґрунтування проблеми творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку

 

Питання дитячої творчості дуже важливе на сучасному етапі. Роботи багатьох вчених дозволяють визначити необхідність і можливості розвитку творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку.

Теорія компетентності була представлена в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних психологів (С. Торренс, К. Роджерс, Д. Рензуллі, Дж. Гілфорд, В.М. Ямницький, В.Д.Шадриков, С. Л. Рубінштейн, І. І. Терещенко, Я. Пономарьов, Л. Момот, В. Моляко, О. Матюшкін, М. Лейтес, О. Леонтьєв, В. Крутецький, С. Кулачківська, Г. Костюк, О. Ковальов, І. Іщенко, С. Гончаренко, Л. Виготський, Б. Ананьєв та ін.), які регулюють людські досягнення і визначає їх як психічні характеристики індивідів, які служать умовами життя [10, с. 230]; як характеристика функціональної системи, що виконує певні психічні функції, має індивідуальний ступінь прояву, проявляється в успішності та якості засвоєння діяльності та оригінальності виконання [1, с. 79].

Б. Теплов запропонував три емпіричні характеристики здібностей, які лежать в основі визначень, найбільш часто використовуваних спеціалістами:

1) здібності – це індивідуальні психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої;

2) здібності – це тільки функції, пов’язані з успіхом виконуваної діяльності;

3) здібності Здатність не обмежується людськими знаннями, навичками і вміннями, але визначає легкість і швидкість оволодіння цими знаннями і навичками [2, с. 67].

В. Шадриков запропонував нове трактування поняття здібностей. Він визначає їх як характеристики функціональних систем, які реалізують окремі психічні функції з індивідуальною вираженістю і проявляються в успішності та якісній унікальності розвитку окремих психічних функцій [3, с. 36].

Проблема здібностей у вітчизняній психології вивчається з різних наукових позицій, в основному в рамках процесуально-діяльністю підходів. Один з них пов’язаний з визначенням компетентності як загальної якості людини, здатної засвоювати досягнення культури (О. М. Леонтьєв, Слободчиков, В. Т. Кудрявцев, Д. Б. Ельконін, В. В. Давидова, Гальперін, Л. С. Виготський).

Ще один підхід до вивчення проблеми здібностей фокусується на індивідуально-психологічних особливостях особистості (І. І. Терещенко, М. С. Лейтес). Так, І. І.Терещенко наводить три ознаки здібностей:

1) те, що відрізняє одну людину від іншої;

2) те що пов’язано з успіхом виконання дій;

3) легкість і швидкість засвоєння знань і навичок. Автор вирішує фундаментальну проблему проблеми здібностей для певної діяльності, в основному виявляє якісну своєрідність здатності людей проявляти здібність в одній і тій же діяльності і психологічні відмінності якісних індивідів [4, с. 6].

Представники іншого підходу визнають головну роль особистості і в якості критеріїв оцінки її потенціалу підтверджують систему узагальненої поведінки, яка є результатом психічних процесів і реалізується через внутрішні умови суб’єкта (С. Рубінштейн, Б. Теплов, Б. Ломов, Г. Костюк).

У сучасній теорії здібностей проблема структури здібностей, взаємозв’язку між схильностями і здібностями, є спірною. Більш поширеною є ідея ухилу як органічної успадкованої передумови для розвитку потенціалу. Для того щоб таланти перетворилися на здібності, крім вроджених схильностей, людина повинна володіти певними навичками і здібностями, крім бажання брати участь у діяльності, проявляти інтерес і робити це [8, с. 280]. Адже при великій схильності до певних видів діяльності людина часто не використовує цей природний дар і не розвиває здібності. Суттєвим моментом питання про здібність є питання про взаємозв’язок між здібностями і навичками.

З одного боку, розвиток здібностей неможливий без процесу оволодіння відповідними знаннями, навичками та вміннями. З іншого боку, процес формування знань і навичок залежить від індивідуальних особливостей. Володіючи здібностями, можна швидко, легко і глибоко опанувати відповідні знання, навички і вміння. Деякі вчені не вважають за необхідне розрізняти їх одночасно, виходячи з положення про взаємозв’язок між здібностями і навичками (В. Крутеський, О. Ковальов).

Вчені аналізують творчі здібності як психологічну особливість дитини, яка сприяє оволодінню цим видом діяльності. Важливо, щоб діти відчували свободу дій у творчості і мали можливість розвивати свої творчі здібності, а також визначати, які навички їм необхідно сформувати, щоб досягти успіху в цій діяльності [6, с. 85].

Висновки вчених про необхідність узгодження проблем здібностей з проблемами загального розвитку дитини справедливі. Здатність не може бути задана ззовні, тому вона повинна полягати у внутрішньому розвитку окремих передумов для органічного зростання; здібності не даються в завершеній формі до і після будь-якого розвитку (С. Рубінштейн).

І. І. Терещенко, слідуючи С. Рубінштейном стверджує, що здібності завжди є результатом розвитку. Тому що здатність не може виявитися поза конкретною діяльністю [4, с. 6]. Здібності не тільки проявляються і присутні в певній діяльності, а й народжуються і виховуються в цій діяльності. Наприклад, творчі художні здібності розвиваються тільки при образотворчій діяльності.

Різноманітність визначень здібностей призвела до появи різних типологій, в яких критерії, що лежать в їх основі. Так, відповідно до критеріїв типу психічної функціональної системи, здібності поділяються на сенсомоторні, перцептивні, атенціональні, мнемічні, імажитивні, розумові, комунікативні; за критерієм основного виду діяльності — наукові (математичні, лінгвістичні і таке інше), творчі (музичні, літературні, художні).

Крім того, вчені розрізняють поняття «загальні» і «спеціальні» здібностей, підкреслюючи їх взаємозв’язок. Розвиток спеціальних здібностей можливий тільки в тому випадку, якщо людина має загальні здібності. С. Рубінштейн стверджує, що загальні – це здатність вчитися і працювати, а спеціальні – це різні ознаки, різні аспекти загальної здатності засвоювати досягнення людської культури та її подальші рухи [6, с. 73].

Багато вчених (Р. Стернберг, Д. Векслер, Г. Айзенк, О. Матюшкін, В. Крутецький, О. Дяченко, Ю. Гільбух, Л. Венгер) посилаються на загальні інтелектуальні та розумові здібності, які необхідні. Умовами будь-якої діяльності, причому особливими, називаються загальні інтелектуальні здібності, розвинені відповідно до певної діяльності (О. Тихомиров , М. Под’яков).

У сучасній вітчизняній і світовій психології питання творчості розвивається в декількох напрямках.

Вчені в одному напрямку співвідносять творчі здібності з максимальним рівнем розвитку розумових здібностей (Р. Стернберг, Д. Векслер, М. Поддьяков, М. Лейтес, М. Веракса, Л. Венгер, Г. Айзенк). Для дослідженяя цієї проблеми в молодшому шкільному віці характеризується акцентом на розвиток уяви (В. Т. Кудряпцев, О. М. Дяченко) [7, с. 110].

Представники інших напрямків визначають загальні здібності реконструювати раніше набутий досвід як креативність. Інші вчені протиставляють творчість репродуктивній діяльності, роблячи особливий акцент на несвідомій діяльності. Його механізм визначається як «взаємодія активного домінуючого безсвідомого з пасивною, субдомінантною свідомістю» (Я. Пономарьов, О. Кучерявий, В. Дружинний).

Ще одна група вчених розглядає творчі здібності, які сприймаються як невід’ємна якість особистості, що об’єднує пізнання та індивідуальні сфери і проявляється в дозріванні багатьох психічних структур особистості (В. Ямницький, Л. М. Шульга, А. Маслоу, Г. Костюк, Д. Богоявленська). Учені наполягають саме на розвитку творчої особистості, не обмежуючись творчими здібностями.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!