ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПОДАТКОВОЇ  СИСТЕМИ В УКРАЇНІ
1.1. Сутність і принцип побудови податкової системи
1.2. Характер і види податків
1.3. Податкова політика України
РОЗДІЛ ІІ. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ
2.1. Податкові послуги як частина податкової системи
2.2. Аналіз сучасного стану податкової системи України
2.3. Податкове право як нормативний документ
РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
3.1. Вдосконалення роботи податкової системи України
3.2. Реформування податкової системи
3.3. Модернізація фіскальної служби
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність дослідження. Однією з найбільших економічних сфер державного регулювання української економіки є оподаткування. Зрештою, саме за допомогою податків регулюються економічні відносини та інтереси громадян держави, регіонів, держави та суб’єктів. З появою держави необхідно платити податки для формування державного бюджету.
Таким чином, вони є атрибутами держави. Податкова система є одним з основних засобів регулювання економічних відносин між товаровиробниками і державою. Ця система повинна послужити виходом з кризи і ділової активності. Податки завжди були важливим елементом фінансової системи. Вони є основним засобом формування дохідної частини бюджету.
Відсутність податків паралізує нормальне функціонування будь-якої держави. Податкова система вимагає тривалого і точного аналізу. Ця система служить основою для забезпечення функціонування державних витрат, є важливою складовою економічного розвитку і здійснюється за рахунок залучення інвестицій в Україну.
Діяльність податкової системи в нашій державі, насамперед, тісно пов’язана з економічними, політичними чи іншими обставинами. Таким чином, можна сказати, що податкова система в Україні характеризується рівнем розвитку. Податок є одним з найважливіших елементів суспільства. Вони допомагають ефективно реалізовувати державну політику в галузі соціально-економічного розвитку.
Питанням дослідження системи оподаткування України займалися дуже багато вітчизняних вчених та науковців такі як: Десятнюк О., Дмитрів В., Жарко Р., Кізима А., Кравченко О., Крисоватий А., Луцик А. та Романюк М. Вони вивчили основні питання і проблеми податкової системи України, опублікували безліч наукових робіт з фіскальної політики і представили безліч пропозицій щодо поліпшення на рівні держави.
Однак багато проблем податкової системи не мають єдиного тлумачення, тому вони потребують додаткових досліджень.
Метою дослідження є детальний аналіз сучасної податкової системи України, а також визначення основних методів і перспектив її реформування.
Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити наступні завдання:
- Визначити особливості та принципи побудови податкової системи.
- Вивчити сучасний стан податкової системи України та проаналізувати основні її проблеми.
- Дослідити та визначити перспективи розвитку та удосконалення податкової системи України.
Об’єктом дослідження є податкова система України.
Предметом дослідження виступають теоретичні та практичні проблеми чинної системи оподаткування.
Методи дослідження. У процесі роботи застосовувались такі методи дослідження: системно-структурний, абстрактно-логічний, порівняльний і балансовий тощо.
Інформаційну основу дослідження складають наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів з теорії оподаткування; офіційні статистичні дані; матеріали Державного комітету статистики, Міністерства фінансів та Державної податкової служби.
Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та додатків. Загальний обсяг роботи складає 46 ст., основного тексту 38 ст.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ
1.1. Сутність і принцип побудови податкової системи
Податкова система кожної країни відрізняється і має окрему структуру. Ця структура багато в чому визначається економічним становищем держави і політичними силами влади [13].
На перший погляд, податки являють собою односторонні відносини між державою, населенням і підприємцями. Фактично, податки можуть отримати зворотний зв’язок із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат. Цьому процесу економіка приділяє велику увагу, в якому підкреслюється функціонування держави і економічна сутність її здійснення [8].
Сутність і структура податкової системи визначаються податковою системою, яка є виключним правом країни проводити самостійно, залежно від цілей соціально-економічного розвитку. Держава встановлює єдині вимоги до ефективного управління державою за допомогою податків, пільг, економічних санкцій, принципів, форм і методів оподаткування, обов’язків та відповідальності, які є основними компонентами податкової системи.
Податкова система України являє собою сукупність загальнодержавних та місцевих податків, які справляються відповідно до процедур, встановлених Податковим кодексом України. Компонентами податкової системи України є платник податків, суб’єкт оподаткування, податкова база, податкова ставка, порядок обчислення податку, податковий період, податковий період та метод, період та порядок подання звітування Дотримуючись правил ст. 8 Податкового кодексу України, податки і збори в Україні діляться на загальнодержавні та місцеві [2].
Загальні державні податки та збори включають податки та збори, встановлені цим Кодексом, які сплачуються на всій території України, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, а саме: акцизний збір; екологічний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; збір за розвиток виноградарства, садівництво та виробництво хмелю, тарифи; орендна плата за нафту, природний газ та газовий конденсат, вироблений в Україні; орендний платіж за транспортування нафти та нафтопродуктів основними нафто- та нафтопродуктопроводами; плата за землю; плата за користування надрами; плата за користування радіочастотним ресурсом України; плата за спеціальне використання води; плата за спеціальне використання лісових ресурсів; плата за тарифом на електроенергію та теплову енергію за винятком електроенергії, виробленої кваліфікованими установками-споживачами; плата у вигляді надбавки до застосовного тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності; податок на додану вартість; податок на доходи фізичних осіб; податок на прибуток підприємств; сплата транзиту природного газу та аміаку трубопроводів на території України; фіксований сільськогосподарський податок [13].
Місцеві податки і збори включають податки і збори, встановлені відповідно до переліку, і в межах податкової ставки, передбаченої цим кодексом, рішення сільських, селищних і міських рад повинні бути сплачені у відповідному місцевому співтоваристві. У цьому випадку міські податки, збори за паркування транспортних засобів, ринкові збори, збори за видачу ордерів на квартири, збори за дозволи на розміщення об’єктів торгівлі та послуг, збори з власників собак, наявність оподатковуваних об’єктів або умов, пов’язаних із введенням цих податків і зборів [11].
Основними місцевими податками та зборами є податки на майно, єдиний податок, плата за паркувальне місце для транспортних засобів та туристичні податки [13]. Механізм збору податків являє собою комплекс заходів державного органу податкової служби зі збору податків і зборів та їх використання. Платниками податків в Україні є фізичні та юридичні особи. Органами, що контролюють збір податків є Державна податкова служба та Державна митна служба.
Перші класичні принципи були сформовані економістом Смітом А., а саме:
- Справедливості – це означає, що податки для всіх платників, повинні розподілятися відповідно до їх доходу;
- Зручності – збір податків повинен бути зручним для всіх платників податків;
- Визначеності – кожен платник повинен знати, навіщо сплачувати податки, суму та час збору;
- Економії – мінімальне справляння податку з платника, про цьому надходження до бюджету мають бути максимальними.
До сучасних принципів побудови податкової системи України, відносять [9]:
- Визначеності і адміністративної зручності – податкова система має бути однаково зрозумілою та зручною для платників податків;
- Стабільність податкового законодавства – незмінність податків і податкових ставок протягом року;
- Соціальної справедливості – податкова ставка повинна встановлюватися відповідно до платоспроможності платника податків;
- Наукової обґрунтованості – податки повинні встановлюватися відповідно до фактичного стану економіки;
- Рівність всіх платників перед законом;
- Обов’язковості – обов’язковий характер сплати податків;
- Своєчасності – всі податки і збори повинні бути сплачені вчасно для відповідного бюджету.
- Таким чином, податкова система являє собою сукупність передбачених податковим законодавством загальнодержавних і місцевих податків та зборів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни, скасування, обчислення та їх сплата.
Суть принципів побудови податкової системи полягає в коригуванні двох основних вимог: про задоволення фінансових потреб держави та врахування інтересів платників податків.
1.2. Характер і види податків
Характеристика та види податків здійснюється у відповідності до тієї чи іншої мети. Найбільш важливим з них є своєчасність і повнота сплати податків до бюджетів різних рівнів.
Класифікація податків проводиться за певними ознаками [17]:
За формою оподаткування (відносини між платником та державою) податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо з платника податку та сплачується безпосередньо з його доходів до державного бюджету, розмір якого безпосередньо залежить від розміру об’єкта оподаткування.
Це податки на їхні доходи і майно. Сплата таких податків призводить до зниження вартості об’єкта оподаткування. Непрямі податки сплачуються платниками податків побічно (через надбавку до ціни) через ціновий механізм. Тобто сума податку не зменшує об’єкт оподаткування, а збільшує ціну товару і розмір індивідуальних платників.
Прямі податки містять:
- майнові податки, в тому числі податки на власність;
- особистий прибутковий податок;
- податок на прибуток корпорацій, на соціальне страхування і на фонд заробітної плати (соціальні податки).
Основними видами непрямих податків є:
- акцизи (специфічні та універсальні);
- мито;
- фіскальні монополії.
Залежно від економічного змісту об’єкта оподаткування податок поділяється на три групи: податки на доходи та прибутки, на споживання і майно.
Податки на доходи та прибутки стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб у момент отримання доходу. Безпосередніми об’єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств.
Податок на споживання сплачується не при отриманні доходу, а при його використанні, тобто в процесі споживання товарів, робіт і послуг. Їх виплата не залежить від результатів фінансово-господарської діяльності, а визначається споживанням. Вони розглядаються у формі непрямих податків.
Податок на майно стягується з рухомого або нерухомого майна, що перебуває у приватній, колективній та державній власності. Залежно від державної установи, яка стягує податки, вона ділиться на загальнодержавні та місцеві.
Загальнодержавні податки – це обов’язковий платіж, який стягують вищі органи влади в держави. Вони стягуються за фіксованою ставкою і обов’язкові по всій країні, незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються.
Місцеві податки та збори встановлюються місцевими органами влади. Їх особливість полягає в тому, що, на відміну від інших податків, чинне законодавство визначає лише види місцевих податків і зборів, їх максимальний розмір, платника та порядок обчислення.
Певні види податків у кожному регіоні, їх податкова ставка та порядок сплати встановлюються та визначаються місцевими органами влади у встановлених межах, згідно з переліком. Місцеві податки та збори застосовуються тільки до місцевих бюджетів [2].
Відносно до платника податки поділяються на:
- податки та збори з юридичних осіб. Прикладами таких податків є прибутковий податок, податок на майно та збір за забруднення навколишнього середовища;
- податки з фізичних осіб. Наприклад, ПДФО, податок на рибальство, курортний податок, комісія за видачу ордера на квартиру;
- змішані, тобто обов’язкові платежі як юридичних, так і фізичних осіб. До таких податків належать транспортний податок, земельний податок, податок на обов’язкове державне пенсійне страхування тощо.
Відносно до джерела сплати виділять податки, що:
- включаються у валові витрати та собівартість продукції, робіт, послуг. Таким чином, загальні витрати підприємства включають податки і збори, такі як податки на рекламу, місцеві податки, мита, плата за землю, витрати на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, а також збори на обов’язкове соціальне страхування;
- включаються в ціну товару податок на додану вартість, акцизний збір, податок на рекламу, що сплачуються з прибутку або капіталу.
Залежно від напрямку використання податки поділяються на загальні податки та спеціальні податки (цільові). Загальний податок знеособлено відповідно до бюджету. Вони призначені для національних заходів. Спеціальні (цільові) податки мають суворо визначену мету. У сучасних умовах, як правило, вводиться загальний податок, але зберігається спеціальний податок, який стягується з державного цільового фонду. Так, спеціальні податки в деяких країнах включають податки, які стягуються з певної групи платників, такі як прибутковий податок для нафтових компаній.
З розширенням соціальної функції держави внески (збори) до Фонду соціального страхування, які по суті є цільовими податками, отримують все більше поширення, оскільки вони мають конкретну мету.
Що стосується добровільної та незалежної сплати податків юридичними особами, з метою забезпечення повного та своєчасного надходження податків до бюджету, чинне законодавство України передбачає сувору відповідальність за податки, збори та інші приховування, несплату або несвоєчасну сплату податків, зборів та інших обов’язкових платежів [15].
 Курсова робота " Метофора та грав слів в Заголовках  El  País "
Курсова робота " Метофора та грав слів в Заголовках  El  País "						


Відгуки
Відгуків немає, поки що.